Капелан з Волині розповів про війну і віру

Отець Роман Скірак приїхав до Шацька п’ять років тому. Невелика церковна громада, тоді ще УПЦ Київського патріархату, покладала на молодого священика великі надії.

У інтерв'ю газеті «Новий погляд+» служитель церкви розповів, що для нього значить Томос, та як він зі звичайного священика перетворився у капелана.

"Ми з великим нетерпінням очікували об’єднавчого собору, потім – підписання і вручення Томосу. Нашої радості і гордості за країну не передати! Я щасливий, що парафіянам більше не казатимуть, що вони розкольники і ходять у неправильну церкву. Ми готові до діалогу з Московським патріархатом, до об’єднання, до спільного соціального служіння заради бідних, одиноких, людей з інвалідністю, дітей, військоослужбовців тощо. Проте, на жаль, поки що ці церкви не йдуть на співпрацю", - розповідає отець Роман.

Також у інтерв'ю священик пригадує про поїздки на Схід.



"Як військовий священик я вперше поїхав у зону проведення АТО в 2015 році. Тоді ще не було штатних капеланів, існувала лише капеланська група при єпархії. Перед поїздкою на Схід я пройшов п’ятиденні курси, де мене вчили азів тактичної медицини, психології, техніки безпеки. Перша моя поїздка була в прикордонні війська, які дислокувалися біля Маріуполя. Зізнаюся, їхати було страшно. Але після прибуття на місце відчуття змінилися. Я побачив, що потрібен цим людям. У вільний час я допомагав на кухні і навіть грав з бійцями у футбол. Військові дивувалися, бо вперше таке бачили. Їм було важко повірити, що священик – така ж людина, як вони. Поїздок у прифронтову територію в моєму житті було 13. Ми об’їздили майже всю зону АТО, привозили допомогу не тільки бійцям, а й мирному населенню", - згадує капелан.

Отець Роман також згадує і про небезпечні ситуації, які виникали під час несення служби у зоні бойових дій.

"Ми двічі потрапляли під обстріл. Перший раз у Мар’їнці, другий – як поверталися зі Щастя в Станицю Луганську. В Щасті ми тоді провідали наших хлопців, вивантажили допомогу і поверталися назад вже поночі, приблизно о 23.00. Як розповіли нам згодом, у такий час на вулиці ніхто не ходить, а ми насмілилися їхати, ще й біля блокпоста сепаратистів. Звідти почали прицільно стріляти по нас з автомата. Дякувати Богу, не влучили, і ми благополучно виїхали з зони небезпеки. Нам треба було переночувати, а тоді вже вирушати в дорогу – в наступні рази ми так і робили", - розповів капелан.