Все почалося з кохання, або Чому його кава смакує лучанам

За династією родини Хоменків із невеличкого села поблизу Диканьки на Полтавщині, Андрій мусив би бути столяром. Бо і прадід займався деревом, і дід, і батько. Хотів вступити на факультет, де вивчають готельно-ресторанну справу, втім довірився авторитетній думці і пораді матері. «Бо ж мама краще знає, як краще. Вона життя прожила», – цитує традиційну фразу чи не кожної матері. Став фінансистом, однак за професією не працював жодного дня. Нині він луцький підприємець та власник мережі кав’ярень «Kava Avenue». Привчає лучан до смачної кави, будує Європу в обласному центрі Волині і дає роботу студентам. Втім, успіх прийшов не відразу, а після декількох поразок почати в Луцьку власний бізнес він хотів і з кавою «зав’язати», якби не втрутилася дружина.

«Я ПРОСТО ПОБАЧИВ СВОЮ СОБАКУ В НЕЇ НА ФОТЦІ»

Він – студент полтавського університету, вона – луцького. Між ними майже 800 кілометрів. Якби не фотографія у соціальній мережі – Луцьк, мабуть, і не знав би, що таке кава на колесах. Якось, гортаючи стрічку однієї із соціальних мереж, на світлині Анни він побачив свого собаку. Написав дівчині. Слово за слово, і нині вони виховують сина.



«Там історія знайомства на фоні тварин. У нас були схожі собаки. Я випадково побачив свого собаку в неї на фотографії. Потім придивився, що це собака такого самого окрасу, тільки іншої породи… Разом ми вже дев’ять років. Хоча в нас є різні дати (сміється – А. К.). Перша – коли ми просто вперше заговорили, друга – коли я приїхав до Луцька, третя – пропозиція, четверта – коли одружилися. Одне слово, з цим складно», – розповідає луцький підприємець.

Після закінчення університету Андрій планував разом з друзями переїжджати до Києва. Хотів би й, щоб кохана перебралася до столиці, втім обставити не дозволяли. І, як кажуть, «якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори». Андрій переїхав до обласного центру Волині. Столичного життя він таки спробував, але вже в статусі одруженого чоловіка.

«ТАМ БУЛО ДУЖЕ БАГАТО ПРАВИЛЬНИХ – ВІДКРИТИХ КАВ’ЯРЕНЬ»

Кавою Андрій Хоменко почав займатися після трьох невдалих спроб почати свій бізнес у Луцьку. Тоді він поїхав працювати в Київ. На вулицях міста було багато кав’ярень, які підприємець називає «правильними». У його розумінні правильні – це ті, що відкриті до людей, коли каву готують на очах у покупця.



«Там я познайомився з хлопцями-баристами, один з нами навіть жив. Він почав ділитися певними секретами, і я вчився цьому винятково для себе. Потім, через 9 місяців роботи в Києві, я знову повернувся в Луцьк і через деякий час вирішив спробувати відкрити те, що мені справді подобалося», – згадує чоловік.

«Я ХОТІВ З НИМИ ДОМОВИТИСЯ, БО В КИЄВІ ВСІ ТАК РОБИЛИ»

2014 рік. Час, коли в центрі Луцька «прокинувся» Майдан. Тоді в місті було вже 3-4 кав’ярні. Андрій вирішив перевезти до нашого міста столичну практику – продавати вуличну каву. На пошуки «Таврії», в якій вже потім готував лучанам каву, пішло чимало часу. «Бо ніхто не хотів давати свою машину в оренду, всі переймалися, що більше її не побачать», – пояснює. Згодом за 500 доларів за місяць знайшов авто в киянина.

«Прилаштувався в центрі, але на наступний день до мене підійшли муніципали, сказали, що тут так працювати не можна. Я хотів з ними домовитися, бо в Києві так всі робили (сміється – А.К.). Але вони сказали, що треба тільки офіційні документи. Відтоді, що би не говорили про муніципалів, я точно знаю, що вони тримають порядок», – розповідає Андрій.



Тоді свою «точку» він вирішив розмістити на Центральному ринку, втім бізнес молодого підприємця обмежувався лише 10-ма проданими за день горнятками кави.

