У волинському театрі інвалідів носили на руках. ФОТО

Минулої суботи, 28 вересня, відбулося відкриття 80 театрального сезону в обласному академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка. Волинські актори вперше представили увазі глядачів виставу «Присмерк». Втім не всі мешканці міста мали й матимуть далі змогу переглянути цю прем’єру. І мова не про вартість квитка. Мова про елементарну доступність.

Про це пише у фейсбуці Галина Цимбал.

"Проектували нинішню споруду драмтеатру у період хрущовської «відлиги», тобто в 60-і роки. Будівництво розпочалося в 1970-му, а вже в 1976-го відбулося урочисте відкриття. Зрозуміло, що сексу і тим паче – людей із інвалідністю в СРСР «не було», а мами з маленькими дітками у візках ставали нечастими гостями драмтеатру. Тож, проблема доступності нікому навіть на думку не спадала. Поняття ж універсального дизайну взагалі з’явилося кілька десятиліть по тому. Минули роки. Незабаром, 2020-ий. А «віз», чи ліпше сказати – недоступність, і нині там", порушує питання лучанка.

Галина Цимбал акцентує, що останні спроби щось змінити були майже 10 років тому. ПРигадує, як у липні 2010-го тодішній голова облдержадміністрації Борис Клімчук доручив спрямувати вільні залишки з бюджету на будівництво двох пандусів у драмтеатрі – зовнішнього та внутрішнього. Мова йшла про 150 тисяч гривень.

Роботи тоді мали виконати до Дня Незалежності України в тому ж році. Однак, щось пішло не так. Бо в липні наступного 2011 року під час засідання Регіональної ради з питань взаємодії органів виконавчої влади та місцевого самоврядування знову виникло питання тих самих двох пандусів. Тоді вирішили, що їх зроблять під час реконструкції приміщення драмтеатру. Цього разу ситуація поліпшилася. Адже до входу в будівлю таки зробили непоганий пандус.

Втім, як зазначає пані Галина, на цьому поліпшення й завершилися. Адже до глядацького залу (та до камерної сцени) і великі, і маленькі люди на візках можуть потрапити лиш в тім разі, якщо їх хтось занесе на руках. (На підтвердження сказаного авторка допису публікує фото).

"Кажуть, що є проект на облаштування внутрішнього пандусу. І що на нього потрібні чи то 1 мільйон гривень, чи то 1,5 мільйона. Правда, скільки на це знадобиться часу і чи не доведеться потім шукати вже 15 мільйонів гривень – не скаже ніхто", – зазначає Галина Цимбал.

Вона акцентує, що ситуація з драмтеатром не єдина. Така ж ситуація в Замку Любарта, в корпусах Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Давно не була в ЛНТУ, але думаю, що й там теж.

"Та що там приміщення? Людям із інвалідністю на візках та батькам із малими дітьми навіть містом прогулятися не завжди вдається без перешкод. Адже спуститися до парку з проспекту Волі – це випробування і кропітка робота. А за можливість доїхати до Річки Стир із паркових алей взагалі можна тільки мріяти. Скільки ще десятиліть потрібно, щоб зробити наше місто більш доступним? Мабуть, усім варто пам'ятати: сьогодні ви ходите, а завтра – теж можете пересісти в інвалідний візок", – арґументує сказане лучанка.