Українська студентка потрапила до ТОП-30 знавців китайської у світі

Студентка IV курсу факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету (КНЛУ) Тетяна Мигрин стала фіналісткою Всесвітнього конкурсу “Китайський міст”, потрапивши до тридцятки найкращих знавців китайської мови.

Розповіддю дівчини про її досвід і враження поділилися на Кафедрі китайської філології КНЛУ у "Фейсбуці".

“У травні 2019 року команда Інституту Конфуція КНЛУ перемогла на Всеукраїнському відбірковому турі конкурсу знавців китайської мови “Китайський міст”, а переможниця, студентка Таня Мигрин, поїхала представляти Україну у фіналі конкурсу, що проходив влітку в Китаї. Там вона увійшла до ТОР-30 знавців китайської мови”, – йдеться у дописі.

За словами Тетяни, “Китайський міст” – це найпопулярніший у світі міжнародний конкурс для студентів, які вивчають китайську мову. Цього року він пройшов у 18 раз і залучив 156 конкурсантів з усього світу.

Спочатку був всеукраїнський етап конкурсу, який цьогоріч зазнав змін: участь брали не окремі учасники, а команди від Інститутів Конфуція України.

“Разом з викладачами нашого Інституту Конфуція ми довго готувалися до цієї події. Так, це було важко, потребувало неабиякої сили волі та бажання, але це було весело, цікаво, іноді дуже смішно, а також плідно. Щодня ми йшли до Інституту Конфуція і не помічали, як пролітає цілий день”, – розповідає дівчина.

Перемога команди на всеукраїнському етапі дала можливість Тетяні представляти Україну на конкурсі в Китаї. До того як летіти, вона ще більше місяця готувалася з викладачами Інституту Конфуція.

По приїзді до Пекіна, учасники конкурсу у національних костюмах брали участь у зйомках програми, фотографувалися, давали інтерв‘ю, знайомилися, спілкувалися. Потім вони у супроводі викладачів, волонтерів та екскурсоводів відвідували такі відомі історичні місця, як площа Тяньаньмень, Заборонене місто, Велику Китайську стіну, встигли скуштувати качку по-пекінськи.

“Після цього ми перелетіли у місто під назвою Чанша, де був прохідний тур. Зі 156 учасників у проєкті мало залишитися 30. Прохідний тур складався з виступів на сцені (промова, відповідь на питання, талант) та тесту, бали яких вирішували, хто пройде далі. Конкуренція просто неймовірна, учасники надзвичайно розумні. На щастя, у мене вийшло пройти у 30 найкращих”, – розповідає Тетяна.

Вона каже, що якраз відтоді, як виділили топ-тридцятку, почалися справжні пекельні змагання. “Конкурс виходив на новий, більш високий рівень, тому нам треба було йому відповідати. Для цього ми відвідували уроки, де вчили древні ієрогліфи цзягувень, фразеологізми, вірші, також були уроки китайської культури та про Китай сьогодні. Ми вчилися вдень, вчилися разом вночі у коридорі на підлозі, так було і швидше, і цікавіше, і веселіше, так з’явилися друзі, не дивлячись на конкуренцію. Неймовірно цікаво. У мене таке відчуття було, що за цей період я вивчила більше, ніж за всі три роки вивчення китайської”, – каже студентка.

Уроки мінялися зйомками, зйомки – уроками, і так було відзнято 4 ефіри програми і написано один прохідний тест. “Кожен ефір знімався по 4 години, але в результаті ми побачимо тільки 30-40 хвилин найцікавіших моментів. Було й таке, що ми знімали 2 ефіри за один день одразу. Цього я не забуду ніколи”, – зізнається дівчина. Бали з ефірів та тесту підсумовувалися, і було видно, хто проходить у 15-ку найрозумніших.

За словами Тетяни, частина завдань були схожі на ті, що вчили на уроках, але більше було завдань на реакцію та знання, здобуті до конкурсу.

Дівчина каже: хоча і не потрапила до топ-15, але не засмутилася. “Китайський міст” відкрив мені очі, показав, куди рухатися далі, показав, як говорять інші люди, які вчать китайську… У мене вперше з’явилося стільки друзів по всій планеті, з якими я досі спілкуюся, запрошую у гості в Україну. Цей конкурс залишив мені купу нових емоцій, відчуттів, досвіду та спогадів. Зараз у мене мотивація йти шляхом китайської мови ще більша, ніж на самому початку”, – розповіла студентка.

Вона висловила подяку всім за допомогу: “Я дуже вдячна усім, хто мені допомагав та підтримував мене увесь час, без цього я б так далеко не зайшла”.