Сміттєва криза Луцька: переповнений полігон і домовленості замість контролю

Сміттєвий полігон у селі Брище під Луцьком переповнений більше ніж удвічі. Екологи зафіксували порушення в його експлуатації та обіцяли подати до суду, а потім почали домовлятись із порушниками. А Княгининівська сільська рада, на території якої розташований полігон, ініціює розірвання договору оренди земельної ділянки під найбільшим сміттєзвалищем області.

Деталі екологічної проблеми вивчав Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Нинішній договір оренди земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів укладений між Луцькою райдержадміністрацією та департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради у серпні 2013 року.

Згідно з ним Луцька РДА передає в оренду ділянку 8,6897 га для будівництва та обслуговування полігону твердих побутових відходів. Договір уклали терміном на 25 років.

Передана в оренду земля, знаходиться за межами населених пунктів Княгининівської об’єднаної територіальної громади. Крім Луцька сюди вивозять сміття громади Луцького та Рожищенського району.

Загалом же навколишні території перебувають під полігоном для сміття вже більше 30 років, а поблизу діючого сміттєзвалища розташована і стара черга полігону.

Згідно з умовами договору, орендодавець – Луцька райдержадміністрація – має контролювати «…дотримання безпеки землекористування, дотримання державних стандартів, норм і правил, дотримання режиму санітарно-захисних зон …».

Втім контролювати це довелося мешканцям наближених сіл Брище та Сирники. Зокрема, мешканці Брища вже понад 10 років озвучують проблему забрудненої води і смороду — люди неодноразово влаштовували протести. А останні два роки б’ють на сполох через переповнення полігону і витікання фільтрату за відведені межі.


– Фільтрат – це рідина, яка утворилась через перегнивання сміття і вона має їдкий стійкий запах, – розповідає мешканка Брища Юлія Герасимюк. – Його майже ціле озеро і він просочується просто в грунт. Минулого року ми побачили, що він постійно витікав за межі полігону і викликали сюди поліцію, мабуть, разів шість. Поліція зафіксувала ці порушення. Це «озеро» фільтрату знаходиться на території старого полігону, який не законсервували.

Якщо говорити про життя на відстані кілометра від гігантського сміттєзвалища, то можна сказати таке: нам постійно смердить аж до рвотного рефлексу. Сморід в селі є постійно і посилюється залежно від погоди. Вода має неприємний запах, що нагадує щось протухле. Сміття розлітається по всій навколишній території і всі дерева покриті відходами з поліетилену. З багатьох вікон місцевих жителів вже видно цей гігантський сміттєвий хмарочос. Я впевнена, що чиновники з Луцької міської ради не хотіли б так жити, а для нас вони вважають це нормою.


Попри те, що відповідно до Правил експлуатації полігонів твердих побутових відходів ні фільтрат, ні сміття не повинні виходити за межі полігону, і активісти, і екологи зафіксували протилежне.

– Ми почали ходити на полігон, бо бачимо, що його не пересипають, — пояснює депутат Княгининівської сільради від Брища Олег Лукашевич. – Шари насипаного сміття повинні пересипати суглинком або піском. Але цього не роблять і через це за межі полігону почав витікати фільтрат. Тобто вони взяли і півкругом вирили рова навколо полігону зі сторони Брища і фільтрат збирається у тому рові. Але той рів неправильний. Він мав би бути з плівкою, а там без плівки і все йде у грунтові води. Ми казали, що буде проблема, бо фільтрат вийде на село, в сторону Брища. Воно так і сталося. А потім почали сипати вже вище рівня землі. І, відповідно, неправильна експлуатація привела до того, що фільтрат сочився зі всіх сторін. Бо сміття не пересипали, а все складували і складували. Якщо глянути на те наскладоване у висоту сміття, то туди приблизно влазить висота електроопори. Якщо підсумувати, то тут багато порушень: полігон не пересипається, не дотриманий кут нахилу відповідно до проектної документації, перевищена висота, витік фільтрату за межі. І це підтвердили відповідні служби.



На численні скарги мешканців у міській раді повідомляли, що проводиться і відкачування фільтрату і пересипка полігону. Однак ситуація так і не змінювалась.

