Господарський підхід: Алла Надточій про вибори, команду Покровського та Луцьк через 20 років

Нещодавно Громадянський Рух “СВІДОМІ” делегував депутатці Луцької міської ради Аллі Надточій право поборотися за крісло луцького мера.

Інформує IA Конкурент.

– Алло, вас висунуто кандидатом в мери Луцька від Громадянського Руху “СВІДОМІ”. Скажіть, чому ви вирішили балотуватись саме від цієї політичної сили?

– В першу чергу, хочу подякувати за ту довіру, яку мені дали Андрій Володимирович Покровський і Громадянський Рух “СВІДОМІ”. Вже п'ять років я працювала з Андрієм Покровським як депутат. Він допомагав у багатьох культурних та освітніх проєктах. Потім, коли вже був створений Громадянський Рух “СВІДОМІ”, я точково доєднувалась до тих програм, які вони реалізовували в Луцьку. Це дієва команда – команда, яка не просто говорить, а працює на результат. Через те я й погодилась йти на вибори з командою Покровського – Громадянським Рухом “СВІДОМІ”.



– Ваш чоловік і донька не були проти, щоб ви брали участь у виборах саме в якості кандидата на посаду міського голови?

– Такі серйозні рішення ми, звичайно, обговорюємо в колі сім'ї. І вони вже звикли до того, що мама – керівник, мама йде вперед, мама не стоїть на місці. Донька вже фактично доросла. Чоловік теж говорить про те, що “хочеш себе реалізовувати далі – іди, чому зупинятися?” Він в цьому не вбачає якоїсь проблеми.

Я зрозуміла, що громаді потрібні лідери, потрібні люди, які можуть їхні проблеми вирішувати. Через те, що не проблема в людях, а просто ми всі різні. Одні можуть говорити, інші чекають, що за них питання хтось вирішить.

Якщо я це можу робити, в мене це виходить, мені це вдається, значить, – це моя стихія. Значить, я маю йти і робити.



– Свого часу ви обиралися до Луцької міської ради від об'єднання “Самопоміч”. Зараз же ж ви йдете від Громадянського Руху “СВІДОМІ”. Чому вирішили змінити політичну силу?

– В першу чергу, я не була ніколи членом партії. І сьогодні я також не є членом партії. Але діє така система виборів, що лише партія може висунути кандидата. Через те я була в партійних списках. Коли ми зайшли у міську раду, я ввійшла у фракцію “Самопоміч”. На сьогоднішній день я там і знаходжусь. Я не виходила з фракції – і закінчу каденцію свою, теж будучи у цій фракції. Адже люди мене обирали від цієї політичної сили. Я нікому не зраджую, я показую свої принципи. Чому не йду з ними? Тому що вони не ведуть активно політичну діяльність в нашому місті та області. Через те я не знаю, чи вони будуть взагалі висуватись у Луцьку. Але хочу працювати і надалі. Тому я прийняла рішення йти з політичною силою, яка мені близька по духу – Громадянським Рухом “СВІДОМІ”.

– Що ви зробили за п'ять років, будучи депутатом Луцької міської ради?

– Про це, мабуть, можна довго говорити, бо це ж було п'ять років роботи! Я є активним депутатом, і це оцінка людей, які професійно аналізували депутатську діяльність. У 2015 році мене обрали головою депутатської комісії. І я зайняла дуже активну позицію у вивченні проблематики наших освітніх, культурних і медичних закладів, які ми маємо в підпорядкуванні. Я пройшла від початку всі щаблі медичної реформи, разом з лікарями їздила по всіх комісіях з питань реформування. Я вникала у всі проблеми. Я підходила до питань як менеджер: від чого ми зможемо отримувати якомога більше коштів?

Ми одразу прийняли позицію, що у зв'язку з медичною реформою ми повинні облаштовувати наші медичні заклади. Ми відремонтували нашу жіночу консультацію та інші медичні комунальні заклади. Це і лабораторії, і денні стаціонари, і кабінети, і просто коридори. Це було нашим основним пріоритетом на п'ять років.

Якщо говорити як депутат від свого округу, то можу сказати за ремонт дворів вздовж вулиці Гордіюк (від Конякіна до Кравчука, – К.). У 16-му році, коли приймали рішення про ремонт дворових територій на моєму окрузі, ми ще мали суперечку з покійним Миколою Ярославовичем (Романюком, – К.). Він вважав, що кожен двір потрібно робити окремо. Я ж наполягала, щоб це був єдиний проєкт. Щоб відразу облаштовувати водовідведення, щоб не було стиків та латок асфальту, щоб довше прослужило. Також на окрузі були встановлені дитячі та спортивні майданчики.

