Вербна неділя – 2020: прикмети і звичаї

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», або «квітною», а тиждень перед цією неділею ‒ «вербним». Вербну неділю щорічно відзначають православні, католики та протестанти.

ІСТОРІЯ СВЯТА

Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.

Тож коли Ісус завітав у Єрусалим , люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа.

ЗВИЧАЇ І ПРИКМЕТИ

Повернувшись додому з освяченою вербою, удома легенько били усіх домашніх гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист. За тиждень ‒ Великдень» або ж « Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!»

Вдариш по тілу гілочкою верби ‒ буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.

У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликовате, як верба». Не сіяли колись і буряків, бо «будуть гіркі».

Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.

Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників ‒ аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.

Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня.

Освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.

Гріх ногами топтати свячену вербу, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.