(НЕ) потрібні діти? Як і чим заробляють маленькі лучанки, які щовечора чекають маму

Цих двох дівчаток у луцькому дворі знають усі: і люди, і коти, яких вони дуже люблять та доглядають за ними. «Сестрички-барбі», – жартома називає їх неофіційний власник котів, який платить дітям гроші за те, що вони опікуються тваринами, а насправді шкодує їх: щоб поїли чого-небудь.

Справді, і одна, і інша нагадують ляльку: красиву, з розпущеним довгим волоссям і худу-худюсіньку. Якщо їх не зачинить у квартирі мама, то вони йдуть до школи, а як спізниться, йдучи із затяжних нічних гулянь, то вештаються у дворику неподалік будинку. Проте дедалі частіше сестрички для прогулянок використовують старий балкон.



Ноги виставляють між іржавими прутами і розглядають перехожих.

– Дитинко, забери ніжки. Ти чому там сидиш? – благає жінка похилого віку, задивляючись догори.

Дівчатка метушаться і стають обидві разом у повний ріст.

– О, а ти, Соломійко, чому не в школі? – докидає вгору поважна жінка.

– Бо мама мене закрила, а сама пішла на кладбище, – тихенько відповідає та і мигцем ховається у квартиру.

Мама, одягнута в джинсову куртку та короткі штанці, гримнула тяжкими дверима під’їзду і облила сусідів довжелезним шлейфом нецензурщини.

– Задовбали! Скільки можна? Я – на кладбище, до мами, до брата, до друга Ромки… І ночувати там буду. Хай стрічають мене! – насправді ніяк не можна зрозуміти, чи жінка плаче, чи сміється, чи просто виступає на публіку…

За полою куртки майстерно ховає гвоздичку, але чи вона принесена з побачення, чи куплена на кладовище – невідомо.

Жінка у картатому халаті розповідає, що іноді підгодовує дітей, часто вони прибігають до неї самі. Каже, якось бачила, як старша два курячих яйця несла. «Де ти взяла? – питаю. А вона: «То я з резиночок два браслетики сплела і по дві гривні продала. Тоді яєць купила…»

На контакт зі мною діти спочатку не йдуть. Кажуть, мама не дозволяє. Коли ж з’являється ще одна добра тьотя-сусідка, усміхаються, розпитують, чи не бачила вона, де вуличні котики граються. Мерщій біжать до гойдалок, щоб попестити тварин. Гладять, цілують, притискають до серця.



– У нас і своя, домашня, киця є. Лізою її тато назвав. Вона така ж чорна, як його подружка. Ми кицю годуємо, як є кістки. А ще один раз купали разом із мамою, – хвалиться Соломія.

– Так, – додає менша. – Але ночувати ходить Ліза на сусідське підвіконня, бо любить тишу та спокій. А наша мама – запрошувати гостей і ходити в гості.

– А що ж любите ви? Про що мрієте?

– Я хочу стати моделлю, — першою сміливо вигукує молодша Аліна. — Купуватиму гарний одяг і вермішель з хлібом.

– А я хочу виграти мільйон! – повеселішала старша дівчинка. – Куплю великий будинок, одяг, взуття і вивчусь на кондитера. Буду всілякі смаколики з кремами випікати і усіх довкола пригощати. Хочу, щоб казали: «Ну, такого смачного я ще не їв!»



Доки ми із дівчатами мріяли, то помітно стемніло.

Потім діти збирали котів з гілляк великого чорного дерева. Дбайливо носили їх до кошика, що чекав у під'їзді добродія, який платить за це гроші.

Тоді довго збирали поспілі каштані, віталися до перехожих, жадібно проводили поглядом школярів, які пізно поверталися із другої зміни. А ще Соломії вдалося піднести ранець однокласниці, на що та кинула: «Е, то мій!»

А мама все не йшла і не йшла…

Сусіди кажуть, що неодноразово діти чекають її у дворі, бо двері вхідні без замка, а внутрішні можуть бути зачинені. Коли вітер сильний чи мама не в настрої, їсти хочеться – малі знають, куди бігти за допомогою.

За останні два місяці люди викликали патрульну поліцію разів вісім. Писали заяви, аби якось поліпшити ситуацію. Бояться, що не зможуть зарадити, коли стане холодно і прийдуть морози.



Аби роз’яснити ситуацію, інтернет-видання «Волинь24» звернулося за коментарем до сектору ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП у Волинській області. На що нам відповіли, що справді, у серпні був зареєстрований виклик. На місці правоохоронці виявили факт невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 ч.2) і задокументували правопорушення.
Суд може змусити накласти стягнення з матері обох дітей – оштрафувати на суму від 850 гривень.

Цим правоохоронці не обмежилися. І нещодавно завітали у квартиру на перевірку разом із службою у справах дітей Луцької міськради. Документи свідчать, що діти відвідують школу, наразі охайні, нагодовані, є продукти харчування.

– Холодильник на час нашого візиту був наповнений, діти – ситі, – каже начальник служби Федір Шульган. – Провели соціально-профілактичну бесіду і запросили маму до себе, бо побачили, що вона не перебувала в адекватному стані. Досі чекаємо.

Начальниця Луцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ліна Галан від коментарів відмовилася, посилаючись на конфіденційність приватної інформації. Лише зазначила, що із сім’єю служба працює досить довго і активно. «Про те, чи щаслива ця сім’я, чи ні, – говорити не маємо права», – сказала вона.

P.S. Близько 22-ї години зателефонувала мені сусідка, яка склала дівчаткам компанію, щоб дочекатися маму. Так-от. Мама повернулася, взяла Аліну за волосся і потягнула дівча на поверх. А старшій таки вдалося втекти від жорстокості матері. Де дитя ночуватиме – ніхто не знає.

Усі імена з етичних міркувань змінено автором. Проте персонажі не вигадані, а реальні. Живуть у центрі Луцька.

Любов СТРІЛЬЧУК
Передрук заборонено.