Маю таку гордість, що підтримала батьків 22-ї школи, де я була головою піклувальної ради, у реалізації проєкту “Смуга перешкод без перешкод”. Це великий комплекс, де тренуються хлопці для військової підготовки. Приємно, що там тренуються і наші Збройні Сили, і спецпризначенці. Весь свій депутатський фонд одного року я спрямувала саме на цю смугу перешкод. Решту допоміг Андрій Покровський.

Також біля 22 школи є сквер, де потрібно було прокласти доріжки. Бо місто одну частину зробило, на іншу не вистачило коштів. Це все було у співпраці із Громадянським Рухом “СВІДОМІ”.

– Очевидно, що було зроблено чимало. Але є якісь речі, яких не вдалось реалізувати за каденцію?

– Звичайно, є. Адже коли більшу частину каденції ти знаходишся в опозиції, то дуже важко реалізовувати якісь свої ідеї.

У 17-му році довелось терміново замінювати трубку в ангіографі. Це апарат, який рятує життя людей при інфарктах. З Миколою Романюком ми домовилися, що відразу виділимо на це з бюджету кошти. Це мав був лютий-березень місяць. Так сталось, що Миколи Ярославовича не стало. Але все ж таки ми попросили нову владу, щоб виділили кошти. Зрештою, проблему вирішили. А потім виявилося, що певний час це був єдиний працюючий ангіограф на Волині. І пацієнти з усієї області з'їжджалися до Луцька. Тому приємно, коли ти вчасно виявляєш проблему, вирішуєш її, а потім твої дії рятують десятки життів у цілій області.

Що ще не вдалось зробити – це мати прозорі бюджети. А ще не сформований чіткий графік ремонту дворів та прибудинкових територій. У ньому би мало бути видно орієнтовні строки та необхідні кошти. Якийсь список є, але з нього постійно взад-вперед щось висмикується, йде не за порядком. Це незручно ні для депутатів, ні для лучан, які хочуть знати, коли ж їм чекати ремонту. Найгірше, що з цих списків інколи зникають цілі вулиці, які пройшли всю процедуру, щоб їх було відремонтовано.



– Посада мера – на порядок вища, ніж посада звичайного депутата міської ради. Відповідно, амбіції та плани мають бути більшими. Тому скажіть, що ви зробите для Луцька, якщо станете мером? І яка ваша програма дій?

– Найперше, – це залучення інвестицій, збільшення кількості робочих місць. Це те, що потребують сьогодні лучани. Щоб вони були забезпечені роботою і, відповідно, заробітною платою, і щоб могли себе комфортно почувати в нашому місті. Але для цього потрібні фінанси.

У міській раді є багато підрозділів, які дублюють свої функції. На сьогодні тут працює більш як 600 осіб. Тому перше, що треба зробити, – це внутрішній аудит роботи цих всіх підрозділів. Де дублюються функції, з ким вони перетинаються. Можливо, треба буде об'єднувати чи створювати інший департамент, який буде дійсно ефективно працювати, а не носити папірці з одного кабінету в інший, щоб вони «набрали державної ваги». Коли ж ти працюєш в бізнесі, ти розумієш, що час – це гроші.

Знову ж, у нас вже буде об'єднана територіальна громада, до міста будуть доєднуватись території довколишніх ОТГ. А це збільшення площі втричі. Тому ще одним пріоритетом буде створення робочої групи з напрацювання стратегії розвитку не лише міста, а повністю всієї територіальної громади. В тому числі й ефективне управління цими населеними пунктами.

Взагалі планів є чимало. Потрібно і покращувати медичну сферу, і спонукати людей стежити за своїм здоров'ям.



– Чи правильно я зрозумів, що ваших три пріоритети це: інвестиції у нові робочі місця – раз, розвиток нових територій, які доєдналися до міста і зараз утворюють єдину Луцьку ОТГ, – два. І третє – це охорона здоров'я.

– Ще можемо говорити про безпеку міста. Останнім часом у нас трапляється багато аварій. Треба зрозуміти, де потрібно встановити світлофори, обмежувачі руху чи острівки безпеки. Разом із тим, потрібно змінювати підходи до ремонту доріг та прибудинкових територій. Спочатку має бути заміна всіх підземних комунікацій, каналізації, а тоді вже укладання асфальту чи бруківки.



