Після демаркації за столом – революція за селом

У Ветли знову з'їхалися депутати, столичні експерти і "аполітичний" Палиця. От тільки люди вперто вважають, що їх "пошиють в дурні".


ВЕТЛИ АТАКУЮТЬ
У селі на окраїні волинського Полісся - міжвідомча нарада МЗС.
"Ми вже втомилися на тих депутатів ходити", - кажуть люди. Вони прекрасно розуміють, чому в розпал виборів у 23-му окрузі, перших осіб так і "тягне" у це село на Любешівщині, що чинить опір несправедливій, на їхню думку, демаркації кордонів між Україною та Білоруссю. Але готові торгуватися: ми вам голос - ви нам наші землі, канали і озера. От тільки, схоже, тут допомогти Ветлам вже ніхто не зможе. Бо під час демаркаційної наради, що відбулася 12 липня у сільській школі, у цій епопеї зазвучали нові ноти: насправді канал і території, за які воюють у Ветлах, - давно білоруські, тож хай так і буде...

Після того, як найвідоміший у світі ветлівчанин багаторічний віце-спікер ВРУ комуніст Адам Мартинюк втратив можливість балотуватися у цьому куточку, Ветли опинилися сам на сам з багатьма проблемами. Адже низка розкішних об'єктів, набудованих Мартинюком "за спонсорські гроші", як виявилося потребувала ще документального оформлення. А коли поблизу озера Білого торік білоруси приступили до демаркації кордону, почали різати "наш ліс" і відбирати "наші канали", електорат із характером знову кинувся в бій. Сивочолі дядьки давай доводити, що ці землі - ветлівські "були й будуть". А їхні діти вийшли з акціями протесту під кордон. Чим спровокували навіть тимчасову появу нацгвардійців у тамтешніх лісах.

Пригадуєте, як з вилами під час виборчої кампанії 2012-го тамтешні селяни бралися захищати Адама Мартинюка? Так, а то й ще затятіше вони взялися відстоювати свої інтереси й тепер.

Тепер Ветли "відпрацьовують" інші... Кандидати. Депутати. Бійці АТО. Громадські активісти. І журналісти. Дивитися політичні ток-шоу селянам уже не й не треба, бо в них самих "під носом" шоу - вистачає.

КУДИ ВТЕЧЕ ВОДА?
Утихомирити Ветли намагалися не раз, закликаючи діяти в законний спосіб - адресувати запити до різних інстанцій, а не бунтувати і перекривати дороги. Куди селяни тільки не писали: Президенту, Премєр-міністру, Голові ВРУ, керівнику СБУ, Генпрокурору... Навзаєм - тільки відповіді-відписки із Дерприкордонслужби. І, що цікаво, до цих пір громада не має (а вимагає) офіційних, завірених копій документів щодо делімітації та демаркації. Це і породжує сумніви.

Ветлівський сільський голова Любов Павлік:
"Чого ми переживаємо за екологічну катастрофу? Бо саме там проблема, де є вода. До нашого озера Біле (а вона на третину - білоруське) риють чималий канал, озеро Скорінь Дольської сільради після демаркації наполовину чуже, а раніше кордон ішов по березі. Ми навіть не маємо карт, щоб визначити правильно чи ні проводяться роботи. От скажімо, на території Гірківської сільської ради нашого району (довжина 1 км, ширина - 4 м)... Скільки може бути вирізано дерев на цій площі?

Ми були там: сотні кубів лісу лежать! Те, що кажуть про 139 дерев - це байка. Там страшно дивитися. На мою думку, демаркація повинна проходити не так. Мають бути попереджені сільські ради, лісгоспи тощо".

НАРАДА БЕЗ ДОКУМЕНТІВ
Так звана демаркаційна нарада у с. Ветли Любешівського р-ну відбулася за пропозицією Міністерства закордонних справ після запитів нардепа Тараса Батенка. Чужий для Ветел, але "рідний" для укропівців, які не мають свого кандидат від Волині у парламенті, обранець спромігся зробити низку запитів. А відтак у відрядження до Ветел вчергове розбиратися у проблемі з демаркацією прибув сам, а також в.о. начальника відділу правового оформлення державного кордону МЗС України Сергій Бобошко, помічник голови Держприкордонслужби України Сергій Вороний, начальник вдділу демаркації та делімітації Депаратменту топографо-геодезичної і картографічної діяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, заступник директора Науково-дослідного інституту геодезії і картографії Іван Заєць, начальник відділу енергозбреження, механізації та охорони праці Державного агенства водних ресурсів України Ігор Сірий. Участь у ній взяв і голова облради Ігор Палиця. Пліч-о-пліч - депутати облради В'ячеслав Рубльов і Микола Бущук.

