Два державні магазини, дві церкви та 76 дворян: Володимир-Волинський 130 років тому

Володимир-Волинський, як віддалене провінційне містечко було доволі бідне. Низка епідемій холери в 1831 і 1837 роках, великі пожежі 1833, 1853, 1859 років призвели до його часткового занепаду.
У пожежі 1883 року згоріло 400 різних будівель, в тому числі кам’яні та дерев’яні житлові будинки, торгові лавки, будинок головної гауптвахти.

Про це пише "Стародавній Володимир".

Місто довелося відбудовувати. Ці всі негативні чинники дали поштовх до розвитку нової забудови та розробки планування міста.

Так, саме на прикінці ХІХ ст. змінили межі міста. Забудова поширюється в напрямку Устилузького та Ковельського трактів, починається засипка болота та річки Смочі, освоюється район нинішнього вокзалу.

У 1885 році вулиці міста були невимощені, брудні, без тротуарів, тільки в деяких місцях прокладено по дві-три дошки одна біля одної. Населення міста поступово зростає.

У 1889 році у Володимирі-Волинському проживало 76 дворян. З них 34 – чоловіки і 42 жінки. Купців було 20 чоловіків і 3 жінки. Міщан налічувалося 6 765, з них 3 807 чоловіки, 2 948 жінки. Цехових робітників – 741.

За релігійною приналежністю у місті було 988 православних, 631 римо-католиків, 2 протестанти, 6482 іудеїв.

Житлових будинків у державній власності було 2 кам’яних і 2 дерев’яних будинки. Церковних та монастирських будинки житлового типу 3 кам’яні, 1 дерев’яний. Громадських – два дерев’яних. Приватних будинків було 78 кам’яних і 962 дерев’яні.

У місті було два державних магазини: один кам’яний, один дерев’яний. Приватних нежитлових дерев’яних будинків налічувалося 348. Притатних лавок було 78 кам’яних і 193 дерев’яні.

У місті діяли дві кам’яні церкви, 1 монастир, 1 римо-католицький костел, 1 єврейська синагога та 10 молитовних шкіл (2 кам’яні, 8 дерев’яних).