Мама вбитої Каті Литкіної розповіла про стосунки доньки з підозрюваним

1 березня у Ковельському міськрайонному суді покази у справі вбивства неповнолітньої Катерини Литкіної надала мама вбитої Вікторія Литкіна.

“БУГ” подав розповідь потерпілої від першої особи.

Нагадаємо, що обоє обвинувачені у вбивстві – Назар С. та Максим Т. – досі перебувають під вартою. Більше 2-ох років батьки вбитої Катерини Литкіної їздять по судах, чекаючи справедливого вироку.

“Назар пропонував Каті зустрічатися, але вона відмовила”

Катя познайомилася з Назаром у 2010-му році, так як жили з ними через 2 хати. Вони завжди гралися, у них були нормальні дитячі відносини.

В 2013-му році, коли Катя була у 8-му класі, вона перший раз поїхала в табір “Прикордонник”. Повернулася звідти дуже задоволеною. Розповідала, що познайомилася з хлопчиком, але він поїхав за кордон. З тих пір вони постійно переписувалися.

Крім того, вона говорила, що Назар пропонував їй зустрічатися, але йому відмовила. Бо Назар був меншим за неї, ростом був нижчий.

Як тільки вона почала переписуватися з Максимом, Назар став налаштовувати його проти Каті. Вона ходила без настрою, почала замикатися в собі. Коли я спитала, що сталося, донька розповіла, що Назар говорить Максиму, ніби вона ходить з якимись хлопцями гуляти, хоч Катя постійно сиділа вдома.

І так вони з Максимом то сварилися, то мирилися. Я бачила все це і радила їй його взагалі заблокувати. Не відразу, але вона мене послухала.

Через деякий час я побачила, що донька знову з кимось переписується і знову почалися ці зміни настрою. Виявилось, Максим створив нову сторінку і знову до неї пише. Ця переписка тривала близько року.

На наступний рік Катя знову захотіла в табір і ми її записали. Через тиждень вона приходить і каже: “Мамо, мені там не подобається, випиши мене”. Я її послухала, ні так ні. Ще через два тижні вона стала знову проситися туди. Коли я поцікавилася, що це за зміни, вона розповіла, що Максим то їде у “Прикордонник”, то не їде. Це був кінець 9-го класу. Потім вона свою увагу зосередила на навчанні. А пізніше познайомилася з Мироном.

Я бачила, що моя дитина ожила. Але коли стали з Мироном зустрічатися, її фото потрапило в інтернет. Те, яке вона скидала Максиму. На фото вона була в жакеті, одягнутому на бюстгальтер. Думаю, що ці двоє побачили, що Катя зустрічається з Мироном і задумали їй відімстити, зробили їй таку підлість.

Ідучи до Максима, лишила лінзи вдома. Чому Катерина не планувала виходити далі подвір’я

Катя далі витягнутої руки нічого не бачила. Кожні півроку ми ходили на обстеження. Останній раз нам сказали, що зір знову погіршився. Вона ніколи не виходила без окулярів чи без лінз.

Я помічала, коли вона була без лінз: завжди за щось зачепиться. В темну пору Катя взагалі без окулярів не виходила, а вдень хіба могла ходити вдома. Не ризикувала, бо навіть якби їхала машина, вона її не побачила б.

“Катя була дуже близькою мені людиною”

Коли я дуже хворіла, вона не відходила від мене. Мені ставили діагноз рак грудей, я три роки лікувалася.

Вона старалася мене не виводити з рівноваги, і якщо я просила прийти о 9-ій, то вона приходила або дзвонила відразу: “Мамо, подивись у вікно, я на дорозі стою”.

Вона хотіла досягнути всього сама

Перед Катіним випускним я поїхала на заробітки, щоб заробити дитині на проживання, вдягнути її. Ми дуже часто спілкувалися по скайпу і одного разу вона мені каже: “Мамо, я пішла на роботу і тепер буду заробляти сама”.

Катя пішла на роботу офіціанткою, працювала більше 10-ти годин на добу. Я тоді їй поставила питання: “Як ти добираєшся додому о 2-й ночі?”. У відповідь почула: “Мамо, не переживай, мене постійно забирає і відводить Мирон”.

Остання розмова з донькою

Останній раз я з Катею спілкувалася 31-го липня 2016-го року, це була неділя. З нею був Мирон, я тоді і з ним говорила. Вони відмічали півроку з часу, як почали зустрічатися. Катя показала мені подарований Мироном костюмчик, в якому вона й загинула.

Чекала, що дочка подзвонить

Я знала, що Катя подала анкету в 5 вузів, вона казала, що найбільше хоче вступити у Львівський політехнічний університет. Ми бачили по рейтингу, що Катя проходить, чекали 1-го серпня, щоб отримати офіційне підтвердження. На 4-те серпня вона домовлялася з татом, щоб поїхати у Львів.

Чекала 1-го серпня, що донька до мене подзвонить, але я працювала тоді 16 годин на добу, прийшла пізно (на український час це було 23:30), тому не набирала їй. А 2-го серпня подзвонив Мирон і сказав, що Катя пропала. Вийшла до Максима і пропала. Розповів, що були в Назара, а там говорять, що Максим тиждень тому поїхав в Словенію.

Стало зле, мене забрали в лікарню. А на 2-й день я виїхала в Україну.

“Вона сказала, що моя дитина давно мертва…”

Коли минув тиждень пошуків, а її не знайшли, я вже не знала, що робити. Подумала, що її можуть тримати десь зачиненою, і я ходила гаражами та слухала, чи там не чути звуків. Розуміла, що час іде, а моєї дитини немає і тоді звернулася до ворожки. Нічого не брала з собою, тільки Катіне фото. І коли показала їй, вона сказала, що моя дитина давно мертва. Сказала шукати її там, де загубили, недалеко від дому. Описала місце. Я знала, де можу знайти, але боялася. Я боялася знайти свою дитину.

Потім дзвонила до цієї жіночки після похоронів, а вона каже: “Нащо ви сказали про мене полііції? Вони до мене приїжджали, погрожували, не згадуйте, що ви в мене були”.

“Ми шукали мою дитину за трупним запахом”

Сергій сказав, що знайшов Катю, він приїхав за мною. Я не пам’ятаю, як йшла до того терикону. Ми шукали мою дитину за трупним запахом. І коли я побачила кросівки і костюм, що Мирон подарував, зрозуміла, що це Катя. Я говорила: “Де її лице? Я не бачу її лице!”.

Не знала, що частини тіла доньки лишилися в поліції

Два місяці після похорону дзвонять: “Прийдіть в поліцію, є розмова”. Прийшла, а вони кажуть: “Сядьте”. Дають мені коробочку і кажуть, що там Катіна голова і рука.

“Довічне їм…’

З приводу слідчого експерименту: не вірю, що це зробив сам Назар і що не приймав в цьому участі Максим.

Катя всім розказувала, що вона поступила і їде 4-го серпня у Львів, а день перед загибеллю донька виставила в соцмережу фото з Мироном. Вони заздрили, що у Каті є тепер хлопець, взяли і забрали життя в моєї єдиної дитини.

Якби в Україні була смертна кара, я б попросила для них смертну кару. Довічне їм, так як Назар сидів і посміхався мені у камері і так як вони до сьогодні не зізналися, що саме вони вбили її.

Подивіться на мене, ви і моє життя зламали! Я не могла змиритися з її смертю, не могла почати жити без Каті. Без моєї Каті!