Надкушений палець і вісім мішків картоплі: пригоди луцьких контролерів

Їхні обличчя відомі всім пасажирам тролейбусів Луцька. Це вони перевіряють пільгові посвідчення та студентські квитки. Пропонують оплатити штраф і часто чують прокльони. Вони – контролери-ревізори, які щодня працюють у громадському транспорті. Про специфіку цієї роботи розповіли читачам «Волинь24» старший контролер-ревізор Луцького підприємства електротранспорту Оксана Владичко та її колеги.

* * *

За плечами в пані Оксани – 5 років роботи на посаді водія тролейбуса. У сфері транспортних перевезень жінка трудиться з 1998 року.

До слова, Оксана Владичко перебувала 10 місяців на стажуванні у Вісконсині, США. З дитинства плекала мрії стати лікарем, проте за освітою вона – референт-країнознавець, перекладач (фахівець, який готує доповіді, спілкується з іноземними партнерами, координує переговори і ділові заходи – ред.).



У її підпорядкуванні – 8 людей. Серед них і ті, хто має майже 30 років стажу в цій сфері. І лише один з них – чоловік. Ще в Луцькому підприємстві електротранспорту працює понад 90 кондукторів.

Сьогодні Луцьком курсує 43 тролейбуси, у кожному з них працює один кондуктор. Є ще 20 електромашин «на підхваті». Десять з них виходять на зміну в години пік одного дня, десять – другого. Відповідно щодня працюють 53 кондуктори. Контролери ж трудяться позмінно: з 7.00 до 19.00 та з 10.00 до 22.00.

ПРО РІЗНИЦЮ МІЖ КОНДУКТОРОМ І КОНТРОЛЕРОМ-РЕВІЗОРОМ

«Раніше була така тенденція: кондуктор міг сам перевіряти пасажирів на кінцевій зупинці. Тепер він зобов’язаний пройтись по салону тролейбуса, видати пасажирам квитки за проїзд, а також видати решту. На відміну від нього, контролер працює у двох сферах: внутрішній та зовнішній. Внутрішній контроль – це перевірка того ж кондуктора, а також водія. До зовнішньої сфери відносять перевірку квитків, наявність пільгових проїзних квитків тощо. Контролер мусить передусім підійти до кондуктора, взяти у нього шляховий лист (документ із маршрутом, де вказують прізвище контролера, години і робочий час), а тоді здійснювати контроль над пасажирами».

«ПАСАЖИРКА ВКУСИЛА ЗА ПАЛЕЦЬ»

«Наша робота – це безпосередній контакт із людьми, а така праця – неабияка відповідальність. Усі ми дуже різні, та «з’їдатися» з людьми недопустимо. Два роки тому після прохання оплатити штраф пасажирка вкусила контролера за палець. Нашій працівниці довелося накладати шви, а вона ж просто виконувала свої обов’язки. Відтак варто знаходити поморозуміння одне з одним».

«Це мене вкусили за палець. Напишіть, що кусючі пасажири бувають», – жартома зазначає працівниця Луцького підприємства електротранспорту Ніна Шеремета, яка долучається до розмови.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЕРА

«Контролер повинен насамперед бути відповідальним, цілеспрямованим (адже «зайців» їздить багато), стресостійким та вихованим. І звісно, без люб’язності ніяк: коли підходиш до людей з усмішкою, то навіть штраф оплачують без вагань та суперечок».

КУДИ ЇДУТЬ ПЕНСІОНЕРИ ЗРАННЯ?

«Дехто просто хоче покататися, бо їм нудно. Хтось їде з самого ранку на ринок. «Поїду, просто подивлюсь, може, сиру скуштую або ще чогось. Поїду додому, потім ще раз на ринок», – таке розповідають пасажири-пенсіонери», – ділиться контролер-ревізор Любов Заяць, яка разом із колегою Антоніною Майструк завітала до пані Оксани в кабінет.

«Є в місті один дідусь. Заходить в тролейбус №15, проїде коло містом, потім сідає в наступну «п’ятнадцятку». Ми його із колегами пестливо назвали Дід Мазай», – згадує Антоніна Майструк.

«На 40-му сідає один чоловік, їде на вулицю Дубнівську, пройдеться трошки і сідає в тролейбус знову. Нас це неабияк здивувало. Виявляється, цей чоловік все життя пропрацював водієм. Йому просто вдома не сидиться. Він розповів, що коли проїдеться тролейбусом зранку і ввечері, то йому легше», – з усмішкою говорить Любов Заяць.

«Нещодавно десь о 7.40 жінки похилого віку «грузили» студентів питаннями про те, куди це вони їдуть о такій порі. На це хтось не витримав і запитав: «А куди ВИ їдете так рано?» Більшість їде на роботу. Коли працювала водієм, то бачила, як ті бабці їдуть на ринок. Я возила їх зрання на ринок, а ввечері забирала назад. До слова, вони більш обізнані щодо знижок, акцій на певні продукти. Студенти платять хоч і гривню, однак це хоча б якийсь дохід для нас. Пенсіонери теж їдуть у транспорті, вони займають місця для сидіння, а нам доходу немає», – Оксана Владичко про пенсіонерів.

ПРО СЕЗОН «ЗАЙЦІВ»

«Зайці» у тролейбусі видають себе самі. Коли у транспорті людей небагато, то їх можна визначити неозброєним оком. «Заєць» часто ховається поблизу задніх дверей, червоніє, поспішає до виходу. Він нервує, робить багато зайвих рухів. Сезон «зайців» – на початку місяця, адже здебільшого тоді завершується термін дії проїзних квитків».