Шукаючи вирішення проблеми, депутати громади створили спеціальну комісію, яка щомісяця обстежує полігон і фіксує порушення, а місцеві активісти зібрали стоси відписок від контролюючих служб.

Неодноразово на полігоні зустрічались із орендарями ділянки – представниками Луцької міської ради. Втім результатів від таких зустрічей – жодних.

На черговій зустрічі місцевий активіст Володимир Нагурний продемонстрував чиновникам міської ради Григорію Недопаду, Миколі Осіюку та Юрію Безпятку відповідь архітектурно-будівельної інспекції, яка засвідчує, що дозволена проектом висота верхнього ярусу полігону – 2,2 метра, а реальна висота насипаного сміття вже перевищує 10 метрів. Проте чиновників це не збентежило – єдина відповідь, яку почули люди – «а земля для чого виділялась?»


Контролюємо = домовляємось?

Крім зустрічей на полігоні, активісти і депутати неодноразово звертались до відповідних служб. І поліція, і екологи, і Держпродспоживслужба неодноразово фіксували порушення. До прикладу, ще у 2018 році Держпродспоживслужба зобов’язала користувача полігону усунути виявлені порушення:

А екологічна інспекція впродовж двох останніх років видала кілька приписів, у яких вказувала на ті ж порушення. А згодом і «оштрафувала» Луцьку міську раду на понад 4 мільйони гривень.

Після кількох виданих приписів Держекоінспекція врешті опублікувала на своєму сайті інформацію про те, що полігон переповнений. Зокрема, екологи вказують, що станом на кінець 2019 року на полігоні вже було захоронено майже півтора мільйона кубічних метрів відходів понад проектну потужність.

Тому екологи підготували звернення до суду через порушення правил експлуатації.

Втім, йому так і не пощастило потрапити туди. У відповіді на запит тодішній керівник екоінспекції Олександр Ткачук повідомив: оскільки у приписах зобов’язали міську раду вирішити питання будівництва другої черги полігону, то міська рада попросила продовжити терміни виконання цього припису, а через це і відтермінували звернення до суду.

Коли ж і ці терміни збігли, то почали домовлятись. Вже новий начальник екологічної інспекції Олександр Кралюк у прямому ефірі із першим заступником міського голови Григорієм Недопадом обговорили цю проблему і головний еколог вирішив, що подавати до суду не буде. Натомість згадав про відповідальність депутатів, про те, що знову всім треба зібратись, про незрозумілу дорожню мапу, і запевнив, що часу достатньо, щоб «ми могли договоритись, на який термін відкладаємо подання до суду».

Втім, залишається незрозумілим – як контролюючий орган може домовлятись у такій кричущій ситуації? Коли самі ж працівники екологічної інспекції та й інших служб зафіксували масу порушень, коли зафіксовано переповнення і порушення умов експлуатації? Та й, зрештою, чи має контролюючий орган повноваження – домовлятися?

«Я шантажував Луцьку міську раду судовими позовами, щоб вони навели лад на тому полігоні» – голова РДА

Здавалося б, що зреагувати на такі порушення мав би і орендодавець – Луцька РДА, – але громада не дочекалась цього. Депутати Княгининівської ОТГ звернулись до голови РДА з проханням проконтролювати умови договору. У відповідь були обіцянки разом розпочати процедуру розірвання договору.

Голова РДА Тарас Яковлев, який працював на цій посаді з кінця 2018 до квітня цього року, запевняв, що юристи готують документи до суду, але вони так і не були подані. Тож сільська рада подала до суду позов про розірвання договору самостійно.

– Сільська рада була третьою стороною і кошти за експлуатацію полігону надходили в бюджет сільської ради. Тому вона мала повне право подати позов, – пояснює пан Яковлев. – І враховуючи те, що у них трішки більше грошей навіть на судові витрати, то вони це зробили. Але позиція моя була і залишається такою: я шантажував Луцьку міську раду судовими позовами, щоби вони навели лад на тому полігоні.

