«Треба було зробити показуху для СБУ»: терорист у луцькому суді відверто говорить з журналістами

Терорист Максим Кривош, який тримав у заручниках 17 пасажирів рейсового автобуса у Луцьку, охоче спілкується з журналістами.

На їхні запитання він відповів у четвер, 23 липня, у Луцькому міськрайонному суді.

Подаємо цитатами:

«В мене ще багато справ. Багато незавершених, тому чекайте новин».

«Кумир – це синонім слова «авторитет»? Авторитетів в мене немає».

На запитання, чому Максим Кривош вирішив захопити саме автобус сполученням «Краснилівка – Берестечко», відповів:

«Це ніяк не пов’язано, просто так вийшло».

«Це брехня, спільника в мене немає. Можу навіть на детекторі сказати, що в цій справі в мене спільника немає».

«План дій був. Вам треба увесь розказати? Не вийде зараз розказати».

«За скоєне я не шкодую».

На запитання, чи хоче Максим Кривош звернутися до сина чи дружини, він сказав: «Це моє, особисте».

На запитання, чи правда, що він забирав у заручників телефони, пояснив:

«Поки я знаходився в автобусі, я віддав людям телефони, щоб вони відслідковували інформацію, яка відбуваться».

«Телефони забиралися тимчасово, потім віддавалися. Люди майже 10 годин користувалися своїми телефонами. Інколи ці телефони забиралися, бо я розумів, що відбувалося».

«Там була інформація, що я лікувався в дурдомі. Це неправда. Про те, що я катував когось праскою, ставив на живіт там – неправда. Ресурс «Волинські новини», слідкуйте за тим, щоб інформація була перевірена, бо потім всерівно випливе, чи це правда, чи ні».

«Плахой» – це такий творчий псевдо моєї літературної книжки. Воно не переводиться, якщо ви не знаєте. Воно пишеться однаковими буквами як на російській, так і на українській мові. Це таке моє побажання».

«Про свою розмову з Президентом я розкажу на останньому засіданні. Розкажу слово в слово».

«Головна ідея – щоб ми не обманювали себе. Нас з дитинства навчити цього батьки, школа, університети. Нам це вигідно».

«Ми звикли, що в кожного своя правда. Але дуже мені хочеться, аби була якась загальна правда. Розумієте? Я далекий від політики, але від неї нікуди не дінешся. Але коли дивишся, що в 21 столітті одна держава забирає частину іншої…»

«І що з АТО? Оці, що на Донбасі, скоро будуть сидіти в парламенті. Забудьте про Крим. Я так думаю. Я не хочу, щоб так було. Але я так думаю. І ті хлопці, що в аеропорту загинули… І вкінці той аеропорт таки був зданий».

«Я не задоволений. Мої вимоги не виконані. І ті, хто їх не виконали, обов’язково їх виконають».

«Я свою дружину не бив».

«Є перелік вимог, виконана тільки одна однією людиною. Там 24 вимоги, 24 людини. Дуже проста вимога була: пару слів в інтернеті взамін за життя людей, за їхнє здоров’я. Всі розуміли, що є якась загроза, але їм було пофіг просто. Зеленський і той передзвонив мені через 8-10 годин».

«Я коли покидав автобус, сказав людям: «Ви довго будете відходити від того шоку, але пройде трохи часу і у ваших головах стане більше свободи». Так що час покаже, бо він розставляє все на свої місця».

«Прості люди – це невинні люди. Невинних не буває, якщо глибше з’ясувати. Або всі винні, або ніхто. Людина, яка працює на заводі і виробляє снаряд, вона знає наперід, що цей снаряд вб’є когось. Але вона йде додому з чесно заробленими грішми, доживає до старості, отримує пенсію…»

«Під час затримання трошки впав, треба ж було СБУ-шнікам зробити трохи показуху».

«Сценарій написаний мною, повірте. Якщо це спектакль, то сценарій написаний мною. Хоча, це не спектакль, це перформанс. Вони називають це терактом, а я називаю «перформанс» – «Антисистема».