«Не хочемо бути містом». Волинські ОТГ проти приєднання до Луцька. Частина 1

Згідно з перспективним планом формування територій громад Волинської області, Луцька міська громада складатиметься разом з обласним центром із Боголюбської, Жидичинської, Заборольської, Іванчицівської, Княгининівської, Одерадівської, Озерцівської, Прилуцької, Рокинівської, Шепельської сільських громад.

Тобто крім Прилуцької ОТГ, яка після об'єднання у жовтні 2019 року з Луцьком стала старостинським округом, до складу Луцької міської громади вирішили внести населені пункти Княгининівської, Заборольської і Жидичинської ОТГ.

Перспективний план формування територій громад Волинської області Кабмін затвердив 13 травня.

До того тривало бурхливе обговорення серед експертів із децентралізації й чиновників. Мешканці довколишніх громад, депутати і голови сільських рад висловлювались проти об’єднання з Луцьком. Проте до одних дослухались, а інших – зігнорували. Чому?

Розбиралось інтернет-видання «Волинь24».



ДЕРЖАВНИЦЬКА ПОЗИЦІЯ?

У Волинській облдержадміністрації зізнаються: мали два варіанти об’єднання. В одному – до Луцької громади мали приєднатися, крім уже названих, ще й Гіркополонківська, Боратинська, Липинська і Підгайцівська ОТГ. Вибрали другий варіант – такий, який ухвалив Кабмін.

Посадовці ОДА кажуть: переважила державницька позиція. Мовляв, якщо не збільшувати площу Луцької територіальної громади, місто Луцьк може втратити статус обласного центру. Хоча вже після об'єднання з Прилуцьким площа Луцька, що становила 42 квадратні кілометри, збільшилася ще на 32 квадратні кілометри – майже удвічі.

Обласне керівництво запевняє: хотіли економічно підсилити обласний центр і не дати занепасти громадам, які до нього не приєднаються. Тому Гіркополонківську ОТГ вирішили приєднати більш потужної Боратинської, а Підгайцівську – до Липинської.

«Обговорення формування перспективного плану Волинської області тривало дуже активно півроку, – каже Ірина Лебедюк, представник відділу регіональної політики та з питань децентралізації Волинської ОДА. – Збиралися наради, робочі групи, розширені наради і детально обговорювали всі ті питання. З асоціаціями, з помічниками народних депутатів, з громадськістю. І на початок року вийшли на той варіант, який подали на Мінрегіон».



Більшість таке рішення задовольняє. І лише мешканці Княгининівської ОТГ почуваються обдуреними. Бо вони одними з перших повірили в реформу децентралізації, чітко виконували положення Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», відчули себе повноправними господарями на своїй території, а тепер знову стануть прохачами.

«Це, звичайно, успішна громада, – коментує Ірина Лебедюк. – Але в нас же була методика об’єднання громад. Згідно з нею, вони дуже наближені до обласного центру. І в принципі, це з самого початку було зрозуміло, що в подальшому, тоді, коли держава, включиться в процес децентралізації (а зараз – таки державницька позиція переважає), тоді все-таки вирішиться так, як зараз є. Це дійсно державницька позиція для того, щоб десь економічно підсилити місто Луцьк як обласний центр і не дати занепасти прилеглим ОТГ, які залишаються. Адже Боратинська і Липинська – більш потужні ОТГ фінансово і економічно. А Княгининівська, якщо зараз заберуть акциз на пальне, там буде ситуація не зовсім приємна».

Іншої думки більшість мешканців громади і місцеві депутати. У неділю, 24 травня, вони скликали позачергову сесію Княгининівської сільської ради, де всі присутні одноголосно ухвалили звернення до Кабінету міністрів переглянути рішення про приєднання Княгининівської ОТГ до Луцька.

А перед тим, у п'ятницю, 22 травня, близько 80 активних мешканців Княгининівської ОТГ прийшли під стіни Волинської ОДА з протестом проти рішення уряду.

«ХОЧЕМО САМІ НА СВОЇЙ КУХНІ РОЗБИРАТИСЯ»

Протестувальники, дотримуючись дистанції, вишикувалися в ряд на Київському майдані. В руках – плакати: «Ми самодостатня громада», «Княгининівська громада проти приєднання до Луцька!!!», «Ми не хочемо до Луцька!», «Почуйте нас!», «Ми спроможні», «Ми проти приєднання!».