Це проблемне питання і до кінця там його не наведеш, звичайно. Але хоча б елементарні речі, про які у свій час пообіцяло керівництво Луцької міської ради: це і відведення фільтрату, і встановлення очисних споруд, і вчасна пересипка. І дещо з того робилося, не можна сказати, що нічого не робилось. Закрити – найлегше. А далі що? У мене – 9 ОТГ і 6 сільських рад, окрім Княгининка, які мають кудись вивозити своє сміття. В нас крім Торчинського місцевого полігону більше полігону немає. Тому я, приймаючи рішення щодо позову, мав би мати рішення — куди це сміття вивозити. А такої технічної можливості не було. Тому моя позиція була така — все таки привести у відповідність експлуатацію цього полігону і спільно з Луцькою міською радою шукати територію для нового полігону, якщо таке рішення буде прийнято.

Підставою для позову не може бути моє рішення чи бажання, а має бути аргументована претензія щодо невиконання умов договору. Таких претензій може бути умовно три: заборгованість чи несплата орендної плати, нецільове використання відповідної земельної ділянки і порушення екологічного законодавства.

Ми відправили лист Ткачуку (ексначальник Держекоінспекції у Волинській області), щоб вони дали свій висновок, на підставі якого ми мали б позов зробити. Ткачук провів перевірку, виявив ряд порушень, однак написав припис про їх усунення у відповідний період. Тобто, це вже не є підставою для закриття. Якби був документ від Ткачука, що полігон експлуатується не відповідно до екологічних норм і потребує закриття — це була б підстава, щоб піти з нею у суд. І якби ми й пішли до суду, то позов не виграли б. А зараз сільська рада подала позов і її, ймовірно, чекає такий самий результат. Скажемо так, якщо вони (Луцька міська рада) не виконають припис, то в суді буде легше виграти. Якщо ж вони його виконають, або продовжать його виконання екологією, то мало шансів, на мою суб’єктивну думку.



«Грубе порушення земельного, містобудівного та природоохоронного законодавства» – юрист
Наразі судову справу щодо полігону за позовом Княгининівської сільської ради веде адвокат, директор Центру земельного права Віктор Кобилянський. Справа розглядається у Господарському суді Волинської області.

— Щодо підстав позову, то тут має місце грубе порушення земельного, містобудівного та, в першу чергу, природоохоронного законодавства, — пояснює юрист. — І доказів цього більше ніж достатньо: це невиконання орендарем обов’язку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (ст. 96 Земельного кодексу); самовільне зайняття земельної ділянки (полігон розширили за межі відведеної для нього земельної ділянки); самочинне будівництво, тобто будівництво без затвердженого проекту та документів, які дають право на виконання будівельних робіт (оскільки полігон ТПВ є інженерною спорудою, на нього поширюються вимоги містобудівного законодавства); перевищення рівня захоронених відходів порівняно із проектним; розташування відходів на відкритому ґрунті; засмічення та забруднення суміжних земельних ділянок.

Звертаючись до суду ми навіть вирішували як не «перевантажити» суддю надмірною кількістю документів.

Так само очевидним є і порушення прав територіальної громади. На моє переконання в першу чергу захищати права громади тут мала державна екологічна інспекція. Більше наполегливості в питаннях виконання виданих приписів, жорсткості в строках, вимоги щодо відшкодування завданої шкоди та припинення подальших порушень — все це дозволило б вирішити проблему значно швидше і, можливо, навіть без суду. На жаль, цього не сталося.

Другий претендент на роль захисника інтересів громади — Луцька РДА. Саме вона є орендодавцем за договором оренди землі під полігоном ТПВ, саме вона має повноваження вимагати дотримання умов договору, а в разі його порушення — притягувати орендаря до відповідальності і навіть вимагати розірвання договору оренди. На жаль замість цього РДА своєю бездіяльністю, а інколи й діями, повністю стала на сторону порушника. Отже, громаді не залишалося нічого іншого, як захищати свої права та інтереси через сільську раду, яка й звернулася до суду.

Втім, ця справа вже набула політичного забарвлення. Через проблему полігону на громаду почали тиснути «примусовою централізацією» – приєднанням до Луцька.

Про це не раз на полігонних зустрічах заявляли міські посадовці, закидаючи активістам, що мовляв скоро вас приєднають до Луцька і вже не буде сенсу протестувати. Політичний компонент помітний і в судовій справі.