«Я місяць працював у мінус і ще й себе заганяв. Я надихнувся цією ідеєю і побачив, що отримую від цього тільки гроші, які треба віддати за оренду «Таврії». Перший місяць позичив, другий позичив, усі власні кошти розлетілися», – каже.

Тоді вирішив скласти конкуренцію чоловікові, який продавав пиво біля одного із заводів міста. В ідеалі там можна було отримати непоганий «улов» охочих випити вранці каву, але й ця ідея була провальною.

«Виходило так, що я витратив час, щоб приїхати, відкритися, прогрітися, зробив сім кав і їхав. Поїздив декілька днів і зрозумів, що не то. Тоді почав їздити на авторинок. Там було краще, але знову ж таки – то була зима. Ой… як згадаю. Поки доїхав, поки почав працювати, в тебе вже бутель води замерз. Просто брили льоду. Машинка замерзала, і чого тільки не було (сміється – А. К.)».



«ЯКБИ НЕ ДРУЖИНА…»

Паралельно з продажем кави Андрій працював над тим, щоб отримати офіційні документи для того, аби працювати там, де він собі визначив – на Театральній площі.

«Але була можливість розташуватися тільки з іншого кінця стометрівки – біля Галереї мистецтв. Це єдина локація, яка була тоді вільна. Я аж образився, коли мені то сказали (сміється – А.К.)».

Знайомі та друзі Андрія казали, що ця локація «мертва» і такий бізнес в Луцьку не дасть прибутку. І, як пояснює чоловік, у перший місяць роботи біля Галереї мистецтв так і було. Вибравшись зі Старого ринку, де рекорд 33 чашки кави за день, на новій локації він продавав 12-18 горняток кави.



«Якби не дружина… Вона мені двічі говорила, що треба працювати далі, що не варто кидати. «Ну скільки можна?», «Четвертий раз щось пробуєш відкрити», «Давай коли вже буде мінус такий, що… Тоді вже кинеш». Але з часом… Три роки працював без вихідних», – каже.

3 ТИСЯЧІ ЄВРО ЗА ЗАКОРДОННУ ВЕЛОКАВ’ЯРНЮ, АБО 10 МІСЯЦІВ НА ВЛАСНУ

Коли бізнес Андрія почав виходити в нуль, він вирішив відмовитися від орендованої за 500 доларів за місяць «Таврії». За документами, які видала Луцька міська рада, в підприємця мала би бути велокав’ярня. Коли Хоменко почав шукати, хто може її зробити, виявилося, що в Україні немає таких майстрів. А за кордоном за велокав’ярню захотіли три тисячі євро. Тоді вирішив робити своїми силами.

«Велокав’ярню робили 10 місяців. Отак, надихаючись тим, що чомусь нас люди люблять, п’ють нашу каву, ми відкривали нові локації. Тільки з’являлася якась можливість, ми відкривали щось нове. Спершу на Лесі Українки (біля Галереї мистецтв), потім біля ТЦ «Варшавський», згодом на вулиці Грушевського, на проспекті Волі, біля філармонії, «Там-Таму»... А останнім часом нам підфартило, бо за рік ми відкрили декілька локацій. Зараз «Kava Avenue» – це 10 локацій, з них три велокав’ярні», – розповідає Андрій Хоменко.



«Я В ЛУЦЬКУ ВСІХ ЛЮДЕЙ ВВАЖАЮ СВОЇМИ»

Андрій переконаний, що професійний бариста зі ста чашок кави 90 мусить робити ідеально. Початківець 40 ідеально, а 60 – «так собі». Коли з’явилися локації «Kava Avenue», в команди Андрія з’явилося чітке правило – люди, які беруть в них каву, мусять прийти ще раз.

«Я в Луцьку всіх людей вважаю своїми. І коли я роблю каву, яка мені не подобається, значить, я роблю каву, яка не подобається моїм клієнтам. Усе ж просто: якщо ми вип’ємо несмачну каву, значить, ми більше сюди не прийдемо», – переконаний він.



Новачків у команді навчають баристи. Андрій називає це навчання «симбіозом».

