Масового повернення українців після війни не буде, - експерт

На четвертому році повномасштабної війни українці продовжують виїжджати за кордон — на навчання, роботу чи заради безпеки.

Про це розповів доктор економічних наук Андрій Гайдуцький в інтерв'ю Телеграфу.

Він пояснив, чому навіть ті українці, які мають високу зарплату і живуть у відносно безпечних регіонах, готові залишити країну.

Як повернути молодих українців додому
— Найбільше прагне виїхати молодь. Про це дедалі частіше говорять у суспільстві. Чи не втрачаємо ми покоління, яке могло б розбудовувати країну після війни?

— Зараз це загальносвітовий тренд. В більшості країн і регіонів світу молодь хоче виїхати на навчання чи роботу за кордон. Наприклад, за результатами опитування британського Інституту Адама Сміта понад половина молоді Великобританії хоче виїхати за кордон, а 28% з них – серйозно розглядають питання про еміграцію у 2025 році. Тому це логічно і для українців, поляків чи естонців. Україна не втратить це покоління, якщо буде здійснювати заходи, спрямовані на залучення доходів людей, які виїхали за кордон, у формі грошових переказів і заощаджень. Мета полягає в тому, щоб всебічно і довготривало стимулювати українського мігранта, поки він працює за кордоном 3, 5 чи 15 років, направляти в Україну частину його зароблених доходів.

— Як це дозволить повернути українську молодь?

— Це дозволить українському мігранту сформувати на Батьківщині своє майбутнє після досягнення міграційних цілей за кордоном <яких є чотири: навчання, робота, нові контакти, сформовані заощадження>. Як результат, Україна поверне не просто мігранта, а людину з капіталом (інтелектуальним та фінансовим). Чому важливо саме так діяти? Коли людина завершує свій міграційний цикл і досягає своєї міграційної цілі, у неї виникають логічні питання: "Що мені робити далі?", "А де мої гроші?". І якщо всі заощадження залишились у Польщі, то зрозуміло, що людина ймовірно не повернеться в Україну, адже в Польщі вже на них придбано нерухомість, започатковано мікробізнес, відкрито пай в інвестиційному фонді тощо. І, навпаки, коли гроші інвестовані в Україні: розміщені на депозит, придбано нерухомість, розпочато бізнес тощо тоді бажання повернутись додому значно зростає. Фактично, в людини з’являються економічні стимули для повернення.​​​​​​​​​​​​​​​​

А говорити про стримування людей від виїзду за кордон чи завчасне їх повернення – це беззмістовна розмова. В Україні немає попиту на українських мігрантів. Адже бізнес не готовий платити йому польську чи німецьку зарплату. Тому й припинилась державна політика повернення українців з-за кордону, а Міннацєдності реорганізовано в інше відомство. Навпаки, фокус необхідно направити на формування політики залучення їх значних валютних доходів і заощаджень. Адже в Україні величезна криза з дефіцитом торгівельного рахунку Платіжного балансу, він б’є "антирекорди" приблизно з 2010 року і підриває стабільність гривні. Україна має здійснювати заходи зі зменшення цього дефіциту коштом притоку капіталу у формі грошових переказів, які проходять через поточний рахунок Платіжного балансу. Іншими словами, державна політика із залучення грошових доходів українських мігрантів – це найкращий спосіб "заякорити" українських мігрантів в Україні, а процес міграції зробити тимчасовим і зворотнім.

Масове повернення українців після війни — міф
— Віцепрезидент США Джей Ді Венс висловив сподівання, що війна завершиться за пів року. Дехто думає, що з наближенням миру мігранти повернуться додому. Але чи так це буде насправді і які фактори можуть утримати людей за кордоном навіть після війни?

— Об’єктивних факторів для масового повернення українців із-за кордону немає. Щоб люди почали повертатися, має здійснитись хоча б один з трьох сценаріїв. Перший – приймаючі країни повинні призупинити програми допомоги українцям і стимулювати їх повернення. Але весь бізнес в ЄС волає до чиновників не робити цього через дефіцит недорогої робочої сили. Наприклад, польський бізнес, зокрема Рада підприємництва Польщі нещодавно у листі до президента Кароля Навроцького зазначила, що це призведе до "ризику хаосу і паралічу" польського бізнесу. Я думаю, це твердження стосується більшості країн ЄС-10, де осіли українці. Тому цей сценарій відпадає.

Другий – українські біженці повинні захотіти добровільно повернутись додому. Але вони, ймовірно, досі на шляху виконання своїх міграційних цілей про які я казав на початку інтерв’ю. Війна триває четвертий рік, а міграційний цикл, в середньому, у людини триває від 3 до 15 років. Тому повернутися можуть лише пенсіонери, ті, хто завершив навчання за кордоном чи набрався мінімального досвіду роботи. Проте працюючим біженцям вигідно лишатись за кордоном. Заробітки в Польщі залишаються приблизно в три-чотири рази вищими, ніж в Україні, а в Німеччині — вищими у сім-вісім разів. Тому цей сценарій також не є підставою для їх масового повернення.

І третій сценарій – в Україні починають різко зростати зарплати, що мотивує людей повертатись. Але це найменш ймовірний сценарій. Бізнес в Україні вже й так суттєво переплачує найманим працівникам. За даними Forbes у 2020-2024 роках реальні зарплати (без урахування інфляції) зросли на значні 25,7%. І більшість цього росту припала ще до повномасштабної війни! В Польщі реальні зарплати за цей період зросли лише на 13,2%, в Німеччині взагалі впали на -3,7%. За даними CEOWorld Україна вже на 104 місці за рівнем зарплат у світі. Але за основними умовами для ведення бізнесу ми значно-значно нижче, тобто, гірше. За Індексом економічних свобод Україна лише на 150 місці, за Кредитним суверенним рейтингом – 134, у Рейтингу сприйняття корупції – 105 місце. Навіть середньоарифметичне цих трьох ключових рейтингів – лише 130 місце. Тобто, підприємець фактично вже переплачує "премію" працівникам майже в 30% за ведення свого бізнесу в таких ризикових умовах. А мав би платити значно менше, тобто зарплати мали б "дисконтуватись" на ризик ведення бізнесу в Україні. Тому Україні вже зараз потрібні швидкі макроекономічні реформи, щоб "наздоганяти" рівень зарплат. А підняття в ключових економічних рейтингах мотивуватиме бізнес до подальшого зростання оплати праці людей і повернення мігрантів.

— Які країни, на вашу думку, стануть "постійними домівками" для частини української діаспори, а звідки люди повернуться першими?

— Я думаю, першими почнуть повертатися українці з сусідніх країн — Польщі, Чехії, Угорщини та Молдови. В Молдові зараз зарплати вже вищі, ніж в Україні. Але я впевнений, що після завершення війни частина підприємств в Україні вимушено підніме зарплати, адже зараз багато людей працюють під "бронню" або мають відстрочку від призову. Як тільки скасують воєнний стан, люди масово почнуть звільнятися на таких підприємствах. Бізнес буде змушений підвищити зарплати на 15–30%, щоб утримати кадри.

Ще одна причина повернення — власне житло: українцям не доведеться витрачати 20–30% доходу на оренду, яку вони оплачують за кордоном.

Складніше буде повернути тих, хто працює у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Ірландії. Там діють сильні соціальні системи захисту для найманих працівників, держава чи громади досі орендують житло, компанії часто пропонують страхування та пенсійні накопичення, а робітників більше цінують через дефіцит кадрів.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.