Втрачені можливості княжого міста: чому у Володимирі-Волинському ніколи не могло бути госпітального округу

Наприкінці 2011 року у Володимирі-Волинському для поліпшення організації роботи медичних установ району та оптимізації їх фінансування створили комунальний заклад «Володимир-Волинське територіальне медичне об’єднання» (ТМО). З 1 січня 2014 року у його складі створено відокремлений підрозділ – Володимир-Волинський центр первинної медико-санітарної допомоги, основною метою діяльності якого є забезпечення організації кваліфікованої первинної лікувально-профілактичної допомоги населенню міста і навколишніх ОТГ.

Але пацієнти воліють лікуватися у медичних закладах Нововолинська, Ковеля, Луцька та навіть Любомля.

Після аналізу міських бюджетів Нововолинська, Ковеля та Володимира-Волинського стає зрозумілим їхній вибір. Княже місто виділяло на медицину протягом 2014-2015 років не просто мало грошей, а утричі менше, ніж сусіди.

Скажете, Нововолинськ та Ковель мають більші бюджети? Звичайно, але й розрахунки робилися у відсотковому співвідношенні виділених коштів. Наприклад, у Нововолинську бюджет міста у 2015 році становив 232 мільйони гривень, а на лікарню було виділено 6,2 мільйони – це 2,67%. У Ковелі того ж року було виділено на лікарню 2,94% від бюджету, що в абсолютних цифрах трохи більше як 11 млн грн. А у Володимирі-Волинському трохи більше як 1 млн – 0,74% від бюджету!

Наступного року, коли активно велась боротьба за госпітальні округи, а держава взяла курс на реформування медицини, ухваливши у січні 2015 року Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», ситуація у Володимирі-Волинському, навпаки, значно погіршилась. З міського бюджету 2016 року (який, порівняно з 2015 роком, виріс на 40 мільйонів) на лікарню виділили тільки 694 тисячі гривень – це 0,33%!

Тим часом у Нововолинську – 9 млн 685 тис. грн, а в Ковелі – астрономічні 20 млн 164 тис. грн! Ці показники становили відповідно 5,37% та 4,96% від бюджетів міст.

Таким чином матеріально забезпечені лікарні і перемагали в боротьбі за пацієнтів та лідируючі позиції в регіоні. В результаті Володимир-Волинський не мав жодних шансів отримати статус госпітального округу. І всі зустрічі міської влади з обласними чиновниками, листи та звернення до народних депутатів, перекладання відповідальності на обласних обранців були тільки видимістю активної діяльності та недолугим виправданням своєї 20-річної бездіяльності у цьому напрямі. Можна впевнено говорити, що повне нехтування міською владою питаннями медичної галузі та охорони здоров’я, відсутність адекватної програми розвитку медицини, постійна боротьба її голови з очільниками району за контроль над установою і її керівництвом призвели до цієї соціальної катастрофи.

Після того, як питання з госпітальним округом було вирішене, ситуація у Володимирі-Волинському дещо змінилась. Починаючи з 2017 року, на лікарню виділяють в середньому 3% від доходів міського бюджету.

Але чи не запізно все це робиться? Як можна конкурувати з лікарнями, які протягом останніх 10-ти років отримували мільйони гривень. За ці кошти оновлювалась матеріальна база, на яку приходили працювати найкращі фахівці. А у Володимирі-Волинському ситуація була ось така: 2012 рік – 446 тисяч гривень, 2013-й – 214 тисяч, 2014-й – 1 млн 303 тисячі грн.

З огляду на це, не такими вже й примарними є розмови про визначення сусіднього Нововолинська центром нового повіту на етапі завершення процесу децентралізації. Адже поки що ми знову чуємо лише розмови від місцевих чиновників, які, здається, повністю втратили зв'язок із реальністю і намагаються пустими балачками приховати свої багаторічні прорахунки, демонструючи виборцям гарний вираз обличчя при абсолютно поганій грі.