Комерція чи подарунок бездітним? Лучани про сурогатне материнство

Безпліддя – біль багатьох українських сімей, тому багато науковців роками працюють над тим, аби й такі родини відчували радість батьківства. Взяти на виховання чужих дітей погодиться не кожна молода пара. Та навіть ті, хто відважився на такий крок, не полишають надії народити своїх. І таким на допомогу приходить сурогатне материнство. Для молодих здорових жінок це не тільки благородна справа, але й можливість заробити. Інтернет-видання «Волинь24» вивчало думки лучан про це явище.

ЩО ТАКЕ СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО?

Україна – одна із «дружніх» країн для сурогатного материнства. З 2004 року воно дозволене юридично, і це зафіксовано в Сімейному кодексі. У світі ж, з огляду на юридичні й етичні норми, така процедура переважно заборонена.

Сурогатне материнство – це одна із допоміжних репродуктивних технологій, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти, щоб виносити і народити біологічно чужу їй дитину, яку потім віддадуть на виховання іншим особам – генетичним батькам. Вони і будуть юридично вважатися батьками цієї дитини, хоч її виносила і народила сурогатна мати. На генетичному рівні сурогатна матір і плід ніяк не пов’язані, і протягом вагітності такі зв’язки виникнути не можуть.

У світі існує альтруїстичне (таке, що не передбачає грошової винагороди для сурогатної матері) і комерційне сурогатне материнство (коли сурогатній матері за її роботу на підставі юридичної угоди).

Крім України, комерційне сурогатне материнство легальне у Грузії, Казахстані, Камбоджі, Росії, деяких штатах США (Каліфорнія, Орегон, Іллінойс). У Європі майже немає країн, де комерційне сурогатне материнство дозволене. Здебільшого там дозволене альтруїстичне. От і їдуть іноземці в нашу країну, щоб знайти сурогатну матір. І платять за це немалі гроші.

Сурогатною матір'ю в Україні може бути повнолітня дієздатна жінка за умов наявності власної здорової дитини, її добровільної письмово оформленої згоди, а також за відсутності медичних протипоказань.

Середня ціна таких послуг в Україні – 30 тисяч доларів. Плюс близько 300 доларів щомісячно на утримання сурогатної мами. Сума доволі таки пристойна і непідйомна для багатьох сімей. Але на дошках оголошень все частіше з’являються повідомлення про пошук жінок, які б змогли стати сурогатною мамою. Були такі й на Волині. Так, у лютому цього року Луцьк заполонили оголошення, в яких жінкам пропонували стати сурогатною матір’ю за 18 тисяч євро.

На сайті центру сурогатного материнства «Артеміда» знаходимо відгуки жінок, які були гестаційними кур’єрами (так науковці називають сурогатних матерів). Для багатьох з них важливу роль відіграла цінова політика, хтось наважився по кілька разів народжувати для інших сімей, бо вбачає в цьому місію жінки – допомагати тим, хто цього дуже потребує: «Я була донором 2 рази, притім маю двох діток – 8-річну дівчинку і 5-річного хлопчика. Надалі своїх дітей не планую, тому зважилася на такий крок. Треба було пройти цілу низку обстежень. Часто їздила в клініку, готувалася фізично і психологічно. Процедура безболісна. Проводять під наркозом. Через деякий час я навіть почала забувати про те, що була донором, а ось родина, якій, можливо, вдалося народити дитину, ніколи не забуде це чудо», – Ольга, 30 років.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЕТИЧНІ НОРМИ І ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ: ДУМКИ ЛУЧАН

Ми вирішили запитати лучан, а як вони ставляться до сурогатного материнства.

Любов:
«Позитивно ставлюсь до сурогатного материнства. Багато пар у наш час мають проблему безпліддя, і сучасні технології допомагають у таких ситуаціях. Головне, аби ця процедура була на законних основах».

Володимир:
«Якщо у жінки є інстинкт материнства, то вона зможе полюбити дитину від сурогатної мами. Адже генетичний матеріал беруть в обох батьків. Гірше, коли такого інстинкту немає. Тоді проблема не вирішується, а тільки поглиблюється. Це величезна відповідальність, тому варто зважити всі за і проти, щоб піти на такий крок».

Олександр:
«Якщо сурогатне материнство – останній шанс, то краще скористатись ним. Не можу конкретно щось сказати про ставлення до цього явища, це вибір кожного».

Вікторія:
«Позитивно ставлюсь до сурогатного материнства, оскільки це благородна мета – допомагати тим, хто цього справді потребує».

Дмитро:
«Тільки позитивно. Чому? Сурогатне материнство вирішує багато проблем. Те, що це за гроші, то це питання етики для кожного».

Марія:
«Сурогатне материнство – надзвичайно відповідальний процес. Це стрес для жінки, тому важливо підібрати людину, яка психологічно буде готова допомогти іншим. Цей процес має відбуватись правильно і на законодавчому рівні, і на рівні медичних технологій, і на рівні комунікативному».

