«Перш ніж одягати вишиванку, потрібно мати відчуття приналежності до свого народу», – мер волинського міста

Родина Рожищенського міського голови В’ячеслава Поліщука по-особливому відноситься до вишиванки і вбачає у ній не просто елемент одягу й естетику, а дещо більше.

Вся родина носить вишиванку не тільки раз на рік, а й на великі релігійні свята, народини, хрестини, у храм, йдеться на сайті Рожищенської міськради.

«Перш ніж одягати вишиванку, потрібно мати відчуття приналежності до свого народу й почуття патріотизму. У кожного своє ставлення до вишитого одягу, для нашої сім’ї – це прояв громадянської позиції й поваги до української культури й народу. Цього вчили мене батьки, цьому ми з дружиною Іриною навчаємо доньок», – наголошує В’ячеслав Анатолійович.

Першу сорочку для міського голови вишила ненька, коли йому було 7 років.

«Це була не зовсім вишиванка. Мама просто помережила комірець та манжети сорочки, та вона мені дуже подобалася. А от справжню, полотняну вишиванку, мені вишила бабуся Віра. Це була красива червоно-чорна сорочка. Пам’ятаю, був 1989 рік, перед Незалежністю України. Тоді вже усвідомлював, коли вдягаєш вишиванку, а в руках синьо-жовтий прапор, ти не один. Ти – народ, який за свою незалежність, за свої традиції та рідну землю пролив багато крові. Відтоді вишиванка набула особливого значення в нашій родині», – розповідає В’ячеслав Поліщук.

В’ячеслав Анатолійович вже й не пригадає, скільки вишиванок у нього було. Та є особливі: бабусина, вишиті мамою Ларисою та дружиною Іриною.

«Ще одну дорогу моєму серцю вишиванку подарував батьківський комітет дитсадка №3. Я був приємно здивований та вражений, коли, напередодні Дня вишиванки у 2018 році, батьки привезли сорочку мені додому. Цей подарунок був і є найціннішим з усіх, які коли-небудь отримував. Він щоразу нагадує, що в мене повірили люди і я маю служити їм на совість», – з теплотою розповідає посадовець.

В оселі сім’ї Поліщуків панує спокій, взаєморозуміння і повага один до одного. Особливого затишку додають вишиті вироби, в які залюблена теща міського голови Софія Григорівна. Ікони, скатерті, рушники, сорочки, плаття... До всього доклала руки щира та привітна жінка, на долю якої випало чимало випробувань. Коли вона була ще маленька, померла мама, а тато загинув на війні. Тому перші роки життя розпочалися з дитячого будинку, де й опанувала техніку вишивки.

«Софію Григорівну дуже любили кухарі дитбудинку. Вона допомагала їм, а в дарунок отримувала моток ниток. Там опанувала в’язання гачком, а згодом – вишивання. Мережить хрестиком, гладдю. Вона вишила у наш будинок ікони бісером. Своє вміння передала моїй дружині та донькам Світлані й Анастасії. До речі, перший подарунок Насті для мене, як міського голови, був вишитий бісером тризуб, що стоїть на почесному місці в кабінеті», – додає В'ячеслав Анатолійович.

Сьогодні Україна переживає далеко не найкращі часи. Потужний сплеск інтересу до своїх правитоків-оберегів виявляється також у широкій популярності вишиванок. Дехто вважає це даниною моді, «шароварщиною», В'ячеслав Поліщук не погоджується.

«Це явище – відродження, можливо, й на підсвідомому рівні, українського духу, гідності й патріотизму, прояву своєї громадянської позиції. Людина у вишиванці ідентифікує себе як українець, яку державу вона хоче побудувати, таких традицій і буде дотримуватися. Небагато треба, щоб показати, що ти справжній громадянин своєї країни: вдягни вишиванку, вивчи рідну мову, ходи до української церкви, знай вірші Тараса Шевченка й намагайся їх зрозуміти. А ще працюй на своїй землі та роби все, аби на Батьківщині лишилися жити твої діти», – пояснює міський голова.

У День вишиванки В'ячеслав Анатолійович закликає рожищан пишатися тим, що народилися в Україні, працювати на спільне благо країни, не забувати, якою ціною нам дається мирне небо над головою й шанувати пам'ять тих, хто віддав своє життя за цілісність нашої держави.

«Творіть, живіть для себе, для родини, для України. В гарному здоров’ї, бо це основа основ, в усвідомленні того, що хочете мати в родині, в державі, в місті. Хочу, щоб Рожище й Україна квітнули, як орнаменти на наших вишиванках. Зі святом!».