«Я людей не боюся, я до них йду, щоб доносити свою позицію», – Олег Ляшко на Волині. РЕПОРТАЖ

«Іванівна, ви хоч би губи намалювали», – сміючись, вигукує чоловік років 55-ти до сивочолої Нелі Іванівни, яка очима шукає місце, де б кинути свій старенький велосипед «Україна» біля Маневицького районного будинку культури. Тим часом на сцені актової зали в стильному джинсовому костюмі із камінцями на грудях свою чи не найпопулярнішу пісню «Цей сон» затягує Степан Гіга.

На задньому сидінні старенької білої «Ауді» чекає свого «виходу» коровай, яким вже за двадцять хвилин зустрінуть Олега Ляшка.
У понеділок, 25 березня, зустріч із жителями невеличкого волинського міста не обійдеться лише короваєм. Буде і пісня, і автографи, і обійми, і поцілунки, і обіцянки, і навіть… сльози.

«Прівєт, дівчонки», – широкою усмішкою припрошує до себе Світлана Миколаївна. Сиве заплетене волосся ховає яскраво-червона брендована шапка, а з плечей сповзає шовкова хустина із довгими китицями. Поруч – невеличкий стіл із гарно викладеними газетами, буклетами і календарями. На ситцевій скатертині вишиті маки і незабудки. І, мабуть, недарма, бо про візит Ляшка до Маневич тут не забудуть ще довго. Бо яскраво. Творчо. По-ляшківськи. По-народному.

«На автограф краще брати оце – біленьке», – радить колежанка Миколаївни Валентина Петрівна усім, хто підходить до намету із пресою та брендованими календарями.

«А дасть?» – невпевнено перепитує хтось із черги.
«Ну єслі попросите, то дасть. Я як була в Ківерцях, то нікому не одказав», – хвалькувато, бо вже не вперше бачила Ляшка, відповідає Світлана Миколаївна.


«МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ МЕНЕ ТИХІШЕ, ЩОБ НАШОГО ЛЯШКА ЛЮДИ ПОЧУЛИ»

Об 11:00 до будинку культури під’їхав великий брендований автобус. Першим із «ляшкобуса» вийшов народний депутат України Андрій Лозовий, за ним – нарядно вбрана панянка із тим же короваєм, що очікував «свого часу» в старенькій ауді, потім політик Олег Ляшко, голова облорганізації РПЛ Володимир Кравценюк та народний депутат Сергій Скуратовський. На сцені продовжував співати Гіга. Тим часом Світлана Іванівна нашвидкуруч підмальовує губи, а Валентина Петрівна привертає увагу політика вигуками: «З приїздом, Олеже Валерійовичу!»



Лідер Радикальної партії не зміг оминути жінок. «Хай Бог здоров’я вам дає! За ваш труд, ваші молитви, ваші спрацьовані руки!» – сказав. Позаду нього хтось вигукнув: «Гляньте-но сюдиво. Он ця дівчина вас та-а-к любить». Ляшко глянув, всміхнувся і сфотографувався із дівчинкою років 14-ти.

У актовій залі він впевнено пройшовся до першого ряду й сів на місце, де, здається, висидів не один концерт. Втім, потім, під час виступу, сказав, що в Маневичі прибув уперше.

«Минулого разу до вас не доїхав, тому на виборах зайняв третє місце. Цього року приїхав, і з вашою допомогою буде перше». І майже півтисячі людей, які ледь вмістилися у залі, почали аплодувати. Ніби оплесками давали знати Олегу Ляшку, що він може розраховувати на їхній голос.



Через декілька хвилин увесь зал підійметься зі своїх ще дві години тому зайнятих крісел, деякі співатимуть, а інші ж ковтатимуть сльози разом зі словами відомої пісні «Яворина».

«А тепер ми заспіваємо пісню, яку ми з Олегом Валерійовичем присвятимо всім нашим друзям. Тобто всім тим, хто прийшов сюди, і всім, які не змогли прийти», – сказав Степан Гіга.

«Можете зробити мене трохи тихіше, щоб усі почули, як співає наш Олег Ляшко. Мене то завжди чути, а народ хоче голосу народного президента», – киваючи до звукорежисера, сказав Гіга.



«Друзі мої, я п’ю цей келих до дна-а-а-а», – заспівають політик з артистом. Співаючи, Ляшко влучно перефразовуватиме слова пісні: «Бачив разом усіх я вас уві сні» («в Маневичах», – співатиме Ляшко – ред).

