«Ми йому ноги переламаємо»: як наркозалежна лучанка проходила реабілітацію у центрі, який викрадав та катував людей

0
-1
«Ми йому ноги переламаємо»: як наркозалежна лучанка проходила реабілітацію у центрі, який викрадав та катував людей
Молода лучанка Яна Голик у своєму житті стикнулася з наркотиками. Вона продавала та вживала їх, за що її відправили до реабілітаційного центру, який прославився жахливими умовами та катуваннями підопічних. Зараз дівчина навчається у Харківському виші. Про це пишуть Новини.LIVE.

У Луцьку дівчина продавала наркотики

Чотири роки тому 10-класниця Луцької школи Яна Голик (ім'я та прізвище змінено) на вечірці вперше спробувала амфетамін. Через рік вона познайомилася з Юрієм, який спільно з товаришем Олександром, торгували амфетаміном. Закупляли наркотики вони у постачальника за низькою ціною. Саша купував сировину та фасував її вдома, а його товариш шукав клієнтів та реалізовував їх наркотики. Яка розповідає, що теж захотіла спробувати, проте Юрій спочатку відмовлявся, але потім погодився. Так дівчина стала наркодилером. Вона навіть пробувала продати наркотики своїм однокласникам.

Компанія купувала амфетаміну по 70 гривень за грам, а реалізовували уже за 300. Різницю ділили між собою. Великих грошей це тоді не приносило, адже не було багато клієнтів, проте через півтора місяця у них з'явилися постійні покупці.

Яна потрапила у реабілітаційний центр

Крім продажу наркотиків, парочка почала вживати амфетамін, та й інші речовини. У 2020 році це стало відомо батьку дівчини. Вона до цього часу не розуміє, як він здогадався. Адже каже, що ніде нічого не публікувала. Можливо, він просто запідозрив, що зі мною щось дивне відбувається. Пізніше, у реабілітаційному центрі їй показували скріни повідомлень, серед яких були згадки про наркотики. Ймовірно батько якимось прочитав їх.



У березні 2020 року пізно ввечері тато дівчини запропонував їй проїхатися у справах. Яна нічого не підозрюючи, погодилася. Батько дівчини кинув в автомобіль якусь сумку і вони поїхали. На той час дівчина була без телефону, оскільки розбила його напередодні. За словами батька, їм потрібно було забрати якогось знайомого з сусідньої Рівненської області.

"Він запитував, чи пробувала я наркотики. Кажу, що "ні". Під час дороги він розповідав дивні історії про хлопчика, який нанюхався "фена" та помер, цікавився моїми друзями. Тут я побачила на дорозі чоловіка прямо перед автівкою, і крикнула батькові, аби він зупинився. На що він сказав, що на дорозі нікого немає. Пізніше я зрозуміла, що це була галюцинація через амфетамін", – пригадує дівчина.

Далі Яна заснула, і прокинулася уже біля реабілітаційного центру "Здорова країна плюс".

"Батько завів мене в якийсь кабінет, де на дивані лежали свої речі. За столом сидів чоловік, який розпитував скільки часу я вживаю. Я мовчала, проте він запитував про це все голосніше й голосніше. Потім мені сказали попрощатися з татом, але через ступор я нічого не могла сказати. Батько просто пішов", – розповідає лучанка.

Життя у реабілітаційному центрі

Після того, як батько пішов, працівник центру змусив її підписати бланк про добровільну згоду на лікування. У разі відмови погрожував, що буде лише гірше. Дівчину обшукали, і сказали: "Якщо з собою є наркотики, то їх можна вжити останній раз". Запропонували покурити. Вийшли на вулицю, де дівчину почали розпитувати про продавців наркотиків.

"У паніці я сказала, що ми з Юрою їх самі продавали. І все, почалася жесть. Мовляв, зараз поїдемо, Юрі ноги переламаємо, коліна в інший бік вивернемо – вам обом п**дець", – каже Яна.



Дівчині дали невідомі пігулки. Як думає Яна, це були ймовірно транквілізатори, які регулярно давали пацієнтам центру. А після того, відправили спати. Також у неї відібрали верхній одяг та взуття.

Опісля дівчина відбула карантин, коли їй можна було залишати свій поверх лише аби поїсти. Яна спочатку голодувала, проте після того, як очільник центру Георгій Бабаєв накричав, та заборонив іншим пацієнтам харчуватися, поки дівчина не почне регулярно їсти, вона підкорилася режиму.

Дівчина каже, що харчування було непоганим: переважно прісні каші та супи. Інші харчі та засоби гігієни можна було отримати від рідних. Проте Яні нічого не передавали. У розкладі також були прогулянки, але на них нікого не випускали.

Реабілітація полягала у вживанні транквілізаторів, величезній кількості релігійних занять, триразовим молитвам та психологічному тиску. Також пацієнти читали вголос Біблію та вчили її напам'ять. Якщо під час молитви не будеш співати чи плескати, на пацієнтів кричали, або ж застосовували фізичну силу.

У центрі змушували постійно молитися

Під час групових занять, пацієнтів змушували озвучувати негативні якості інших, що, за словами Яни, призводило до погіршення стосунків між пацієнтами. А наприкінці дня кожен з них повинен був описати три конфліктні ситуації, які трапилися протягом доби між пацієнтами.

