Волинянка планує йти на фронт, щоб помститися за смерть чоловіка на фронті

Ольга Суслова із Нововолинська зі своїм майбутнім чоловіком, білорусом за національністю та добровольцем в українському війську, Павлом Сусловим вона познайомилася під час служби у 14-й окремій механізованій бригаді на полігоні. Ольга служила в піхоті, а Павло в розвідці. У подружжя народилася донечка Аліса. Зараз їй три роки та вісім місяців, коли загинув батько, у травні 2022 року, донці було лише півтора року.

Вдова загиблого військовослужбовця розповіла Суспільному про історію їхнього кохання, про те, яким був Павло та своє бажання повернутися на військову службу, щоб помститися за чоловіка.

Яким був Павло Суслов та чому пішов служити в українське військо
Зі слів Ольги, Павло приїхав в Україну у 2016-му році, після того, як відслужив строкову службу в Білорусі. В Україні починав свою службу у добровольчому батальйоні. Це була перша окрема штурмова рота «Да Вінчі».

«Я в нього питала, чого так. І він сказав: «Потому что я помню, что Россия сделала с моей страной». Паша приїхав в Україну боротися з російською нечистю, для нього це було справа честі, того, що це такий спільний ворог. І Паша там служив півтора року», — розповіла Ольга Суслова.

Після того Павло підписав контракт з 14-ою окремою механізованою бригадою, де з 2017 року кулеметницею служила Ольга.

«Робила те саме, що й хлопці, ходила в наряд, на спостережники, заступала на пост, їздила на стрільби. Ми познайомились на полігоні. Він високий такий, крепкий стоїть з бородою. Наша історія почалася, це 18 рік був, район Попасна – то Луганська область», — пришадує Ольга.

Початок повномасштабного вторгнення та загибель бійця
У Павла Суслова був позивний «Волат» — він його отримав під час служби в добровольчому батальйоні через зовнішність. «Волат» — це з білоруської богатир, говорить вдова.

«У нього був підрозділ з добровольців, і він їх навчав. Бо там приїхали хлопці, 18 років, вони повністю цивільні. Не мають строкової служби, не мають ніякої бази, він їх навчав, дуже переживав за них», — каже Ольга.

Після поранення, яке Павло отримав у 2021 році, він демобілізувався. Але 24 лютого 2022 року знову повернувся у стрій. Обороняв Київ, Ірпінь, Бучу, а потім його перевели на Миколаївський напрямок.

«15 травня 2022 року він загинув, наступивши на розтяжку. Йому було 26 років. Не могла довго змиритись з цим, того що він був неодноразово поранений, але кожен раз його рятували, а тут не врятували», — розповідає Ольга Суслова.

Два роки життя без чоловіка
Нині Ользі Суслові 30 років. Вона навчається на факультеті філології Львівського університету. Але, каже освіту здобуває, для душі, а в планах йти на фронт, щоб помститися за смерть чоловіка.

Каже, що на могилу до чоловіка приходить часто: аби поділитися радісними новинами, або ж своїм смутком. З її слів, найважче пояснити доньці, чому тата немає.

«Раніше менше питала, а зараз вже старша, усвідомлює, бачить, що дітки гуляють з мамою, татом і це дуже боляче. Вона взагалі не розуміє, що тато може десь бути, приходити за нею в садочок, він для неї – фотографії, відео, його речі. Кітель його вона любить деколи вдягати», — говорить Ольга Суслова.

Мама Павла через місяць після його загибелі підписала контракт і поїхала на фронт. Вона також вирішила продовжувати справу сина.