— В судовому процесі, який наразі триває, вже простежується політичний компонент, — пояснює адвокат. — Я спостерігаю ознаки того, що основним аргументом відповідачів стане фраза «А куди ж нам дівати сміття?». При цьому цілком ймовірно спробують перекласти проблему з хворої голови на здорову — якщо дійсно почнуться проблеми з вивезенням сміття з Луцька, винними в цьому спробують зробити Княгининівську сільраду, а не тих, хто порушував закон і довів ситуацію до такого стану.

«Сила правди» запитала, яких дій вживає міська рада, щоб усунути порушення у зв’язку з переповненим полігоном і які варіанти вирішення цієї проблеми.

Григорій Недопад повідомив, що у 2018 році встановлено лінію для сортування сміття, яка працює у Луцьку, для полігону придбано фронтальний навантажувач та бульдозер. А у 2019 році на полігоні був встановлений новий сортувальний комплекс, запустити який планували навесні цього року.

Крім того, «…виготовлено проєкт «Реконструкція старої частини полігону для збору твердих побутових відходів в с. Брище (з рекультивацією земельного покриву)», який передбачає рекультивацію старого полігону — а це дасть змогу продовжити захоронення відходів на час будівництва нової черги. А також у бюджеті Луцька на 2020 рік передбачено 10 мільйонів гривень на реконструкцію полігону ТПВ із розширенням».

Також у міській раді повідомили, що вже вели перемовини щодо пошуку нової ділянки під розміщення полігону, але пошуки досі тривають і конкретних результатів поки немає.

Саме Княгининівська сільська рада офіційно попередила Луцьку міську раду щодо пошуку іншої земельної ділянки за межами громади.

Також на думку адвоката є варіант вирішення проблеми в законодавчій площині.

— В разі прийняття Верховною Радою законопроекту №2194 землі, на яких розташований полігон ТПВ, перейдуть в комунальну власність і тоді розпоряджатися ними буде сільрада, — пояснює пан Кобилянський. — А поки маємо дуже зручну для районної, обласної та реально міської влади ситуацію, коли вони розпоряджаються землями на фактично чужій території, де дуже зручно влаштувати звалище відходів, а потерпають від цього мешканці громади.

А поки замість контролю і відповідальності перемагають домовленості. Навіть тоді, коли порушують законодавство і несуть серйозні загрози здоров’ю людей.

А загрози і ризики переповненого сміттєзвалища дуже серйозні — вважає еколог-юрист Міжнародної правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» Ольга Мелень-Забрамна.


Зокрема, екологиня вважає, що ситуація на полігоні у Брище подібна до ситуації на Грибовицькому сміттєзвалищі біля Львова. Через його неправильну експлуатацію сталося загоряння сміття, і під час його гасіння загинуло троє рятувальників. До загорання сміття призвела саме неправильна експлуатація сміттєзвалища (відсутність перешарування сміття інертними матеріалами, відсутність загорожі, перебування там сторонніх осіб та інші). Крім того, переповнене сміттєзвалище створює «екологічну бомбу» для навколишніх територій.

— Переповнення і неправильна експлуатація сміттєзвалища має багато різних факторів впливу, — пояснює Ольга Мелень-Забрамна. — Це забруднення повітря через викиди метану (звалищного газу), через горіння сміття: горить пластик, важкі метали викидаються в повітря, горять небезпечні відходи, які туди попадають. Забруднення інфільтратами грунтів і забруднення інфільтратами підземних вод, вод в криницях. Адже через інфільтрати води і грунти забруднюються важкими металами, що викликають небезпечні захворювання: онкологічні, захворювання органів дихання та органів травлення, дерматологічні та інші.

Поки матеріал готувався до друку розпочалася ще одна судова справа щодо полігону. Державна екологічна інспекція подала позов до користувача полігону КП «Луцькспецкомунтранс» через засмічення прилеглих до полігону територій. За словами інспектора із благоустрою Княгининівської сільської ради Ольги Матящук, спочатку екологи наклали на підприємство понад 250 тисяч гривень штрафу, однак підприємство його не сплатило. Тож справа перейшла до суду, а Княгининівська сільська рада залучена до неї як третя сторона.

Це все нагадує народну приказку про сорочку, яка тріщить по всіх швах, і як би її не латали — доведеться шукати нову.

Валентина КУЦЬ («Сила правди»)

Матеріал підготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту, підтриманого National Endowment for Democracy.