Рубльов розповів, як став «слугою народу» і чому не голосував за Виборчий кодекс

Про політичний шлях, кадрові призначення в уряді, внутрішню «кухню» у Верховній Раді днями розповідав народний депутат України, голова підкомітету з питань регіональної політики та місцевих бюджетів комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади В’ячеслав Рубльов.

Спілкування з нардепом відбулося під час чергового заходу для молоді в рамках проєкту «Доступно про парламентаризм», що реалізується громадською організацією «Волинська правнича школа» в межах Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Далі – пряма мова народного депутата.

ПРО ПЕРШИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД

– Перша моя освіта – медична. І саме коли закінчував медичне училище, потрапив до пластового табору, де й отримав перший громадський досвід і зрозумів, що можна реалізовувати себе не тільки в професії, а й в громадському середовищі. Поступово визрів до того, що в 2005 році вступив до громадської організації «Холмщина молода», оскільки я нащадок холмщаків по маминій лінії. Саме звідти почався мій громадсько-політичний шлях. Вже пізніше очолив цю організацію. А потім надійшла пропозиція очолити громадську організацію – партійне крило «Батьківщини» – «Батьківщину молоду».

У першій каденції депутата Волинської обласної ради я відчував себе студентом, бо поряд зі мною були люди, які вже неодноразово були обранцями громади, в яких було чому повчитися: громадські, політичні діячі, бізнесмени.

Досвід роботи в органах місцевого самоврядування – це та основа, без розуміння якої народний депутат не може працювати якісно. Багато тих людей, з якими зараз працюю, яких знаю, прийшли з різних сфер, є професіоналами у своїй справі, проте, на жаль, в державотворенні їм треба багато чого вчитися.

У роботі і в житті дуже допомагає і те, що вчився на медика, і педагогічна освіта, і економічна. Це той фундамент, на якому я будував політичну кар’єру. Тому, якщо хочете досягти успіху в якійсь сфері, ви повинні постійно навчатися. Якщо ви хочете досягти успіху в громадській або політичній роботі, то, знову ж таки, ви повинні навчатися і розуміти різні сфери життєдіяльності, адже щоразу будуть нові виклики.

Я працюю в тому парламентському комітеті, робота якого тісно переплітається з тим, що я добре знаю – це місцеві бюджети і децентралізація (В’ячеслав Рубльов – член комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування – ред.). Проте я відвідую засідання й інших комітетів, рішення яких впливають на життєдіяльність районів мого 20-го округу. Це бюджетний комітет, комітет з питань сільського господарства, і екологічний.



ЗМІНА КОМАНД

Молодіжне крило «Батьківщини» було кузнею кадрів, якої зараз не вистачає в країні. Кадровий голод, особливо в громадсько-політичному секторі, тільки зростає. Досить багато людей, які є професійними та ініціативними, виїжджають за кордон, бо не можуть працювати в існуючій системі і не можуть реалізувати себе. В радянські часи була система виховання підлітків і молоді, і я не про те, чи була вона хороша. Зараз, в незалежній Україні, такої системи немає. Тому от такі припартійні структури, по суті, і стають такою системою виховання.

«УКРОП» – це був мій свідомий вибір (В’ячеслав Рубльов став членом партії «УКРОП» у 2015 році – ред.), бо 2014 рік багато що перевернув У моєму житті і в житті цілої країни загалом. У той час я був депутатом обласної ради. Тоді нас поставили перед вибором і змушували не голосувати за недовіру тодішньому президенту Януковичу, не йти на сесію обласної ради. Але я розумів, що Україна повинна стати патріотичною, такою, в якій можна реалізовуватись. На жаль, були втрачені 5 років. На тій хвилі підйому, яка була і на якій прийшла нова влада, вона й пішла. Були нереалізовані обіцянки, і люди розчарувалися. Тоді в «УКРОПі» ми працювали над тим, аби бачити країну сильною державою, яка може не залежати від якихось зовнішніх партнерів, які будуть впливати на нашу країну, ми щиро прагнули змін.

Коли У 2019 році стартували президентські вибори, багато членів партії «УКРОП» працювали задля перемоги Володимира Зеленського, адже нашим переконанням було те, що країна повинна змінюватися. Вже пізніше я подав свою анкету на розгляд в «Слугу народу», щоб бути кандидатом в народні депутати.

Тому перехід до «Слуги народу» був свідомим, хоча я в партію досі не вступив.

ПРО КОМУНІКАЦІЮ

Я комунікую з усіма народними депутатами від Волині. Бо ми всі, як команда, повинні працювати над тим, щоб наша область відчула позитивні зміни. Тож усі проблемні питання, як-от підтримка сільського господарства, вирішення екологічних питань, залучення коштів із фонду соцеконому, відстоювання збільшення розміру медичної субвенції для регіону ми відстоюємо спільно.