ПРО ЩО ГОВОРИВ ОЛЕГ ЛЯШКО В МАНЕВИЧАХ

«Найважче – це зустрічатися з людьми, тому ніхто й не зустрічається. Усі бояться іти до людей, всі вішають лапшу на вуха з телевізора, з реклами. Усі щось обіцяють. А я щоразу зустрічаюся, бо я людей не боюся, я до них йду, щоб доносити свою позицію. Хто у вас останній раз був у Маневичах? Лазаренко, да? Бачите, ніхто доїхати не може, а Ляшко доїхав».

«Мій пріоритет на президентській посаді – відновлення економіки, наведення порядку, подолання бідності, підтримка національного виробника, збільшення зарплат, пенсій. Розженемо тих наглих свиней при владі, щоб більше корів було в селі. Чому корів немає в селі? Бо багато свиней при владі! Я зроблю навпаки!»



«Перший свій указ видам про те, щоб знести забори біля Адміністрації Президента, уряду і біля парламенту. Щоб кожен громадянин України, показавши паспорт, міг пройти туди».

«Бачили, як минулого тижня ми намагалися пройти до Кабміну, коли вони намагалися продовжити контракт голові «Нафтогазу»? Півтора мільярди гривень вкрали через премії. Мільйони людей останню копійку рахують. Вони залізли в кишені до вас, а собі мільярдні премії платять і міліонні зарплати».

«То, що сьогодні відбувається з цінами на газ – це грабьож серед білого дня. Може, хто забув, з 1 травня знову на 40% піднімають ціну на газ. Тобто вони хочуть, щоб ми з вами платили 15 тисяч гривень за тисячу кубів газу. Де? Хто? Хоч одна людина в цьому залі може заплатити таку ціну? Це ж робиться спеціально, щоб підприємства позакривати, а люди виїхали в Польщу на заробітки».



«Я скасую ту систему, що виписують дітей з хати, розлучаються, щоб виплакати ту субсидію. Розказати, для чого це роблять? Бо самі грабують, а за рахунок людей латають дірки в бюджеті».

«Два мільярди тонн запасів торфу в Україні. На Волині два підприємства торф переробляють. І два у вашому Маневицькому районі. Що це за позор? На Волині не два підприємства, а 202 має бути для того, щоб люди працювали, заробляли і мали альтернативу дорогому газу. А вони спеціально це все знищують, щоб втюхувати газ із захмарною ціною».

***
Люди в залі не втомлюються аплодувати. Хтось знімає з шиї брендований шарф та махає над головою, аби привернути погляд Олега Валерійовича. Хтось, розуміючи, що скоро Ляшко завершить виступ, намагається підступитися ближче до сцени.



«А звідки він виходити буде?» – чути час від часу. «Ви б трохи відійшли, дівчино!» – штурхає школярку сивочолий чоловік. «Та вона хоче першою його поцілувати», – сміючись, відповідає хтось позаду.

Як тільки Олег Ляшко почав говорити про молодих людей, які вирушили шукати достойного заробітку в Польщі, багато жінок в залі почали шурхотіти по кишенях в пошуках хустинки, аби витерти сльози.

«Бо в них більше вибору немає. Або базар, або вокзал і Польща. Бо в парламенті працюють діти наших чиновників, на великих посадах – їхні родичі. А вашим дітям що робити? Польща! Я поверну їх додому. Поверну до вас», – сказав політик.



Як тільки він сказав: «Люди мої, я йду до вас», біля сцени незграбно вишикувалася черга. Молодь з останніх рядів, перестрибуючи передні стільці, обганяли пенсіонерів. Люди на інвалідних візках просили підвезти їх ближче до Ляшка.

Під будинком культури на Олега Валерійовича чекали декілька сотень людей. Всі зі смартфонами, айфонами, камерами і навітьіз планшетами. Усім – фото, автографи і поцілунки. Хвилин 40 політик Ляшко вдячно залишав свій підпис та побажання на папірцях містян, тиснув їм руки, отримував компліменти, поцілунки та слова підтримки.



***
«Мамо, ходіте додому!» – чути.
«То йди сама, дай хоч побачити того Алєжку», – відповідає мама.
***
«А я й за руку брала. Два рази. Бачили?» – трохи далі.
«Любка, то ти вже два дні руку не мий», – хтось сміється.
***
«А співав то як гарно», – хтось зацінив щире «Друзі мої».
***
«Ви вже всі поцілувалися з Ляшком?» – кепкує якийсь чоловік.
«Та де там. Ти глянь, скільки маладьожи біля нього», – трохи навіть ображено відповідає жінка.
***

До селища Голоби, що неподалік Ковеля, Олег Ляшко їхав разом із своєю командою та журналістами.