Вони стверджують, що Княгининівська ОТГ спроможна сама себе утримувати і розвиватися, а щодо приєднання до Луцька їх не запитували. Ба більше, коли в Княгининку і населених пунктах громади почули про наміри приєднати їх до Луцька, місцеві депутати проводили опитування мешканців у своїх округах. Понад 90 відсотків жителів підписалися під зверненням до обласної влади не ухвалювати такого рішення. Влада їх не почула.

Протестувальники не стримували емоцій.

«Ми не хочемо до Луцька з багатьох причин. Ми самодостатня громада, у якій є достатній бюджет, щоб самим себе утримувати, – каже Вікторія Мельничук, директор Центру культури, дозвілля та спорту Княгининівської сільської ради. – Ми не хочемо через те, що все наше, напрацьовані якісь ресурси, які ми здобули за період того, коли нам дали свободу при децентралізації. Зараз все те перейде до міста і перестане бути нами проконтрольоване. Так як ми є громада, ми самі маємо розпоряджатися своїми землями, ресурсами, майном, каналізаційними системами, водопостачанням, своїм сміттєзвалищем – воно не є луцьке, воно наше».



На зауваження, що сміттєзвалище у Брищі – не їхнє, а лише розташоване на території Княгининівської ОТГ, Вікторія Мельничук реагує: «Не наше, але ми ним дихаємо, не Луцьк. В основному воно на нас діє найбільше. А Луцьк не дотримується норм. Так ми хоч якийсь вплив на Луцьк мали, бо це наша територія. Ми їм перекривали дорогу, просили правильно його експлуатувати. Тепер же ніхто до нас не буде дослухатись. Будуть робити, що хочуть».

Вікторія Мельничук продовжує: «Самодостатніми стали структурні підрозділи сільської ради: всі навчально-виховні комплекси мають всі свої бухгалтерії, вони є розпорядниками коштів. А кожен хазяїн в своїй хаті знає, що треба поремонтувати. Яка централізована бухгалтерія міста Луцька буде знати, в якому кабінеті школи що поміняти? Цього ніхто не зробить».

На переконання директора Центру культури, можливість добровільного об’єднання громад була правильним рішенням.

«В нас так само об’єднались клуби, культура самодостатня стала, перестала за залишковим принципом фінансуватись, – пояснює пані Вікторія. – В нас тепер кожному клубі є проєктор, ноутбуки, все. Ми маємо бюджет, на який ми можемо розраховувати, і знаємо, на що можемо його потратити. Зарплата працівників диференційована. Так само бюджет формують в кожному клубі, будинку культури, в кожній школі».

Згадала Вікторія Мельничук і про ідею збудувати поблизу полігону твердих побутових відходів у Брищі сміттєпереробний завод.

«Ми не проти, але чого вони до цього не зробили? – резонно запитує активна жителька громади. – Наша колишня голова йшла на всі поступки, пробивала всі кабінети раніше, щоби побудували нам той завод. Вона йшла, кланялась всім. Вона хотіла об’єднання і з Іванчицями, і з Озденіжем. Так само депутати виявляли неабияку підтримку, щоб ми укрупнились навіть трішечки. І в нас була би земля і стільки проєктів. Чому нам «зарізають» кожен проєкт в облдержадміністрації? В нас досі «висить» питання зі сміттєпереробним заводом. Його ходили, вибивали, а все залишилось на місці, тільки спалювальну піч хотіли зробити, і все».

На переконання Вікторії Мельничук, обласна влада зовсім не дослухається до людей.

«Ви ж розумієте, що недурні люди живуть в Княгининку, ми ж усі з вищими освітами, знаємо, що робимо, знаємо, що хочемо, – продовжує жінка. – Нам дорога та зупинка, в яку ми вже вклали кошти, біля якої садимо квіточки. Ми замітаємо, прибираємо навколо неї, бо це є наше. Не можна село позбавляти елементарного сільського колориту. Ми не хочемо бути містом, бо ми не є містом, за великим рахунком».

Намагаюсь опонувати, пояснюючи, що рішення про створення Луцької міської громади – це не приєднання Княгининівської ОТГ до міста, а лише існування в одній спільній громаді.

