Як волиняни на Марші захисників України крокували. ФОТО. ВІДЕО

Костянтин Байчук (позивний «Боцман») – голова Волинської обласної громадської організації учасників бойових дій, АТО та ветеранів військової служби «Захисник», активний громадський діяч, учасник Помаранчевого та Податкового майданів, ініціатор першого Автомайдану, активіст Революції гідності, доброволець, в минулому офіцер 14 бригади, капітан резерву ЗСУ.

Подолав багато випробувань, має що згадати та чим гордитися. Мовчить, коли стосується його одного, а коли йдеться про побратимів і тих, хто тепер тримає оборону України, то «мерщій у бій».

Просить: «Про мене не пишіть. Напишіть, як важливо підтримати тих солдатів, які зараз воюють».

Костянтин Байчук поділився з інтернет-виданням «Волинь24» спогадами про минулорічний військовий парад на Хрещатику і цьогорічний Марш захисників України. В обох заходах він брав участь, тож може їх порівнювати.

«У «КАРАТЕЛЯХ» КОЖЕН МАЄ СВОЮ РОЛЬ І МІСЦЕ»

Із його ноута вантажиться багато фронтових світлин. Військовий у складі нашої Волинської 14 бригади, яка тримала оборону у районі Маріуполя (спочатку 3 місяці), а з осені 2015 року була переведена у район Мар’їнки та Красногорівки, що під Донецьком, про війну говорити не хоче. Каже, що вона і так озивається важкими долями побратимів, каліцтвами та пораненнями когось із військових, а ще невтішними повідомленнями з фронту.

– Про це вже написано, – усміхається. – Мій побратим експресофіцер Влад Якушев минулоріч написав про це книгу «Карателі». Там кожен із нас має свою роль і місце, – ділиться Костянтин, і його очі набувають якогось особливого блиску. – Ми презентувати цю книгу їздили аж до Мар’їнки, де насправді і відбувались події, які лягли в основу «Карателів» . Тоді там по ротації, на колишніх наших позиціях, була 28 Одеська бригада. То ми книгу нашим бійцям майже під самі позиції сепарів доставили, де були наші крайні опорні пункти! – тішиться. – Просто роздали хлопцям, які були в окопах.

СПОГАД ПРО МИНУЛОРІЧНИЙ ПАРАД



Ось фото з минулорічного військового параду до Дня Незалежності, – вказує мій співрозмовник. – Я мав честь іти в колоні ветеранів. Від кожного облвійськкомату було по чотири ветерани, з них один – офіцер. Відправили нас у навчальний центр «Десна», де пройшли дуже прискіпливий відбір. Зробили з військовиків «коробку» - парадний розрахунок і 10 днів тренували, аби ми гарно пройшлись на параді. Через день організовано возили на Хрещатик, де були і літаки, і танки, і різного роду важка техніка, – пригадує Костянтин минулорічну підготовку до параду, приурочену до Дня Незалежності України.



– Який настрій переважав у «коробці»? – розпитую.

– Патріотизм просто зашкалював, – зізнається учасник параду. –
А ще хочу відзначити взаєморозуміння керівництва та військових. Спочатку колона ветеранів мала йти в польових кашкетах із піксельним зображенням. Але було декілька морпіхів та десантників, які навідріз відмовилися їх одягати. Вони відстоювали право іти у своїх чорних та блакитних беретах ще радянських стандартів. Аби зняти цю напруженість і досягти компромісу, командування нашого парадного розрахунку ухвалило рішення видати берети за новими кольоровими стандартами ЗСУ (берети кольору морської хвилі для морпіхів та маруну –для десантників).



– Як була представлена 14 ОМБр минулоріч?

– Найкращі танкісти ЗСУ були представлені 14-ю бригадою, – з гордістю відповідає Костянтин. Саме танки нашої Волинської походної-мотопіхотної мали честь пройти Хрещатиком!



Можливо, цей пишний парад і виправдала якась частина українців, проте ми всі розуміємо, що таке дійство надзвичайно дороговартісне, затратне і не потрібне, на мою думку, щороку – підсумовує офіцер запасу. – Коли ж сказав новий Президент, що параду цьогоріч не буде, то більша частина людей не погодилася. Організувати ходу, марш, але не парад… хотіли і просто вимагали. Аби підтримати країну у важкий момент і відсвяткувати незалежність держави! Бо її могло б зараз і не бути, якби не хлопці, які воюють сьогодні, ветерани та ті, кого вже більш нема з нами!– підсилює голос колишній військовий.

З’ЇХАЛИСЯ НА ПОЛЮВАННЯ, А ЗОРГАНІЗУВАЛИСЯ НА МАРШ

– Коли ж зародилася ідея організуватися і таки поїхати у Київ на Марш захисників України?

– Якось ми, офіцери-резервісти 14 ОМБр, зібралися на полювання: «Ураган» (замполіт 3 роти), «Тигр» (комроти 2-ї), «Боцман» (наш співрозмовник – І.Н.-К.) та Влад Якушев, – пригадує мій співрозмовник. – Там і визріла думка: зібратися, організуватися через фейсбук (а там у нас є група «Братство вояків 14 ОМБр» та сторінка ГО учасників бойових дій, АТО та ветеранів військової служби «Захисник») і організованим парадним розрахунком ветеранів 14 ОМБр взяти участь у Марші захисників. Жодної політики.

Вирішили та постановили пробувати свою колону Братства вояків 14 ОМБр організовувати на Хрещатику під нашими «бойовими» прапорами, які хто зберіг. Організували транспорт з Луцька через Рівне, щоб забрати охочих приєднатися у цих містах, – розповідає Костянтин Байчук. – Так і сталося.



– Як був організований марш?

– Було 10 шеренг по 12 чоловік. Максимально усі приїхали у військових формах та з нагородами. Полковник під позивним «Граніт», наш бойовий комбат 1-го бата «Нічні тіні», прийняв командування нашим ветеранським парадним розрахунком та ще один наш офіцер ніс бойовий бригадний прапор. Траєкторія руху маршу – від червоного корпусу Національного університету імені Т. Г. Шевченка до Хрещатика, – пригадує мій співрозмовник.



– Що вас вразило у цій ході?

– Підтримка українців, яким не байдуже, що буде з нашою державою, і патріотично загострений дух ветеранів, які при потребі готові кинутися на оборону Вітчизни, – відповідає офіцер-резервіст. – Люди кричали: «Дя-ку-є-мо! Дя-ку-є-мо! Ге-ро-ї!» А цього не купиш ні за які гроші.

Іванна НАЗАРЧУК-КАМЕЦЬ («Волинь24»)
Фото з архіву Костянтина БАЙЧУКА