На жаль, через те, що у парламенті є монобільшість, складається враження, що депутатський мандат втратив свою цінність. У фракції «Слуга народу» 248 депутатів, тому є певна пересторога, що твій голос і твоє бачення можуть не почути. Але ми завжди можемо об’єднатися задля вирішення найболючіших проблем. Так, коли у Верховній Раді розглядали питання бюджету і поправки щодо акцизного збору (в об’єднаних територіальних громад «забирали» в державний бюджет акцизний збір – ред.), саме мажоритарники зі «Слуги народу» проголосували проти. Так, ми розбалансували державний бюджет на 7,7 млрд грн, проте ОТГ змогли і далі працювати: акцизний збір продовжує надходити у їхні бюджети.



ПРО МЕДИЦИНУ, УРЯД ТА ІМУННІ ПАСПОРТИ

За те, що зараз відбувається в країні з медициною, відповідальний Кабінет міністрів. Звичайно, я не знімаю з себе відповідальності за те, що голосував за цей уряд, і я не задоволений тим, що там відбувається. Це вже другий раз поспіль, коли складається з урядом така ситуація.

Вони пообіцяли 300% з бюджету на доплати медикам, які борються з коронавірусом, а в результатів виявляється, що ці виплати закривають місцеві бюджети своїми коштами. Мінфін не спрацював, надбавок немає.

Також зауваження до того, що міністри не бачать потреби приходити на засідання фракції «Слуга народу». Ми сьогодні не розуміємо, куди зникає нитка спілкування між урядом і депутатами.

Тому через звернення, через запити ми будемо звертати увагу на те, що урядовці не вирішили проблем у ситуації боротьби та протидії коронавірусу.

Що ж до ідеї введення імунних паспортів, яка зараз активно обговорюється в медіа, то вважаю, що в Україні поки немає потреби їх вводити (імунний паспорт – це спеціальна посвідка, яку запровадили в деяких країнах світу і яка засвідчує, що людина перехворіла на коронавірус і має право не дотримуватися карантинних обмежень – ред.).

Вважаю, що Україна могла уникнути спалаху хвороби і тих смертей, які відбулися, якби спрацювали більш оперативно. Міністерка охорони здоров’я не мала сидіти в Нових Санжарах разом із першими ізольованими, а мала працювати над тим, аби з країни не вивозили необхідні в такий час засоби захисту, товари медичного призначення. Вона б мала курувати процес закупівлі медичних масок, антисептиків, необхідного обладнання. Тому я дуже не задоволений тією ситуацію, яка зараз склалася в Україні.



ПРО СААКАШВІЛІ

Ми голосували на фракції щодо призначення віцепрем’єр-міністром України Міхеїла Саакашвілі, проте думки розділилися. Перше – це те, що людина побувала при попередній владі, проте не проявила себе на посаді голови Одеської ОДА і не повторила досвід Грузії в Україні.

Вважаю, що на керівні посади в уряді, в країні, повинні призначати людей-менеджерів, а не тих, хто вміє гарно говорити. І дотримуюся думки, що досвід таких людей потрібно використовувати, але не на міністерських посадах. Вони можуть бути радниками, помічниками, але вважаю, що серед українців багато достойних людей, які можуть керувати країною.

ПРО ПРОЦЕС ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Адміністративно-територіальна реформа повинна однозначно завершитись до кінця року, але процес рухається дуже повільно, що відображається на формуванні як бюджету цілої країни, так і кожної області зокрема.

На Волині децентралізація відбувалася в дуже демократичних умовах, в той час, як в Україні об’єднані громади формували під окремих місцевих «царків». Всі забули, що це процес, який має поліпшити життя громади, а не життя окремих людей.

Укрупнення громад – це правильне рішення, бо коли створювалися громади, не всі були в однакових умовах. Найближчим часом будуть розглядати питання формування громад в Кабінеті міністрів, але повторно ми ще маємо це обговорити на профільному комітеті.



ПРО ПІДТРИМКУ БІЗНЕСУ ДЕРЖАВОЮ

Ми переформатували бюджет, залишили кошти на боротьбу з коронавірусом, але треба було лишити і кошти для надання кредитів від держави для тих людей, які повернулися з-за кордону. Вони заробили свій невеличкий капітал, і їм треба створити можливості, щоб тут, в Україні, вони могли відкривати власну справу і лишалися тут жити.

Елементарний приклад: через пандемію наші маленькі фермерські господарства несуть збитки, бо не мають куди збувати продукцію. В той же час великі мережі супермаркетів, продукти закуповували в Єгипті, Албанії і дали заробити закордонним фермерам, а споживачі, відповідно, змушені були купувати овочі за значно вищими цінами.

На жаль, наші заробітчани будуть повертатися працювати в інші держави, бо тут у них немає роботи. З іншого боку, країни Європи не можуть без нашої робочої сили – без наших працьовитих людей їхнє сільське господарство просто зупиниться. Тож ми повинні розуміти, що також маємо вплив на країни Європи і теж можемо тиснути на них.

