Волинянка перенесла 7 операцій на обличчі. ФОТО

Дівчина із села Гупали Любомльського району за рік перенесла 7 операцій, попереду ше 5.

Вісімнадцятирічною Іванна Гаджало потрапила у страшну аварію. Вона була в машині, яка 10 березня 2018 року перекинулася при в'їзді в Любомль. Ні водій, ні решта пасажирів не постраждали, а Іванка отримала тяжкі травми голови: багато переломів щелепи, піднебіння та черепа, вибиті зуби, пошкодження ока.

Іванка Гаджало і досі памятає, як у горлі стояли власні зуби, скло, частини щелепи.

Поки лікарі рятували життя дівчини, було втрачено час для відновлення щелепи. У Київській обласній клінічній лікарні лікарі жахнулися – з її голови вийняли жменю скла. Обличчя складали, як мозаїку. На операцію у Києві скидалися усім світом.


– На жаль, Іванчина щелепа після автокатастрофи відмерла і не підлягає ніякому виправленню, – розповідає інтернет-виданню «Волинь24» мама Іванни Гаджало, пані Наталія. – Тому ми взялися до інших методів. Нижню щелепу замінили протезом із титанового сплаву, який виготовили у Канаді. Проте він мав тріщину, і ми були змушені відправляти його у Бельгію на переробку.

На щастя, навесні 2019 року дівчина таки отримала протез. Із її ж власних (і нижньої, і верхньої) щелеп залишилися лиш по третині, із 3-4 зубчиками.

ОПЕРАЦІЯ З РЕКОНСТРУКЦІЇ ЩЕЛЕПИ ТРИВАЛА 9 ГОДИН

19-річна дівчина не розмовляє, вона лиш пише, аби її розуміли, бо нещодавно перенесла надскладне унікальне опервтручання, пов’язане із відновленням верхньої щелепи.

Така операція за кордоном коштує 25 тисяч доларів, проте у родини нема таких грошей. Батько Іванки розлучений із матір’ю, тому дівчина отримує допомогу лиш від вітчима та рідного 18-річного брата, які практично «не вилазять із заробітків».

Отож, таке втручання погодилися зробити всього судинні та щелепні хірурги у Київській обласній клінічній лікарні. Це була третя подібна операція на теренах України.

– Унікальність, а водночас складність операції полягає в тому, що нижню щелепу формують із кісточки з судинкою з плеча пацієнта або з його ноги, – розповідає пані Наталія. – Своєрідне розміщення судинок на плечі не дозволило працювати з кісткою. Тому лікарі обрали кістку з судиною з ноги Іванки. А ще з руки брали вену довжиною 6 сантиметрів, а у ділянці шиї врізалися у сонну артерію. Усе це скріплювали за допомогою титанових пластин і таких же саморізів.

Пластинки – дуже тоненькі (тонші, ніж лезо), їх прикладають і скріплюють, щоб усе зрослося і в майбутньому функціонувало. Тому операція була надто складною і тривала понад 9 годин, 2 дні Іванка перебувала в реанімації.


СКУШТУВАТИ САЛАТ «ЦЕЗАР» І ВІДКРИТИ ДИТЯЧЕ КАФЕ У СЕЛІ

Пані Наталія розповідає, що донька уже витримала 7 операцій, а ще необхідно – 5. Вправляння носа, виправлення рубців (після автокатастрофи зшивали швидко, щоб не було великої крововтрати), вставляння зубів, пластика.

На жаль, ока не вдалося врятувати.

На усі ці опервтручання та матеріали, як зазначає жінка, пішло півмільйона гривень.

Позаяк вони не місцеві, у Київській клінічній лікарні змушені платити як «чужі».

Аби продовжити лікування у домашніх умовах, мама витрачає по 4 500 гривень на тиждень. Таке лікування призначено на півтора місяця. Кожних 7 днів хвору потрібно обстежувати.

23 тисячі гривень вартувало лише перебування Іванки з мамою у палаті, операційна, обстеження та реанімація.

– Харчувалися ми самостійно, – каже Іванчина мама. – Доні купувала кашки «Мілупа», я ж доїдала після неї.

Жінка розповідає, що Іванка досі харчується через зонд за допомогою шприца, оскільки в роті дуже великі набряки, постійно присутні мазі.

Донька напрочуд самостійна та оптимістично налаштована, хоча під час складання сесії зіткнулася з байдужістю та несприйняттям її подругами і деякими одногрупниками.

– Проте це не привід розслаблятися. Переплакала – і йдемо далі. До перемоги, до видужування, до мрії! – каже пані Наталія.

Вона розповідає, що дорогою з Києва після операції вони побачили страшну автокатастрофу під самим Луцьком. Чоловіка затиснуло всередині, і не було жодного шансу на порятунок.

– А у нас є шанс, є можливість! Слід лиш вхопитися і йти до мрії!

Сьогодні у 19-річної дівчини є дві мрії: маленька і велика. Перша – скуштувати улюбленого салату «Цезар», інша, яка народилася давно і яку не полишає досі, – відкрити кафе для діток та їхніх мам не в Луцьку, не в Києві, а в рідному селі.

Пані Наталя та Іванка щиро потребують нашої, бодай найменшої, фінансової допомоги, аби одужати. Не розучімося робити добро!

Номер картки Приватбанку: 4731 2191 0779 7650 (Наталія Василівна Ціпяшук).

Ольга ЗАЇКА