За підтримки «Parimatch Foundation» у Луцьку провели футбольне тренування для діток з особливими потребами

19 лютого у Луцьку у спорткомплексі Волинського національного університету імені Лесі Українки серед дітей було проведене інклюзивне відкрите тренування з футболу в рамках Всеукраїнської комплексної програми фонду «Так, я можу». Цей захід відбувся за підтримки «Parimatch Foundation».

Програма тренувань для особливих діток спрямована на їх заохочення до занять спортом, який має бути однаково доступним для всіх.

Організаторами також виступили ГО «Батьків дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку» та керівництво ВНУ імені Л. Українки.

Гостями заходу стали представники луцької міської ради, Департаменту сім’ї, молоді та спорту ЛМР, Управління освіти ЛМР, керівництво ВНУ, Управління молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, Федерація футболу м. Луцька, а також директор Луцького НРЦ.

У якості спеціального гостя до діток було запрошено ексгравця збірної України та володаря Кубка УЄФА Артема Федецького. Він провів для малечі справжній футбольний майстер-клас.



Після розминки, юні спортсмени проводили спортивні естафети. За них прийшли повболівати батьки та близькі люди. Згодом кожний маленький учасник відкритого тренування отримав від організаторів подарунок.

Катерина Білоруська – президентка благодійного фонду «Parimatch Foundation»: інклюзивні тренування з футболу допомагають особливим діткам соціалізуватися.


Ми відкрили групу в Луцьку всього 4 місяці тому. Наша ціль – познайомитися з дітьми, які тут займаються, подивитися на їхні успіхи. Ми вже маємо досить багато інклюзивних груп по футболу по всій Україні.

Для нас це спосіб поспілкуватися ближче з дітьми, тренерами та їх батьками. Ми також намагаємося запросити на подібні відкриті турніри когось з відомих спортсменів, оскільки для діток такі зустрічі стають справжнім святом та радісною подією.



Групи по футболу є змішаними, тобто дітки з інвалідністю займаються зі звичайними дітьми, або волонтерами. Це дуже допомагає соціалізувати особливих малюків. В усіх інклюзивних групах навіть за короткий період час можна помітити значний прогрес. Заняття в групах є безоплатними для батьків. Майже всі витрати по забезпеченню тренувань «Parimatch Foundation» бере на себе (необхідний інвентар, пошук та навчання тренерів, спортивна форма, подарунки для діток). Проте, фонд завжди зацікавлений у пошуку регіональних партнерів, готових підключити свої ресурси, щоб разом з ними творити добро.

Тренування з інклюзивного відбуваються 1 раз в тиждень. Всього є 2 групи, в кожній тренується по 15 дітей. Цільова група фонду – це діти від 6 до 16 років. Займаються як хлопчики, так і дівчатка. Також ми дуже вдячні партнерам, які допомагають з локацією проведення тренувань В цьому випадку ми хочемо подякувати керівництву ВНУ, яке надало змогу дітям займатися у такому чудовому спортзалі.

У Луцьку в групі працює чудовий тренер Катерина. Вона має великий досвід роботи з особливими дітьми.

Катерина Свіщева, тренер, організатор процесу: всього за 4 місяці занять прогрес у дітей величезний.


Ідея створення інклюзивної групи в Луцьку виникла у фонду «Parimatch Foundation». Вони запропонували реалізувати такий проект у нас в місті. На даний момент проект триває вже 4 місяці. Спочатку ми про це нікому не говорили, хотіли подивитися, який буде результат. І от вже за такий короткий період можна сміливо сказати, що прогрес величезний! Діти в захваті, батьки в захваті, волонтери в захваті! У нас є дуже багато діток з особливими потребами, які не мають змоги ходити в спортивні секції. А зараз вони отримали змогу приходити сюди і займатися з нами.



Процес організувати було нескладно. Ми маємо гарний досвід наших дорослих спортсменів. Я і сама маю такий досвід, адже є мамою особливого хлопчика. Кожного тижня до нас фактично поєднувалися 1-2 дитини. Малюки у нас дуже позитивні, хороші, слухняні.

В майбутньому ми плануємо розвивати нашу справу, займатися іншими видами спорту, залучати до тренувань якомога більше дітей, і особливих, і здорових.

Цікаво, що ніяких оголошень про набір групи ми не давали. Батьки самі спілкувались, розповідали один одному про наші тренування, і охоче приводили до нас своїх діток.