Дивиться новини та читає газети: волинянка відсвяткувала свій 95-й день народження. ФОТО

Жителька села Торговище Турійського району Волині Ніна Петрівна Пилипчук відсвяткувала свій 95-й рік народження.

Про це повідомив у фейсбуці Василь Гут.

24 лютого жінці виповнилось 95 років. У дописі зазначають, що цей ювілей став знаковою подією не тільки для родини Ніни Петрівни, а й для громади. Привітати Ніну Петрівну приїхав селищний голова Олексій Безсмертний, депутат ОТГ Антоніна Гут та депутат Турійської селищної ради Василь Гут. Наразі жінка мешкає в селі Овлочин у доньки Галини Миколаївни Стрилюк.

Варто сказати, Ніна Петрівна до доньки переїхала на зиму, а на весну, за її словами, знову збирається до своєї господи в Торговище. Все життя ювілярки пройшло в праці на землі, в безкінечних турботах про господарство і про родину.

Ніна була четвертою дитиною в сім’ї звичайних селян-трудівників Петра та Онисі. Мала старшу на 15 років сестру Дусю та двох братів, майже ровесників, Віктора та Іванка. Дівчині не виповнилося ще й чотирьох років, як не стало її мами. З того часу вже сама дбала про себе й бралася за всяку роботу. Прихистили маленьку сироту дід та бабуся по батьковій лінії. Її дід Іван був знаним у Торговищі пасічником і садівником, тож спостерігала за його роботою й допомагала, а баба Варка навчила онуку всякій хатній роботі. Маючи лише вісім років, Ніна вже замішувала чималеньку діжу тіста на хліб.

Донька довгожительки Галина Миколаївна каже, що сама природа наділила її маму силою й витривалістю. Не було такої роботи, за яку б вона не бралась змолоду, ніколи не розділяла її на чоловічу й жіночу. Тим більше, по війні, коли чоловіків в селі було дуже мало.

Довелось Ніні Петрівні зазнати голодних і холодних років, біди і нужди воєнного часу. Друга світова забрала у неї брата Іванка, якому виповнилося лише шістнадцять років. Згодом старші брат із сестрою подались із села шукати кращої долі. Дуся жила в Одеській області, Віктор – у місті Бородянка на Київщині. А Ніна свої молоді роки віддала нелегкій праці в місцевому колгоспі, що мав ім'я Горького.

Працювала на різних роботах, в городній бригаді: чи то на буряках, чи на льонові завжди була серед перших. Крім того, і вдома доглядала чимале господарство. Заміж вийшла за свого земляка із Торговища – Миколу Яковича Пилипчука. Прожили з ним душа в душу майже півстоліття.

Галина Миколаївна пригадувала, що її батьки дуже гармонійно доповнювали одне одного, завжди були поміж них взаємна повага й підтримка. Микола Якович працював тваринником, йому у 1994 році присвятив вірша "Череда" відомий волинський поет Петро Гоць, уродженець Торговища. Взагалі ж, родині Пилипчуків згадуваний автор відвів чотири сторінки історико-краєзнавчої поетичної фотокниги „Торговище”.

Розміщені там знімки повертають у минуле, у ті роки, коли тішилися Пилипчуки юною донькою-красунею та змужнілим сином-солдатом, коли раділи народженню першого онука й збирались за святковим столом великою родиною.

Є брат Миколи Яковича Віктор, який проживав у Москві й часто навідувався у Торговище.

"Він завжди брав з собою у дорогу хліб, який пекла наша мама, – розповіла Галина Миколаївна Стрилюк, – казав, що смачнішого ніколи ніде не коштував. І паски мама пекла такі, що кращих годі шукати. На початку двотисячних років вона ще утримувала чимале господарство з усією живністю, а донедавна давала раду чималому городу. Забираємо її в Овлочин лише, коли занедужає. Каже, що вдома їй найкраще. Тож навідуємось у Торговище то я, то брат Володимир, який живе в Луцьку", – ділиться спогадами жінка.

Про Ніну Петрівну Пилипчук дуже гарно відгукнулися й гості, які вітали її з ювілем. Олексій Безсмертний, Антоніна Гут та Василь Гут розповідали що це дуже позитивна й доброзичлива людина. Спілкування з нею було цікавим та повчальним. Ця звичайна сільська жінка уособлює порядність і шляхетність, розум і духовність, гідні для наслідування молодим.

Як пригадала її донька, бабуся Ніна закінчила лише кілька класів польської школи, але ще й тепер цікавиться тим, що робиться в Україні, завжди дивиться новини по телевізору та читає газети. По життю вона була оптимісткою, стриманою, врівноваженою, ніколи не впадала у відчай і не боялась труднощів. Можливо, саме в цьому й криється секрет довголіття Ніни Петрівни.

Нині на родовому дереві ювілярки розпускається віття трьох її онуків та п’ятьох правнуків. Тож у такий пам’ятний день народження всі щиро бажали їй міцного здоров’я й родинного тепла, щоб у колі дорогих їй людей зустрічала ще не один славний ювілей.