Луцькі депутати не хочуть, щоб школярі в карантин вчились дистанційно

Депутати Луцької міської ради звернулись до Кабінету міністрів України щодо неефективності дистанційного навчання у новому навчальному році.

Про це повідомили в пресслужбі Луцької міськради.

Сьогодні, під час засідання дистанційної позачергової 85-ї сесії міської ради, було прийнято рішення “Про звернення до Кабінету Міністрів України щодо неефективності та недоцільності дистанційного навчання”.

“Дистанційне навчання було вимушеною мірою під час карантину. Проте в новому навчальному році його продовжувати не варто, адже це колосальна незручність для вчителів, батьків та дітей, не всі сім’ї мають технічну можливість під’єднатися до уроку. Окрім того, школа формує особистість. Не відвідуючи заклади навчання, діти не отримують навичок соціалізації.

У такому вигляді дистанційне навчання продовжуватись не може. Міністерству освіти і науки необхідно знайти шляхи та варіанти навчання, коли діти зможуть відвідувати школу максимально безпечно”, – висловив думку депутат Ігор Поліщук.

Друкуємо текст звернення без змін:.

Звернення до Кабінету міністрів України про неефективність та недоцільність упровадження дистанційного навчання

У зв’язку із епідеміологічною ситуацією, викликаною поширенням коронавірусної інфекції, у всіх закладах освіти із 12. 03. 2020 р. запроваджено дистанційне навчання, яке стало викликом не тільки для педагогів, дітей, а й для батьківської громадськості. Досвід його використання показав, що за умов карантину, інших причин призупинення освітнього процесу воно є актуальним. Проте дистанційне навчання не може стати основним ресурсом (окрім індивідуального, сімейного тощо) передачі знань здобувачам освіти.

Подальше впровадження лише дистанційного навчання створить багато проблем, які стануть передумовою нівелювання потреби в активному засвоєнні знань, налагодженні комунікацій між усіма учасниками освітнього процесу. Уроки в класній кімнаті – це ресурс налагодження суб’єкт-суб’єктної взаємодії, розвитку соціальної, творчої активності дітей, прикладного застосування отриманих навиків.
Навчання у дистанційному форматі є причиною втрати зв’язку «наставник-вихованець», що, в свою чергу, викликає обмеження професійних очікувань педагогів у відношенні до особистісних досягнень вихованців; виникнення почуття тривоги за рівень засвоєння й подачі навчальної інформації, а також складність та непередбачуваність виникнення педагогічних ситуацій.

Навчання і викладання «перед монітором» – це повернення до інертності та консервативності в освітньому процесі, втрата потреби у запровадженні педагогічних інновацій, у самореалізації, впевненості у власних силах та внутрішніх ресурсах, причина емоційної нестійкості, підвищеної тривожності та заниженої самооцінки педагогів і дітей. Таке навчання неминуче призведе до професійного вигорання освітян, нівелювання значення освіти для її здобувачів. Проміжок робочого часу педагога, який витрачається на підготовку, викладання і перевірку знань та індивідуальну діяльність з дітьми, – не регламентований, оскільки відсутня методика його обрахування.

Дистанційне навчання негативно впливає на стан психічного і фізичного здоров’я учасників освітнього процесу: нерегламентоване проведення часу за гаджетом в рази перевищує офіційно встановлені вимоги. Зниження рухової активності, обмеженість особистого простору – додаткові фактори, які посилюють негативні ураження особистості, яка, в силу своєї специфіки, є стресогенною. Дистанційний формат навчання абсолютно нівелює ідеї інклюзивної освіти. Крім того, існує загроза комп’ютерних ігор на зразок «Синій кит», «Тихий дім», «Червона сова» і т. ін. та необхідність в організації належної кібергбезпеки. Великою проблемою на сьогодні стало сімейне насилля фізичного, морального, психологічного та економічного змісту.

Великий недолік дистанційної освіти ще й у різних рівнях забезпеченості, а подекуди й відсутності інформаційно-комп’ютерного обладнання у педагогів та вихованців, у неможливості використання метеріально-технічної бази освітнього закладу, наочності, яку не замінить онлайн-трансляція.

Як показала практика трьох місяців карантину, – супроводжуючи дистанційне навчання, батьки змушені залишатися вдома, кидаючи роботу, адже часто в дітей прослідковується відсутність належної особистісної мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки. Крім того, супровід навчання дітей вдома є непрофесійним, оскільки не всі батьки мають відповідну освіту, навики пояснення матеріалу. Спостерігається відсутність спеціальної методики дистанційного навчання, необхідної методології навчання на відстані.

Дистанційне навчання унеможливлює належний рівень виконання нових державних стандартів освіти, ефективне запровадження ідей Нової української школи. Відсутність скорегованих і адаптованих до дистанційної освіти навчальних програм ускладнює і перевантажує освітній процес.

І нарешті – заклад освіти має позитивний виховний вплив на особистість (який часто відсутній у сім’ях та родинах), на всебічний розвиток її, на формування основних морально-етичних, духовних, патріотичних засад, загальної культури, який при дистанційному навчанні повністю відсутній.

Взявши до уваги вище викладене, вважаємо упровадження дистанційного навчання, як основного виду освітньої діяльності учасників освітнього процесу з 1 вересня 2020 року, неефективним та недоцільним. Просимо Міністерство освіти і науки до початку навчального року розробити систему навчання, за якої учні могли б відвідувати навчання з дотриманням безпеки під час карантину.