"Було заборонено озвучувати якісь проблеми зі працівниками центру, лише про пацієнтів. Потім змушували їх зачитувати, і люди, до яких були направлені відповідали на це. А той, хто описав проблему змушений був сидіти та слухати, як тебе поливають "г**ном", – розповідає Яна.



Рідним працівники центру розповідали, що працюють за програмою "12 кроків", яка описана в книзі "Анонімні алкоголіки". Її часто застосовують для лікування пацієнтів з залежностями. Проте, за словами дівчини, співробітники не слідували за програмою.

Як карали у реабілітаційному центрі

Дівчина розповіла, що у центрі застосовували фізичні та психологічні покарання. Про них рідні не знали. Директор центру міг призначити пацієнта старшим по групі, і він повинен був фіксувати порушення дисципліни. І якщо, наприклад, хтось хоче вийти до вбиральні, то він повинен був сказати про це старшому. В іншому випадку, ти потрапиш до списку. За погано прочитану Біблію теж вносили до цього списку, на основні якого наприкінці дня директор призначав покарання, називаючи їх "ускладненнями". Наприклад, якщо ти покинув приміщення і не попередив про це старшого, то після відбою змусять присідати 5 000 разів, а інший "винуватий" записував усе це в зошит.

За словами Яни, у центрі також перебував учасник АТО після контузії, який потрапив сюди через вживання алкоголю. Так його, за те, що забув вимкнути світло у вбиральні, змусили на шиї цілий день носити млинці від штанги. За нецензурну лайку змушували після відбою 500 разів писати: "Моя мова чиста, як гірський струмок".

Сама ж Яна у центрі, за те, що забула відпроситися у старшого, написала реферат "Що таке свавілля" та її змушували прати речі одного зі працівників центру. Він ходив на пробіжку і приносив дівчині спітнілі речі, роздягався біля її ліжка і кидав їй одяг, навіть шкарпетки та білизну.

Про зв'язок з рідними

Повідомити рідних чи поліцію про усе, що відбувається у центрі, пацієнти не мали змоги. Доступ до телефону у них був раз на два тижні через гучномовець. Розмову слухав працівник центру. Одного разу Яна спробувала розповісти батькові про знущання, проте її почали перебивати та стверджувати, що вона наркоманка, якій не можна вірити.

У цьому центрі Яна перебувала два місяці. Як виявилося, батько дізнався, що директор центру вирішив перевезти пацієнтів в інше місце не повідомивши про це рідних, і він забрав дівчину додому.

Чи допомогло перебування у центрі

За словами Яни, у центрі ніхто не намагався позбавити пацієнтів від залежності, лише навпаки, виховували озлобленість та бажання повернутися до наркотиків, аби вони знову потрапили до центру. Дівчина так і не позбулася залежності. Але, не дивлячись на це, здала ЗНО та вступила на бюджет в харківський вуз.

"Дуже багато пацієнтів туди повертаються. За їхнє перебування у закладі рідні платили по 10-15 тисяч за місяць. А це - великі гроші. У переважній більшості перебуваючи там, ти ще більше дізнаєшся про різні речовини і постійно борешся із бажання зірватися. Наступного разу, коли я пробувала наркотики, я відчувала величезну провину, і бажання ще більше піти у відрив", – пригадує дівчина.

Що думає з цього приводу кандидат медичних наук

Як зазначає лікар-нарколог вищої категорії Олексій Кіосєв, такі методи лікування не могли допомогти позбутися залежності, та не сприяють одужанню пацієнтів. Адже, якщо людина волелюбна, не любить насильство, то їй це не допоможе.

За словами медика, при першій підозрі у рідних наркозалежності потрібно уважно стежити за його поведінкою. Адже у наркозалежних людей вона різко міняється. Потім варто звернутися до фахівців. За аналізом сечі можна на 90% визначити, чи вживає людина наркотики. Якщо все ж таки побоювання підтвердилися, то необхідно розпочати комплексне лікування у профільного спеціаліста. Але, аби позбутися наркозалежності, одного лише лікування недостатньо, наркоман повинен мас захотіти позбутися залежності. Крім того, варто попрацювати над зміною його системи судження та способу життя.

Чи працює сьогодні центр "Здорова країна плюс"

Яна покинула центру у березні минулого року, і уже в травні туди прийшли з обшуками працівники СБУ, поліція та прокуратура Рівненщини. За інформацією поліції, мережа реабілітаційних центрів "Здорова країна плюс", виявилися організованою злочинною групою, яка викрадала та катувала людей.

"Під час розслідування поліція встановили, що пацієнтів із застосуванням обману та фізичної сили викрадали з їхніх будинків, після чого поміщали у такі центри. Їх обмежували у пересуванні, зокрема шляхом блокування вікон і дверей, телефонного зв'язку з родичами, вилучивши мобільні телефони", – повідомили у поліції.



Реабілітаційний центр закрили

За інформацією поліції, працівники центрів забезпечували пацієнтів мінімальним харчуванням, а також змушували їх вживати медпрепарати невідомого походження.

Під суд потрапили 22 працівники та керівники центрів, зокрема, серед них Георгій Бабаєв, який керував центром, де утримували Яну, і пастор Рівненської мережі рехабів Юрій Борисик, який родом з міста Харків.

Прокуратура всім їм вручила підозри у незаконному позбавленні волі або викраденні людиней та тортурах.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-1

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2021. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».