Яким буде післявоєнне життя в Україні

Війна, яку розв’язала Росія в Україні триває третій рік. Ніхто не знає, коли вона точно закінчиться, а ось які може принести наслідки, знають або ж здогадуються вчені.

Про це розповів Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, пише ТСН.

Дітям та онукам варто готуватися
– Чи варто тим, хто залишився в Україні, усвідомити, що їхні діти та онуки можуть потрапити на війну?

– Після набуття Україною незалежності, ми дійсно розслабилися і жили у трохи уявному світі. Як виявилося, світ жорстокий. А взагалі, війни – це те, що притаманне людству протягом всієї його історії. Тож нам варто пам’ятати прислів’я: "Хочеш миру – готуйся до війни". Навіть після перемоги над Росією, обороноздатність країни має залишатися на першому місці.

Росія, на жаль, найближчими роками нікуди не подінеться. Вона буде залишатися для нас загрозою, навіть, якщо почне розпадатися чи якось трансформуватися, ми не знаємо, що може "вирости" на її місці. Можливо, це будуть нові сусіди, але не менш агресивніші. Тому боєздатність була, є і буде важливою.

Реалії такі, що нам потрібно буде увесь час готуватися до війни чи до якогось іншого протистояння, і, відповідно, готувати до цього своїх дітей та онуків. Бо надалі між країнами існуватиме конкуренція – не лише економічна, але й військова.

Чим загрожує вивезення з України дітей
– В Україні забили тривогу щодо вивезення за кордон великої кількості дітей. Чим це загрожує демографії?

– Вивезення дітей – це дуже небезпечно для демографії. Тим більше, що народжуваність в країні на дуже низькому рівні. Тобто це підриває демографічний потенціал країни.

Діти, яких вивозять у різному віці за кордон, в більшості, школярі. Якщо вони залишаться за кордоном і не повернуться, то це означає, що вони не підуть в Україні до школи, не закінчать інститут чи інший навчальний заклад, а потім не вийдуть на вітчизняний ринок праці.

Це загрожує тим, що постаріння населення у нас буде збільшуватися ще стрімкішими темпами. Постаріння – це частка людей у віці 60 років і старше від загальної чисельності населення країни. За кордоном постаріння рахується з 65 років і старше.

До війни в Україні частка осіб 60 років і старше була приблизно на рівні 23-25%. І при цьому ми не вважалися самою "старою" країною Європи. Хоча це доволі високий рівень постаріння. Він призводить до суттєвого тиску на соціальну інфраструктуру, дає надмірне навантаження на певні соціальні фонди, зокрема на Пенсійний фонд.

Через те, що діти залишаться за кордоном, у майбутньому людей працездатного віку, які платять податки і роблять відрахування до Пенсійного фонду, ставатиме значно менше, а пенсіонерів, навпаки, буде все більше і більше.

Пенсійний фонд за рахунок власних можливостей вже давно не покриває виплату пенсій і отримує дотації з бюджету. А після війни це ще збільшить необхідність дотацій. Бо якщо у нас буде зменшуватися кількість молоді, то і на ринку праці кількість працездатних осіб зменшиться, а частка людей у віці 60 років і старше ставатиме більшою. Це може перетнути критичну межу і постане питання: звідки брати кошти, щоб їх виплачувати?

Буде багато пенсіонерів та інвалідів
– Ймовірно, що після війни чисельність пенсіонерів зростатиме, якою вона може бути і чим це загрожує?

– Тут треба заначити, що у нас є – пенсіонери та особи пенсійного віку. Це різні категорії, бо пенсію у нас можуть отримувати люди у зв’язку з втратою працездатності та інвалідністю, за вислугою років. Тому це не лише вікова ознака, а й інші категорії населення. Раніше на пенсію в Україні виходять люди середнього віку – шахтарі, пілоти літаків, працівники поліції та спецслужб.

Так, після війни, державі буде досить складно виплачувати усі ці пенсії. До того ж, у нас буде збільшуватися чисельність людей з інвалідністю через війну, які будуть мати право на виплати. Поглибляться проблеми з працевлаштуванням таких людей. Потрібно буде створювати нові робочі місця, робити так, щоб така людина не почувала себе відірваною від суспільства. Вона має отримувати гідну зарплату і робоче місце повинно відповідати її можливостям.

Тобто проблема дуже комплексна, як і багато інших, які будуть стояти перед державою після закінчення війни. І їх вирішення, головною мірою, залежить від наявності фінансових ресурсів.

Скільки поколінь українців страждатиме через війну
– Війна залишить по собі, те, що називають генетичною пам’яттю поколінь – неприязнь до росіян. Як ви вважаєте скільки поколінь українців будуть відчувати на собі наслідки війни?

– Я вважаю, що наслідки цієї війни будуть пам’ятати та гостро відчувати на собі 3-4 покоління українців. А негативне ставлення до росіян буде тривалим, не знаю чи ще буде тоді існувати сама Росія. Те що зараз відбувається, багатьом людям просто не вкладається до голови, бо до повномасштабного вторгнення вони навіть уявити подібного собі не могли.

А у демографічному сенсі наслідки війни будуть дуже поганими, тому що зараз у нас значно гірша статево-вікова структура населення, ніж вона була після Першої світової війни, після Голодомору, після Другої світової війни.

У нас високий рівень постаріння населення, дуже низька народжуваність і все це буде вкрай важко не те що відновити після війни, а й взагалі за рахунок природних чинників (народжуваність та збільшення тривалості життя), утримати чисельність населення на певному рівні.