Замличівська резиденція у 1743-у році

Резиденція у селі Замличі з’явилась в 1743 році. В різні часи існування маєтком у Замличах володіли родини Козіків, Ольшинських і 1808 року село та маєток переходять у власність володимирського підкоморія Віктора Сумовського.

Замличі були родинним маєтком Сумовських аж до 1939 року, – пише «Район Луцьк».

Останнім власником був Олександр Сумовський. Його володіння складали 1000 га землі.

В знаній книзі про палаци, маєтки та резиденції польського дослідника Романа Афтаназія вдалось натрапити на світлини маєтку та парку Сумовських в Замличах, який був знищений перед Другою світовою війною. Маєток складався із трьох будинків.

Вхід до головного будинку був прикрашений колонами та ґанком. Стіни були білого кольору. Серед кімнат кабінет господаря, велика вітальня, салон, їдальня, спальні, вбиральні та буфет. У кімнатах були каміни та печі, обкладені плиткою.

Відомо, що в салоні знаходились меблі з дерева махаоні, зроблені в стилі бідермаєр, або іншими словами в стилі міщанського романтизму. Характерні ознаки меблів бідермаєру — плавно зігнуті спинки і підлокітники крісел, диванів, стільців, гнуті і точені ніжки столів і секретерів. На початку XIX століття рожеве або червоне дерево виступало як основний матеріал, пізніше на зміну йому прийшло фанерування з горіха і світлі породи дерева: черешня, груша, клен, тополя і ясен. Меблевий стиль бідермаєр існував з середини 1810-х років до революції 1848 року і привніс в буржуазне житло скромний меблевий світ з нальотом сентиментальності.

Кабінет господаря був теж в стилі бідермаєр, проте тут можна було знайти також меблі в античному стилі, прикрашені слоновою кісткою.
Родзинкою господарської спальні було ліжко в стилі Мадам Рекам’є, адже саме таке було зображене на картині Жака Луї Давида «Портрет Мадам Рекам’є» 1800 року.

Стіни просторої їдальні прикрашені картинами, де були зображені члени родини. Містилися тут полотна польського художника Станіслава Ленца. Найцікавішою був портрет Томаша Сумовського із дружиною. Дуже цінною окрасою їдальні було столове срібло на 80 персон. Сервіз був спеціально замовлений в Барановці, виконаний був у стилі «Старого Берліну». Стіни інших кімнат прикрашали англійські гобелени.

Заслуговувала уваги родинна бібліотека, яка нараховувала кілька сотень томів рідкісних видань, привезених із цілого світу. Тут були праці, виконані на пергаменті, що датувались XVI – XVIII ст. В бібліотеці зберігались дві приватні колекції зразків геральдики та белетристики.

Проте чи не найціннішими все ж були родинні документи. Перший це лист польського короля Яна ІІІ до Мацєя Сумовського, датований 1675 роком. Другий це рішення Торговицької конфедерації 1792 року. Третій – лист Тадеуша Костюшка від 7 вересня 1794 року до Віктора Сумовського. Були тут також цінні подарунки із золота та діамантів, які отримали в дарунок представники родини Сумовських.

На території маєтку був французький парк, квітники, тераси, став із рибою. На кожному квітковому газоні було більше двадцяти видів різних квітів. Окрасою парку були скульптури Матері Божої та Святого Антонія. До наших часів маєток та його споруди не збереглися.