ПРО УЛЮБЛЕНИЙ МАРШРУТ

«Раніше я працювала водієм тролейбуса, що курсує за шостим маршрутом. Пасажири навіть знали мене в обличчя! Навіть зараз, коли бачать, то запитують, коли я вже повернусь. Проте улюбленого маршруту не маю, усі до вподоби», – стверджує пані Оксана.

«НА ХАМСТВО ПАСАЖИРІВ ВІДПОВІДАЄМО УСМІШКОЮ»

«Часто запитують: «Чого прийшла?» або «Що ти тут робиш? Збираєш на пляшку?» Хочеться, щоб контролерам в обличчя не кидали фрази на кшталт «Овва, вже перевіряє знову» або «Чого тобі вдома не сидиться?». У святкові дні ми також працюємо, часто чуємо: «А що, ви у свято безплатно не везете?» або «А чого ви перевіряєте у свято, до церкви йдіть!» Пасажири мусять усвідомлювати, що робота у кожного своя. Всі повинні працювати, щоб отримати свою заробітну платню», – втручається в розмову контролер-ревізор Валентина Клебан.

«Якщо ставлення когось із пасажирів нахабне, то варто згадати про принцип бумеранга. Усе в житті повертається. На хамство відповідаємо усмішкою. Буває й таке, що чуємо прокльони. Ображають, матюкають, клянуть. На таке відповідаємо: «І вам того ж», – Оксана Владичко про «невдячну» працю.

«Я кажу: «Будьте благословенні» або «Нехай вам Бог дає здоров’я!» – доповнює колегу контролер Ніна Шеремета.

ПРО ЕЛЕКТРОННУ СИСТЕМУ ОБЛІКУ ПАСАЖИРІВ

«Нам важко було працювати із валідаторами, адже він важив приблизно півтора кілограма. Цілий день носити на жіночих плечах таку тяжку річ доволі складно. Носили сумку з грошима, валідатор, а дехто ще й одну власну сумку. І ходиш, як новорічна ялинка. А ще три картки, якими треба було скористатись перед тим, як видати квиток», – зауважує контролер Любов Заяць.

«Окрім того, вони ще мали властивість розряджатись. Де його зарядити в тролейбусі? Квиток видавався тільки повний і студентський, а пільговий для пенсіонерів – ні. Доцільно встановити стаціонарні валідатори, однак мешканці нашого міста ще не готові до такого», – зазначає старший контролер-ревізор Оксана Владичко.

«Був такий експеримент: 9-10 років тому майже півроку тролейбуси функціонували без кондукторів. Дохід став значно нижчим. Навіть і з кондуктором у транспорті хтось із пасажирів може втекти, хтось обдурить, хтось не заплатить, однак у 95% він контролює оплату квитків», – підтримує колективну розмову контролер-ревізор Світлана Бачинська.

ПРО МАГІЮ «ЩАСЛИВИХ» КВИТКІВ

У відповідь на питання про «щасливі» квитки, жінки тільки засміялись.

«Дитяча іграшка!» – кепкують контролери.

«У дитинстві завжди додавала цифри на талончику, а зараз часто бачу, як радіє пасажир, тримаючи в руках квиток із так званим «щасливим» поєднанням чисел», – розповідає Оксана Владичко.

«ВІН МЕНЕ ЛЕДЬ НЕ ПРИБИВ»

«Люди настільки винахідливі, що демонструють посвідчення і мисливця, і рибалки. Якось пасажир пред’явив навіть не пенсійне, а посвідчення рятувальника. Контролеру він переконливо доказував, що завжди їздить із цим документом. Після цього цей чоловік штурхав жінку-контролера аж до передніх дверей тролейбуса. Ввечері працівниця тролейбуса мені зателефонувала зі сльозами на очах і сказала: «Він мене ледве не прибив…»

«А ВОНА МЕНІ НЕ ЗАПРОПОНУВАЛА ОПЛАТИТИ ПРОЇЗД!»

«Кондуктор видає квитки, ідучи салоном повз пасажирів. Часто спостерігаю людей із купюрами в руках, які спеціально чекають, поки кондуктор ОСОБИСТО підійде до пасажира. Тільки що кондуктор проходив повз вас, чому ж ви не оплатили проїзд? У відповідь чуємо: «А вона до мене персонально не звернулась!» або «А вона не запропонувала мені оплатити проїзд!» Чому один повинен оплачувати проїзд, а інший дозволяє собі їхати безплатно? Коли я працювала водієм, то оголошувала, що в салоні контроль. Зазначала, щоб пасажири передавали за проїзд, бо це тяжко – видавати квитки та решту у переповненому громадському транспорті».

ПРО ДИВНІ РЕЧІ ПАСАЖИРІВ

«Найдивніше, що перевозили під час моєї роботи, це 8 мішків картоплі прямо з городу! Заходять інколи з повітряними кульками, які у салоні тролейбуса починають лопати», – з усмішкою згадує Оксана Владичко.

ПОРАДА ВІД СТАРШОГО КОНТРОЛЕРА-РЕВІЗОРА

«Інколи і в контролерів, і в кондукторів, і в пасажирів буває поганий настрій. Раджу просто усміхнутись у відповідь на всі конфліктні ситуації, щоб сприяти нормальним взаєминам між пасажирами й працівниками громадського транспорту. Попросіть спокійно водія, нехай відкриє вам передні двері! І майте совість, люди!»

Фотографуватись контролери-ревізори відмовились, пояснивши це тим, що їх «і так всі знають».

Єлизавета НАХАМЕЦЬ
Фото автора

Передрук заборонено.