«Ходімо поговоримо. Нам цілу годину їхати, а говорити то є про що», – звертається до медійників політик. Біля нього сідають журналісти. У кожного в руках чи то камера, чи диктофон, чи фотоапарат.

«МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО, Я БАЧИВ РОЗКИДАНИЙ ХЛІБ», АБО ЗА ЩО «ПАЦАНИ» ПОБИЛИ ЛЯШКА

«Зараз пенсіонерів хочуть перевчити на українську мову. Ну, вони не винні, що їх навчили говорити російською мовою, вони виросли в Совєцькому Союзі. Дайте їм спокійно дожити. Хай вони говорять якою хочуть мовою. А от діточки. З дитячого садка – українська мова».

«А що вас дратує в журналістах?»– питає моя колега Олена Лівіцька.

«Ніщо не дратує. Не люблю тільки, коли голодні журналісти, бо голодний журналіст – це необ’єктивний журналіст. Найголовніше, щоб журналіст був нагодований», – пояснює політик.



Згодом Олег Ляшко розповів, що коли вчився в інтернаті, то писав до газети «Комуністична праця». То за одну із публікацій в районці його – вихованця інтернату – побили школярі.

«І мене, до речі, за мою публікацію побили школярі. Я вчився в інтернаті, і ми поїхали на колгоспне поле збирати буряки. Хлопці із середньої школи розкидали хліб. Поїли, пообідали і залишили на полі хліб. Я тоді написав статтю до районної газети, як ганебно, коли на полі залишають хліб. Ці пацани перестріли мене біля інтернату і побили мене за цю публікацію», – розповів політик.

«Мені тринадцятий минало, я бачив розкиданий хліб…Чи то так сонечко сіяло, чи так їм весело було», – сміючись, перефразовує на свій лад вірш Шевченка.

«Ой, ми проїхали Ковель! А чьо ви нічого не сказали? На базар треба було заїхати. То й що, що понеділок? У пенсійний фонд треба було заїхати тоді. Послухати їх. Погано, що не зупинилися в Ковелі!» – по-доброму вичитує організаторів.

ПРО ЩО ГОВОРИВ ЛЯШКО У ГОЛОБАХ

Біля Голобського будинку культури – людей ще більше, ніж в Маневичах. Тут більше молоді, аніж пенсіонерів.

«Коли мені розказують, що Ляшко любить село і корів, то я гордо відповідаю, що там, де буде село, там буде Україна».



«При Ляшку буде продаватися джем не з китайської малини, а з волинської».

«А ця доктор смерті Уляна Супрун. Її як серед ночі побачиш, то серце може стати. Якщо Супрун хороша, то хай Порошенко візьме її до себе сімейним лікарем. Хай лікує його порадами в «Фейсбуці».

«Ті, хто отримують мінімалку, не будуть платити податки».

«Я поверну смертну кару за корупцію. Вивозити їх на Хрещатик, розстрілювати і по телевізору показувати. А то взяли моду під домашній арешт садити».



«Зрубав одне дерево – взамін два мусиш посадити».

«Тисячу беріть у Петра, а голосуйте за Ляшка. Беріть ту тисячу, бо це вкрадені у вас гроші».

І знову сотні селфі, фотографій, прохань і автографів. А Микола Хом’ячок із Голоб через натовп передав Олегу Ляшку робочі рукавиці. «За те, що думає про робочі місця», – пояснює волинянин свій оригінальний подарунок.



Ще довго мешканці Голоб та ближніх сіл не відпускатимуть політика. Втім, він пообіцяв, що приїде на Волинь за декілька тижнів після виборів, які відбудуться вже в неділю, 31 березня.

«Все було супер. На вищому рівні», – дещо втомлено каже політик, зайшовши до «ляшкобуса».

«Я дуже потішений тим, що в нас є така хороша підтримка, що нашого лідера так тепло приймають. Я думаю, що сьогодні кожен побачив реальну підтримку, а не ту, яку малюють соціологи. Я вдячний усім жителям, які приходять і не соромляться ставити запитання. Так, вони часом незручні, але наш лідер – людина відкрита. Він готовий відповідати на будь-які запитання, готовий розбудовувати країну, брати на себе відповідальність стати президентом нашої країни», – підсумував голова облорганізації РПЛ Володимир Кравценюк.



***
Уже давно жителі Маневич і Голоб не зустрічалися в будинках культури. Давно на скромній дерев’яній сцені не виступали такі поважні артисти, як Степан Гіга. І ще ніколи кандидат у Президенти не присвячував їм пісню.

Анастасія КАЧИНА («Волинь24»)
Фото Олени ЯКОБЧУК («Волинь24»)