«Як то матері єдину дитину хоронити?»: історія першокласниці, яка померла на фізкультурі. ФОТОРЕПОРТАЖ

Вересень. У навчальних закладах гомонять учні. А у школі села П’ятидні Володимир-Волинського району – тихо. Сьогодні тут не чути дзвінка на урок, не бігають діти. Стіну учительської підпирає пишний вінок, а директор школи Надія Зволянська разом із вчителями збираються на похорон.

«У школі на Волині під час уроку фізкультури померла першокласниця». Про це говорили чи не на всіх українських та регіональних телеканалах. У четвер, 6 вересня, до цієї школи приїжджали десятки журналістів.

«З інших подій – радісних треба їздити», - втомлено говорить директорка школи.

Поруч невеличкого будинку в селі Хрипаличі Володимир-Волинського району – людно. На подвір’ї невеличка труна. На односельців зі світлини на хресті посміхається блакитноока шестирічна Аліна Ткачук.



«Хороша то сім’я. Ірка геть молода, мабуть, і 30-ти їй ще немає. А дівча – то велика радість і втіха Ткачукам була. Домашня така дитинка, доглянута. Дуже в школу вона хотіла. А тут не стало. Як то матері єдину дитину хоронити?! Ой біда то, люди, біда», - підходячи до будинку Ткачуків, говорив їх односелець Михайло.

На подвір’ї чути материнський крик, а на фоні - голос батюшки. Поруч труни – десятки іграшок, вінків, троянд… Під головою дівчинки – плюшевий ведмідь. Ліворуч стоять рідні школярки, праворуч – вчителька, на руках в якої померла Аліна та директорка школи Надія Зволянська.

«Я НЕ ЗНАЮ, ЯК ТЕПЕР ПРОВОДИТИ УРОКИ»



На парті, за якою сиділа першокласниця Аліна Ткачук – Буквар і її нещодавній малюнок. Ще два дні тому життєрадісна та допитлива дівчинка сиділа тут, розповідала однокласникам та вчительці про дорогу до школи. Дорогу, якою вона мала б ходити сюди декілька років…

«У той день першим уроком у нас був «Я пізнаю світ». Алінка тоді була радісна, активна, навіть думки не було, що дитина могла погано себе почувати. Вона розповідала про стежку до школи, про маму, яка водить її до школи. Я не знаю, як тепер проводити уроки…», - ледь тримаючи сльози, згадує день смерті учениці її класовод Світлана Хиць.

На цьому ж уроці 19 першокласників малювали іменні бейджики. Свій Аліна поклала у пенал, а вже на наступний день планувала прийти до школи з ним… Але в п’ятницю, 7 вересня, вона не прийде сюди, бо всі прийдуть до неї. Прощатися.



Другий урок – фізкультура. На перше вересня школі подарували новенькі м’ячі і діти чимдуж чекали уроку, аби пограти ними. Тоді першачків вперше вишикували по зросту, на фізкультурі проводили розминку. Впродовж усіх уроків мама Аліни Ткачук Ірина очікувала доньку на лавці поблизу кабінету.

«Іра тоді провела нас до спортзалу, і лишилася чекати Аліну в коридорі. Ми робили фізичні вправи, але легкі, там навіть присідань не було: ходьба на місці, обороти тулуба, ножиці руками. Потім я показала їм елементи спортивної ходьби і вони мали так один за одним ходити», - розповідає вчителька.

«А ТАПОЧКИ ЛИШИЛИСЯ В СПОРТЗАЛІ»



Тоді Алінка дійшла тільки до середини спортзалу, де стояла Світлана Павлівна. Вчителька помітила, що обличчя дитини почало вкриватися синцями.

«Вона підійшла і впала мені просто на руки. Я її підхопила, а тапочки Алінки так і залишилися стояти посеред спортивного залу. Я ніби сфотографувала той момент, як її ніжки вислизнули зі взуття», - розповідає Світлана Хиць.

Педагог віднесла непритомну Аліну Ткачук в учительську, де були два вчителі школи та матір дівчинки, яка прибігла на крик Світлани Павлівни.



«Біля учительської я відчула, що дитина помочилася мені на руку. Ми викликали швидку і намагалися привести Алінку до тями: я змочувала її водичкою, інший вчитель робила штучне дихання і непрямий масаж серця, ще одна побігла зустрічати швидку. На нашатир Аліна не реагувала. Я не пам’ятаю, коли приїхала швидка. Мені здавалося, що вона їхала вічність…» - згадує вчителька першого класу.

ДУМАЛИ, ЩО ЦУКЕРКОЮ ВДАВИЛАСЯ



У швидку допомогу виклик надійшов об 10:24, а вже о 10:31 карета швидкої була на місці – поблизу школи села П’ятидні. До автомобіля непритомну дівчинку винесли на руках вчителі. Там медик оглянула школярку, однак жодних ознак життя у дитини вже не простежувалось.

«Я відразу почала проводити серцево-легеневу реанімацію, але сама б я не справилася. Тоді ми викликали ще одну бригаду швидкої з Володимира-Волинського. Поки чекали, я продовжувала надавати допомогу. Разом ми проводили реанімаційні заходи протягом 45-ти хвилин, але дитину врятувати не вдалося. У 11:30 ми констатували смерть…», - розповідає фельдшер екстреної медичної допомоги пункту «Устилуг» Оксана Гендис.

«Дитина померла ще у спортзалі. Це була раптова смерть. Ми спершу думали, що може цукерка якась в роті була чи щось інше, але при розтині нічого не виявили, все чисто», - додає медик.

«БАТЬКИ ПЕРЕКОНУВАЛИ, ЩО ЇХ ДІТИ ЗДОРОВІ»



Світлана Хиць розповідає, що всі її учні входили до основної групи фізичної підготовки. Коли у серпні до першого класу набирали дітей, батьки принесли медичні довідки – усі здорові. На святі першого дзвоника вчитель ще раз перепитала про здоров’я першокласників – незмінно.

«Навіть того страшного дня Іра кричала: «Світлано Павлівно, вона ж здорова!». Вже біля швидкої вона сказала, що декілька років тому Аліні робили операцію: чи то гланди вирізали, чи то аденоїди», - розповідає вчителька.



Тепер справою за фактом смерті школярки займається поліція. Начальник Володимир-Волинського відділу поліції Михайло Бобик каже, що, за висновком експертизи, дитина померла через гостру серцеву недостатність.

«Нині вилучена вся документація про здоров’я дитини. У ході досудового розслідування будуть встановлені всі обставини трагедії і чи винні у смерті дитини медики. Хоча я не думаю, що там є їх провина», - каже Михайло Бобик.

***
А в понеділок учні першого класу знову йтимуть тією дорогою до школи, про яку в день смерті розповідала шестирічна Аліна Ткачук. Її однокласники сидітимуть за партами з бейджиками, а її бейджик так і залишиться лежати в пеналі.


Анастасія КАЧИНА