Вікторія:
«Мабуть, я б не змогла полюбити дитину, народжену в результаті сурогатного материнства. Хоча, жінки, які народжують іншим парам дітей, роблять справді хорошу справу. Все залежить від того, чи готова пара на такий крок».

Єлизавета:
«Чому ні? Нове життя – це завжди радість».

«ЯК НА МЕНЕ, ЦЕ ДНО!» – СВЯЩЕНИК

Прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП архімандрит Константин (Марченко) вважає, що не варто звертатися до сурогатного материнства, оскільки в наш час дитина стала товаром, який можна купити, а роль жінки звелася до матеріальних потреб.

«Відповідаючи на ваше запитання, варто бути максимально коректним, адже за ним стоять трагедії сімей, які в силу певних обставин не мають власних діток. Утім, розуміючи весь трагізм ситуації, все ж ми не повинні слідувати бажанню догодити, бути трендовим, аби не погрішити проти правди Божої. Явище, яке ми назвали «сурогатним материнством», не нове в історії людства. Починаючи ще із Старозавітніх часів, де суспільство жило за законами «око за око» , в середовищі Римської імперії чи країн з мусульманським насліддям, схожі тенденції не були поодинокими.

Ми живемо з вами в час, коли сучасне суспільство намагається принизити цю унікальну роль. Нині жінку хочуть зробити солдатом, священиком, механізатором, будівельником, заробітчанином, кар’єристом, політиком і т. д. Можливо, ця гендерна боротьба має свої як суб’єктивні, так і об’єктивні причини. Але ми не про це. Ми забуваємо, що жінка має те, чого ніколи в житті не матиме жоден чоловік планети Земля. ВОНА МАЄ ДАР МАТЕРИНСТВА! Лише фізіологія жінки дає їй унікальну здатність народити для цього світу нову ЛЮДИНУ! Я ніколи раніше не міг зрозуміти уривку зі Святого Письма, де йдеться про те, що «жінка спасається дітонародженням». А виявляється, йдеться про покликання до МАТЕРИНСТВА, яке полягає у тому, що, не зважаючи на те, як веде себе дитина – мама завжди лишається мамою. Її можуть ображати, не розуміти, навіть зрікатись, а та, яка стала МАМОЮ, і далі любить.

І тут питливий людський розум робить нову спробу опошлити святе! Триває чергова спроба знищити суть самого народження! Дітей роблять товаром, який продається. А жінку, яка покликана бути МАМОЮ, хочуть перетворити, ну, навіть не знаю, як назвати… На сумку, на пробірку, на якусь капсулу, яка виносить під своїм серцем живу душу, а потім за гроші продасть її! Жах!

На одному з вітчизняних сайтів я знайшов ось таку інформацію: «Получая вознаграждение за свою помощь биородителям, сурмама сможет позаботиться о своих детях. Ведь для каждой мамы важно дать своим самым близким только лучшее. Хорошее образование, комфортные условия жизни и незабываемый отдых. Все это возможно – примите участие в программе и станьте суррогатной мамой!» Ви подивіться, як цинічно прикриваються турботою про вже існуючих дітей, закликаючи банально продати новонароджене дитятко, даруйте, брата чи сестру! Як на мене, це дно!

Не менш важливим є ще один аспект. Сьогодні з проханням про молитву за те, щоб народити, до нас звертається дуже багато сімей і, особливо, жінок. Але практика життя показує і частково дає відповідь, чому Господь не завжди відповідає на наші моління в той час, коли нам цього хочеться. Так от, як показала практика, говорю про сім’ї, які таки вимолили собі дитятко. Дуже часто так стається, що поки була біда, яка об’єднувала пару, вони жили і душі не чаяли один в одному. А з появою дитини сім’я давала тріщину. Бо, як виявилось, ні він, ні вона не були готовими стати МАМОЮ і ТАТОМ. Нова відповідальність стала для них непідйомною. І в підсумку батько все частіше затримується на роботі в «нагальних» справах, бідолашна жінка, забувши про себе, зникає з життя суспільства, не маючи можливості займатись нічим іншим, окрім догляду за дитиною і хатніх клопотів. Ростуть взаємні образи, між тими хто вчора мав тепле почуття – росте прірва. А все тому, що не зрозуміли, чому Господь казав їм не просто зачекати, а ще й готовитись до відповідальності. Кожній сім’ї, яка поки що не має власних діток, зовсім не обов’язково сперечатись із Промислом Божим, який мудріший за всіх нас разом взятих. Не потрібно впадати у відчай і нарікати. Не варто звинувачувати того, хто поруч і кого Бог послав тобі любити. Варто разом взятись за руки, підтримуючи один одного, готувати себе до відповідальності в тихій молитві. Господь чує нас і точно знає, що нам потрібно і коли!»

Марія ПАВЛОВИЧ
Фото автора