На що почув такий аргумент: «Давайте зараз у вашу квартиру хтось прийде і скаже: «Ми з ваших всіх квартир робимо гуртожиток, і на вашій кухні будуть Свєта, Галя і Пєтя». Ви хочете так? Ми не хочемо. Чого на нашій кухні має бути хтось із міської, обласної ради? Хочемо самі на своїй кухні розбиратися. А кращу страву, ніж господиня на власній кухні, ніхто не приготує. І ми вважаємо, що наша громада буде громадою з майбутнім, з певною метою, з позиціонуванням якимсь. Ми ще це придумаємо, ми ще стратегію розпишемо, тільки дайте нам тої волі і свободи!»

Любов Хом’як, директор Княгининівського НВК, нагадує, що Княгининівська ОТГ – це громада, яка заявила про себе на всю Україну.

Вона розповідає: «Коли в нас було 145-річчя школи, приїжджали люди з Луцька. То директори луцьких шкіл заявляють, що таких шкіл в Луцьку одиниці. Все це зробила громада. І вона сьогодні дійсно має своє обличчя. І сьогодні таку громаду знищити – це взагалі нерозумно і неправильно. Люди відчули себе господарями в своїй громаді. Ми вважаємо, що ми самодостатня громада і ми можемо самі своєю долею управляти і робити все для того, щоб процвітала громада, процвітала Україна. І показати на прикладі нашої громади, що сьогодні громада може робити все. Ми хочемо, щоб наша громада була самостійною і некорумпованою».



Говорить Ольга Матящук, інспектор з благоустрою, громадський інспектор охорони довкілля, заступник голови громадської організації «Захист прав споживачів+»:

«Не побоюся сказати того слова, ми проживаємо в кращій громаді тисячоліття. Це громада, в якій за якихось чотири роки після об’єднання розвинені фактично всі галузі. Заїдьте, побачите, яка в нас гарна школа, які садочки чудові, які будинки культури відремонтовані. Культура, медицина розвивається, інфраструктура. Які в нас зупинки, які в нас дороги. Яке в нас світло кругом. В нас краса. Ми не можемо порівняти те все з містом Луцьком. І ми не хочемо втрачати своє право бути самостійними і самодостатніми. Ми – це ми, ми – не Луцьк».



На протестній акції помічаю В'ячеслава Судиму, колишнього селищного голову Рокинь, а нині – вчителя Рокинівського НВК. Він сам попросив сказати кілька слів.

«Я був селищним головою вісім років, – каже пан В’ячеслав. – Я знаю, що таке їздити постійно в Луцьк, в область і вибивати копійку. На сьогодні Княгининівська громада самодостатня. Скільки було проведено громадський слухань, зібрань людей, щоб досягнути того, щоб громада об’єдналася. Це було не дуже легко. На сьогодні при переході до Луцька те все ми втрачаємо. Від сили в Луцькій міській раді буде один або два депутати від нашої громади. Скажіть, будь ласка, що вони можуть вирішити для громади, в якій проживає понад 10 тисяч людей? Це дві школи, амбулаторії, заклади освіти, культури, які на сьогодні за 3-4 роки такий рух зробили вперед, що це двадцятиріччя треба було б, аби цього досягти. Люди відчули, що таке жити, що таке мати копійку до бюджету. Треба ставитись так, як ставишся до власних коштів. Вони бачать, куди ті гроші йдуть, де що робиться, де потрібно поліпшити матеріальний стан того чи іншого закладу. А коли це буде в Луцьку, в області – знову ця простягнута рука, знову поїздки. Воно не приведе ні до чого хорошого. Ми вже це проживали».



Чоловік на ім’я Валерій, який назвався просто – «небайдужий мешканець», додає:

«В нас на території громади працює і середній, і малий бізнес, є фермерські господарства, які торгують своєю продукцією не тільки на Волині, а й за межами. Наша громада брала участь у Всеукраїнському проєкті «Громада на мільйон». І в нас є призер цього проєкту, який отримав цінний подарунок – 30 овечок. Зараз він розвивається у цьому напрямі, почав займатися козярством. І я думаю, що в недалекому майбутньому в нас буде своя фірмова бринза. Тому 90 процентів жителів ОТГ не згодні на приєднання. Це пішли супротив волі народу і думають зробити наперекір. Тож ми приїхали сьогодні, щоб нас почули».

Святослав ЛЕСЮК («Волинь24»)
Фото автора

У наступній частині публікації ми розповімо, як створювались громади навколо Луцька, і про те, чи можуть ОТГ у нових умовах залишатися спроможними без приєднання до обласного центру. Читайте вже сьогодні.