– Уявіть: вас обрали мером. Але мер не може знати всього. Те, що ви назвали по пріоритетах, – дуже широкий спектр. Зрозуміло, що повинна бути команда: помічники та заступники міського голови. Хто буде вашими заступниками?

– По прізвищах точно нікого не називатиму. Хоча орієнтовні кадидатури у нас вже є.

Але хочу сказати, що на сьогоднішній день, у нас має бути п'ять заступників. Чи їх потрібно п'ять? Я вважаю, що це забагато. Достатньо чотирьох. Але має бути чітко розмежовано, хто за які галузі відповідає. Бо одночасно відповідати за економіку і медицину – неправильно.

Це мають бути фахові люди, які мали досвід керівної роботи в цій галузі. Щоб вони розуміли, що таке працювати з великою кількістю людей, і розуміли проблеми, які є у нас в місті.

Ще хочу сказати, що призначення заступників – це не персональне розпорядження міського голови. Для цього потрібне рішення ради. Все залежить і від того, яким буде депутатський склад. Але однозначно не повинні бути заступниками люди, які будуть виконувати якісь особисті чи партійні рішення, а дійсно люди, які прийдуть працювати на користь громади. Це буде дуже важливим фактором.

– Зрозуміло. Ви вже казали, що одним із пріоритетів є розвиток нових територій міста Луцька. Можете конкретніше на цьому зупинитися? Що пропонуєте саме для навколишніх сіл?

– По-перше, треба буде провести аудит всього, що в них є. Дороги, транспорт, ФАПи, школи, дитячі садочки, відділення пошти та ЦНАПи. Чи будуть там амбулаторії та що робити з медичним персоналом? Що ми будемо залишати, а що перепрофільовувати? Чи десь буде тільки початкова школа, а десь – гімназія чи ліцей. Розуміти, що нам потрібно буде ремонтувати та утепляти.

Якщо я буду обрана мером, то особисто проїду всі території, щоб почути, чого хочуть люди.

Окремо варто виділити проблему доріг. Навіть в Луцьку є ґрунтові дороги. Але їх усі потрібно довести до ладу.

– Скажіть, хто ваші друзі та вороги у політиці?

– Друзі – це всі ті люди, які підтримують різні проєкти, які зважають на думку інших політиків, які вміють домовлятися, а не казати «категорично ні, бо ні». Люди, які прийшли працювати на громаду, а не вирішувати якісь свої особисті проблеми. Це ті друзі, які вміють працювати в колективі, незважаючи на партійну приналежність.

– Кого більше: друзів чи ворогів?

– Знаєте, я ворогів взагалі стараюсь оминати. Якщо вони є, то стараюсь за них навіть забувати. Краще працювати там, де є друзі, де комфортно, де є якісь спільні точки дотику. А думати лише про ворогів не хочу.

– Гаразд. Окрім вас заявили про те, що будуть брати участь у виборах на мерське крісло, ще декілька кандидатів. З ким би ви хотіли зустрітися в другому турі?

– Дякую за таку високу планку, яку ви мені встановлюєте. Ми націлені на перемогу, на високий результат. І в другому турі я готова боротися з тією людиною, яку оберуть наші лучани. Але другий тур – це змагання команд, хто сильніший. І разом з тим, ви бачите, у нас політика така непередбачувана. Хто його знає? Хай обирають лучани. А вже з ким прийдеться, з тим і будемо змагатися.



– І на завершення. Яким ви бачите Луцьк через 20 років?

– Через 20 років? Тут важко сказати. Якщо ми будемо при владі, – це буде місто щасливих людей. Якщо ж будуть інші люди, ми робитимемо все, щоб вони розуміли, що головне – це народ. Народ, який тут проживає. Що місто – це не власний бізнес чиєїсь партійної організації чи якоїсь групи людей. Що місто належить громаді. А якщо підхід у них буде такий, ніби це власний бізнес, то в нас нічого доброго не буде.

– Дякую вам.

– І вам щиро дякую за таку розмову теплу, комфортну. І хочу подякувати всім лучанам, які сьогодні вже висловлюють мені свою підтримку. І впевнена, що вони зроблять правильний вибір. І що ми будемо розвивати наш Луцьк і зробимо його комфортним для всіх.