«Їду, щоб із жінкою не сваритись», – луцький таксист про дорогу і пасажирів

Для того, щоб опанувати нелегку професію таксиста, недостатньо мати лише посвідчення водія чи справне авто. Важливо вміти перевтілюватись у священика, щоб вислухати сповідь пасажира, та психолога, щоб дати йому пораду. Саме такими секретами таксування поділився із читачами інтернет-видання «Волинь24» напередодні Дня автомобіліста і дорожника луцький таксист із 10-річним стажем Андрій Круковець.

* * *

За фахом Андрій – викладач фізичної культури, адже ще в дитинстві плекав мрії стати футболістом.

Вперше сів за кермо у 6-річному віці, проїхав певну відстань на автомобілі Mercedes-Benz W123.

«У мене була купа емоцій на великій швидкості. А їхав я 60 м/год і стояв на колінах, щоб була змога тиснути на гальма», – розповідає про свій перший раз Андрій.

Отримав права у 2000 році, коли йому виповнилось дев’ятнадцять.
«Ми з батьками прямували на кладовище, однак на половині дороги батько мене висадив, бо я погано їхав», – з посмішкою згадує таксист.

Чоловік 10 років уже катається на автомобілі CHERY Amulet 2008 року випуску.

«Хочу собі Cherry Tiggо 2018 року», – ділиться мріями таксист.

На запитання, коли ви її собі придбаєте, жартує: «Зараз дам інтерв’ю, ви мені заплатите – тоді відразу куплю».

ПРО БОРОТЬБУ ЗІ СНОМ ЗА КЕРМОМ

«Сумно в дорозі ніколи не буває, зазвичай слухаю музику. Коли магнітола не працює, то розмовляю з пасажирами. Коли хилить на сон, роблю зупинку на заправці і сплю. Не важливо, з пасажирами чи без них. Ну, такого ще не було, щоб я спав із пасажирами, зазвичай сам (посміхається)».

ПРО ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ У СВОЄМУ АВТО

«Возив відомого грузинського футболіста Олександра Кобахідзе, який на той час грав за «Волинь», а тепер у полтавській «Ворсклі». Я його відразу впізнав. Автограф не просив. Ми балакали про футбол».

ПРО НЕДОБРОСОВІСНИХ КЛІЄНТІВ

«Буває таке, коли пасажир зізнається, що у нього немає грошей. У таких випадках кажу: «Колись віддасте». Залишаю свій номер. Совісні розраховуються, а не дуже совісні – ні. Якщо виходять, не заплативши, то я собі кажу: «І слава Богу!» (сміється)».

ПРО ХАМСТВО ПАСАЖИРІВ

«Я відразу висаджую з машини, якщо вчуваю натяк на хамство. Якщо пасажир відмовляється виходити, то зупиняюсь і нікуди не їду».

КУРЙОЗИ

«Багато бувало курйозних моментів. Якось віз дівчину, яка спізнювалась на власне весілля. Я підвозив її з салону краси додому, вона одягла весільну сукню, а потім ми запізнились на найважливіший день її життя.

Було й таке. Привіз дівчині квіти, а вона відмовилась їх брати, мовляв, вони їй не потрібні. Я телефоную хлопцеві, який робив це замовлення, розповідаю ситуацію. Він сказав, щоб я залишив квіти собі. І я подарував їх своїй дружині».

ЗА 4 ГОДИНИ – У КИЄВІ

«Якось мав важливу місію. Відпрацював з 8-ї ранку весь день, а о пів на 12-ту ночі ще й особливе завдання отримав: доставити конверт із Луцька до Борисполя. У Києві мене мали були зустріти і розрахуватись. За 4 години я мусив заїхати до Києва. Це здавалось нереальним, але впорався».

«ВИ ТОЙ ТАКСИСТ, ЩО ГОВОРИТЬ ЧИ ТОЙ, ЩО МОВЧИТЬ?»

«Залежить від пасажира. Якщо він не говорить, то і я не говорю. Якщо розпочинає розмову, то я її підтримую. Щоб дізнатись, чи хоче людина розмовляти, я запитую про щось актуальне. Якщо людина комунікабельна, то ми обоє жартуємо, розповідаємо анекдоти. Це «контрольне» питання залежить від багатьох факторів: стать, вік тощо.

Була нещодавно така ситуація: сіла дівчина, увесь шлях – ні пари з уст. Потім вийшла. Тепер технології дійшли до того, що сповіщення з ціною поїздки надходить на телефон. Відтак їй не довелося навіть слова промовити».

ПРО СПОВІДІ ПІД ЧАС ПОЇЗДОК

«Доводиться і сповіді вислуховувати. Таксист – свого роду психолог, декому ж треба виговоритись. Часто чоловіки жаліються на жінок, що ті їх не розуміють. Із чоловіками можна і про автомобілі поговорити, і про політику. Зазвичай розмову розпочинають із тем про погоду та скарг на владу. Говорять ще про гроші, рідше – про здоров’я, а старші жінки – про комунальні платежі».