Вважаю, що в умовах світової кризи ухвалення закону про ринок землі було не на часі, бо виходить, що ми будемо розпродавати найцінніший актив країни. І я один із тих, хто був проти цього рішення під час засідання фракції. Я прихильник того, щоб в Україні землю давали в оренду і ввели таке поняття як «земельний паспорт». Це спеціальний документ, де зазначені показники родючості ґрунтів та інші, і коли орендар віддає землю після закінченню терміну оренди, то проводиться аналіз, аби зрозуміти, які внаслідок використання ґрунту були втрати.

Наведу приклад післявоєнної Німеччини. В цієї країни було два шляхи розвитку: визначити себе як аграрну державу чи як індустріальну. Вони зрозуміли, що для розвитку аграрного сектору не потрібно багато людей, адже зараз одна одиниця техніки може обробляти сотні гектарів. Тому почали розвиток і в плані індустріалізації. Я побоююсь, що ми можемо стати сировинним придатком для більш розвинених країн. І дуже цього не хочу.

Щоб змінити країну, повернути її на шлях розвитку, потрібно насамперед змінити податкове законодавство і систему роботи податкових органів. Це мають бути прості правила – 5% з обігу йде в державу. Треба переводити документи в електронну версію, але щоб це було без паперового засвоєння.

Наступне. Для тих, хто починає займатися бізнесом, повинен бути введений пільговий період. Візьмемо, до прикладу, Кіпр. Чому це країна офшорів? Бо для тих людей, які «приводять» гроші, вони зробили повне сприяння. Вже пізніше вони ставлять умову, що фірма повинна не тільки користуватися їхньою банківською системою, але й мати свій офіс, представництво та кілька працівників. Тому ми повинні зробити послаблення, щоб ті, хто інвестує в бізнес в Україні, мали можливість розвиватися.

ПРО ВИБОРЧИЙ КОДЕКС, МОЖЛИВИЙ РОЗПУСК РАДИ І «ЗАКОНОДАВЧИЙ СПАМ»

Я не голосував за новий Виборчий кодекс, бо це моя позиція, яку знає вся фракція. Я проти скасування мажоритарки. Депутат-мажоритарник, який працює в окрузі, має зв’язок зі своїми виборцями.

Подивіться на депутатів-списочників. Наскільки часто ви їх бачите в селах, у містах чи в ОТГ? Якщо ми хочемо, щоб влада була наближена до людей і чула людей, то мажоритарна система повинна бути.

Засоби масової інформації розтиражували поняття «законодавчого спаму» (коли до законопроєкту надходять тисячі правок, які парламент повинен розглядати на засіданні – ред.). Так, на це витрачається час. Але, з іншого боку, я розумію тих, хто продукує таку кількість правок. Якби до закону про землю не надійшли ті 4 тис. правок, то я не знаю, в якому стані він би був зараз прийнятий. «Законодавчий спам» часом корисний для того, щоб осмислити те, що ми ухвалюємо. Це своєрідний спосіб шантажу від народних депутатів – заради того, щоб їх почули. Адже щоб у Верховній Раді розглянули їхню одну правку, яка реально конструктивна, вони змушені вносити сотні своїх правок. Це механізм впливу меншості на більшість. Це змушує депутатів комунікувати між собою і в певній мірі поліпшити закон.

Припускаю, що нинішню Верховну Раду можуть переформатувати, адже монобільшість має свої плюси і мінуси. Перевиборів не боюсь. Якщо мені буде комфортно з командою, то я буду йти на вибори.



ПРО СІМ’Ю І ГРАФІК РОБОТИ

Намагаюся після закінчення п’ятничного засідання у Верховній Раді чимшвидше завершити справи і виїхати з Києва, поки столиця не стала в заторах. Важко дуже було перелаштуватися на такий графік роботи, бо коли їдеш на роботу – діти ще сплять, а приїжджаєш – вони вже сплять.

Дружина на початках пропонувала переїхати в Київ, але ми вирішили, що сім’я залишиться на Волині, бо тут старший син ходить у школу, а молодший – у дитсадок.

Часто у вихідні їду в округ. Найбільше проти такого ритму протестують мої сини. Часто старшого беру з собою.

ПРО КОМАНДУ І ОКРУГ

У Києві в мене є два помічники, один – на громадських засадах, інший – на оплаті. Більшість тих помічників, які працюють у районах, у громадських приймальнях, оформлені в апараті Верховної Ради.

Помічником народного депутата може стати кожен. Але всі люди, які працюють поряд зі мною, пройшли нелегкий шлях, перевірку часом та на витривалість.

Моя команда – це синергія тих, хто молодий і горить, і тих, хто старший і має досвід. Їхня спільна робота і дає результат.

Моя команда займається усім – це і прийоми громадян, і підготовка поїздок, і спілкування з органами місцевого самоврядування та керівниками різних установ. Зараз, в умовах карантину, вони це все роблять по телефону.

Підсумовуючи, хочу сказати: щоб бути успішним народним депутатом, потрібно відчувати своїх людей в окрузі і знати їхні проблеми. Бо якщо ти від них «відірваний», тобі не повірять.