«Ми – сім’я. І ми не боїмося критики. Є такі люди, що нас доводять до сліз, бо щось не подобається. Ми стараємося всіх наших новачків особисто навчати. Раніше я вчив всіх окремо, а зараз у нас вийшов такий собі симбіоз. Кожен іншого вчить. Зміна зміну довчає, бариста когось іншого вчить. Це хаотична мережа знань, які передають одне одному», – пояснює.

«НАВЧИТИСЯ ГОТУВАТИ КАВУ МОЖНА Й ЗА ТРИ ДНІ»

«Усі баристи у мережі кав’ярень – це друзі друзів», – каже Андрій Хоменко.

«Спочатку ми шукали кадри, потім, коли з’явилася якась питома вага постійних людей, вони почали приводити своїх друзів. Я можу сказати, що тільки трьох людей я знайшов за оголошенням. Всі решта – це друзі друзів. Частина нашої команди – це студенти».



Він додає, що за місяць теорії та практики з приготування кави можна стати професіоналом своєї справи. От тільки зазначає, що легше навчити людину без досвіду, аніж перевчити навченого.

«Бо таке вже було, коли береш людину з досвідом, робиш їй зауваження, а вона у відповідь тобі: «Я знаю. Я вже п’ять років працюю». Річ у тім, що я маю своє бачення, свою технологію, як має працювати людина. От є класика – 7 грамів і 30 мілілітрів. Я вважаю, що це старий уклад… За фактом, навчитися готувати каву можна й за три дні. А відшліфувати своє вміння…» – пояснює.

«ПАМ’ЯТАЮ, ЯК ВІДКРИЛОСЯ «ФРАНСУА» – У МЕНЕ ТРУСИЛИСЯ РУКИ»

Нині в «Kava Avenue» використовують каву свіжого обсмаження власного виробництва. І хоч це завдає клопоту, бо під кожну партію кави потрібно переналаштувати апарат, Андрій Хоменко переконаний, що таким чином лучани можуть пити каву смачнішу, ніж в інших кав’ярнях.



Хорошим поштовхом для змін та вдосконалення для Андрія та його бізнесу є успіх конкурентів.

«Добре, що вони є. Бо конкуренти надихають і мотивують. Якщо вони роблять краще, ніж ти, то приходить розуміння, що треба щось змінити, вдосконалити. Я пам’ятаю, як відкрилося «Франсуа», у мене так трусилися руки. «Все пропало» (сміється – А.К.), – згадує він.

Щодо цін, то кав’ярні мережі «Kava Avenue» намагаються бути доступними для всіх.

«Хочу, аби кожна людина, незалежно від того, скільки в неї коштів у кишені і скільки кави вона п’є за день, могла собі дозволити взяти капучино за 20 гривень», – пояснює.



«ІСТОРІЯ ПРО МАЛЕНЬКОГО КИТА», АБО ЧОМУ В «KAVA AVENUE» ЗНИКНУТЬ ТРУБОЧКИ

Андрій проанонсував, що незабаром мережа кав’ярень «Kava Avenue» може відмовитися від трубочок. За його словами, це не перша екологічна ініціатива його команди, адже вони сортують сміття, стараються не викидати макулатуру. Каже, що в ідеалі добре було б відмовитися і від пластикових кришечок, втім альтернативи їм поки що не знайшли.

«Нещодавно, одного з наших барист зачепила історія загибелі маленького кита, який помер від пластику, що знайшли в його шлунку. Хочемо також розробити смітники для стаканчиків, але в Луцьку немає людей, які готові брати ці стаканчики на утилізацію і переробку. Бо в Києві є фірма, яка зі стаканів робить зошити. Але знову ж таки, там будуть залишки кави, кориці, недопита кава, розмоклі стакани. Якби хтось забирав ці стаканчики, було б чудово. Наразі я не знайшов у Луцьку таких людей. Але думаю над цим. Папір просто викидають, і це погано», – каже.

Анастасія КАЧИНА («Волинь24»)
Фото з архіву «Волинь24» та зі сторінки Андрія Хоменка у Фейсбуці.