ЖІНКА – ТАКСИСТ?

«У нас працюють жінки. Але я не дозволив би своїй дружині працювати у службі таксі. Адже трапляються різні клієнти, різні ситуації. А вона мені дозволяє, вже звикла за стільки років до моєї роботи».

ПРО ТАЛІСМАНИ В ДОРОЗІ

«Я ніколи не возив із собою дубинку чи пневматичний пістолет. Моїм талісманом є фотографія мого 7-річного сина. Його з 3-х років привчаю до керма, сам ще поки не їздить, бо не дістає до гальм (посміхається)».

З ПЕРЕГАРОМ ЗА КЕРМО?

«Найвеселіший час для поїздок – вечір та глибока ніч. Усі випивші (сміється). Майже 90% моїх пасажирів їздять випивші. Чи то з гостин, чи з нічних клубів. Сам я після чарки ніколи не сідаю за кермо. Навіть із перегаром».

ТАКСИСТ – ПОКЛИКАННЯ?

«Будь-хто може стати таксистом. Колись я думав, що не зможу. Дружина також казала мені прямо в очі, що я не зможу таксувати. З великим бажанням можна все».

ОБОВ’ЯЗКИ ТАКСИСТА

«Таксист не має права нав’язувати якусь тему для розмов із пасажиром.

Таксист зобов’язаний зберігати свій автомобіль у чистості й порядку.

Таксист мусить добре знати місто.

Таксист має приїхати за 10 хвилин після виклику.

Таксист отримає штраф, якщо не під’їхав за 10 хвилин після замовлення».

ПРО НАЙМЕНШ ВПОДОБАНІ МАРШРУТИ

«Львівська та так званий Красний, бо там багато провулків. Так, я знаю наше місто дуже добре. А якщо не знаю певної вулиці, на яку треба доставити пасажира, то це стовідсотково або район Львівської, або Красний (посміхається). Однак замовлення за цими маршрутами більш оплачувані, аніж, скажімо, центр».

ПРО РОМАНТИЧНІ СИТУАЦІЇ

«Були пасажири, які їхали з квітами і каблучками робити пропозицію своїй другій половинці. Пропозицій руки і серця та зізнань у коханні на задніх сидіннях мого авто не було».

ПРО «СЕЗОН»

«Новий рік – найбільш «сезонний» період. Окрім того, дощ, сніг, град, вітер, потоп. +35°C – ідеальна погода для таксистів».

ПРО ЧАЙОВІ

«Окрім оплати замовлення, пасажири часто лишають чайові. Є й такі, хто хоче проїхатись в борг. Однак таке тільки знайомі й друзі можуть собі дозволити. Я таких відразу викреслюю зі списку друзів. Бог їм суддя, як то кажуть. Колись я мав зошит, списаний боргами».

ІНШІ СПОСОБИ ОПЛАТИ

«Пропонували скинути кошти на картку. Дехто хотів розрахуватись пивом або цигарками. «Вип’єш за моє здоров’я!» – сказав мені один із клієнтів».

«ЇДУ, ЩОБ ІЗ ЖІНКОЮ НЕ СВАРИТИСЬ»

«Коли народився син, він через кожні 3 години сну прокидався і плакав. Пам’ятаю, як я не міг виспатись вдома, тому брав авто і їхав з дому геть. Бувало й таке, що їхав з дому, щоб із жінкою не сваритись, хоч ми нечасто конфліктуємо».

НАЙДОВШИЙ ШЛЯХ

«Найдовший маршрут у службі таксі – з Луцька до Борисполя, возив пасажирів до аеропорту. А до Києва здійснював поїздки разів 6-7.

Взагалі, найдовша моя поїздка – Луцьк – Ольштин (Польща). Їхав 18 годин на «Жигулях» при -25°C повз метрові кучугури снігу. За 30 кілометрів до кінцевої зупинки я справді починав засинати. Ці останні кілометри давалися найтяжче, майже півтори години долав цю відстань: через кожен кілометр зупинявся і вмивася снігом. Пробував енергетики, пив багато кави – ефекту жодного.

Уже в місті до мене підсів чоловік і постійно шукав когось очима. Я запитав, кого шукає. Той відповів: «Другого водія». А я ж приїхав сам, провів 18 годин у дорозі. Для цього чоловіка було дивно дізнаватись про мій 18-годинний шлях, бо в Польщі після 8-годинної дороги одного водія має замінити інший».

ПОРАДИ ПОЧАТКІВЦЯМ

«Раджу бути ввічливими з пасажирами. Решта приходить з часом. Якщо хочеш працювати у цій сфері, то будеш».

Єлизавета НАХАМЕЦЬ
Фото автора

Передрук заборонено.