Нарада, каже сільський голова, - остання надія. Бо вже днями люди знову збиралися бунтувати на кордоні, домовилися почекати, що скажуть поважні експерти...

У сільському клубі - негусто. Частина присутніх - заїжджі активісти. Серед них помічаємо ще одного кандидата - 23-го округу Ігоря Рицка.

Через емоції грунтовної розмови не вийшло.

Як Ігор Палиця не просив селян надати перевагу "залізній логіці":
"Якщо будуть сьогодні емоції, це до добра не доведе. Ви бачите: тільки вийде хтось до кордону, це сприймається як провокація. Бачите, як в країні сьогодні легко вішаються ярлики. Ніяких провокаційних заяв, ніяких емоції, ніякої політики в цьому бути не може. І якщо хтось приїжджає сюди піарити свої політичні партії, гнати їх звідси і далеко. Я сьогодні тут аполітичний перед вами. Я сьогодні голова обласної ради, представник депутатського корпусу. Я тут для того, щоб разом з вами нікому не віддати ні одного квадратного сантиметра нашої землі. Тут не треба кричати. Треба вимагати, щоб ми разом з вами подивилися, як воно колись було, ще в Радянському союзі. Так і має бути".

Розмову продовжили у сільській школі.

У коридорі, що відпочиває від дитячого галасу (канікули ж) поставили столи, накриті синіми скатертинами. "Боржомі". Таблички з посадами і прізвищами. А от поважні гості підготувалися не дуже. Бо фактично нічого нового селянам не привезли і не сказали.

В. о. начальника відділу правового оформлення державного кордону МЗС України Сергій Бобошко у Ветлах заявив: засідання демаркаційної комісії відбуваються злагоджено, тому претензій, мовляв, бути не може. Усе законно. Біда в тому, що назва каналів у міжнародних договорах не фігурує. Сказано, що кордон проходитиме по лінії адміністративної межі. А направду адміністративна межа пролягає про безіменному каналу. Що свого часу затвердили підписами і керівники області. Щоправда, ніхто цього документа у Ветлах не показав.

"На жаль не змогли взяти", - зауважив єдиний "з тієї команди, яка здійснювала делімітацію кордонів", а нині заступник директора Науково-дослідного інституту геодезії та картографії Іван Заєць.

"Я ТАМ ОРАВ!"
Спокійній риториці експертів МЗС суперечили слова колишнього голови колгоспу із с. Ветли Якова Ярмолюка, який з подивом дізнався, що земля, котру топтав десятки років - білоруська:

"Я орав, сіяв до самого каналу, бо працював тут головою колгоспу. Оцей Безіменний канал - це меліоративний канал. Ми робили тут меліорацію. Наші робили, українці. За наші кошти, наші землі. Ми користувалися нею. Тепер цей канал вони самі назвали Безіменним і по ньому риють. Найбільше турбує не Жирівський канал, а сам принцип: хай метр, але це - наша земля! А тут - сто метрів вздовж 15-ти кілометрів кордону тільки нашої сільської ради! Порахуйте,кільки гектарів відійшло до Білорусі.

Але це ще не катастрофа для нас, для села і для області. Катастрофа в тому, що в цьому Безіменному каналі вони риють канал, який буде 40 метрів шириною і 4 - глибиною. Жирівський у них буде каналом №1, оцей - канал №2. Два таких канали по 40 метрів скільки потягнуть води із українських водних басейнів, починаючи із Верхньої Прип'яті, через озеро Святе, Волянське, Біле".

У фактично сусідньому з любешівським Мукошином с. Маліновка Дорогичинського р-ну Брестської обл. будується величезне водосховище на 669 га. Більше площею, ніж саме озеро Біле. Вже зараз селяни відчувають, як зміліли місцеві ріки і озера. Зростає і висихає оз. Рогізне, оз. Луки.

Отож, ще задовго до "Крим наш" білоруси провели блискучу операцію "Жирівський канал наш". Як виявляється нині, білоруськими насправді були не тільки канал на кордоні з Україною, а й гектари волинських земель, на яких споконвіку хазяйнували ветлівські селяни: орали, сіяли, проводили меліорацію і ростили ліс. Цікаво інше: з 2007 року на території Ветел є Національний природний парк "Припять-Стохід", який до сьогодні платить платить податки в сільську раду за землю. Виходить, що держава Україна створила національний парк (!) на теренах Білорусі?..

На сесії облради, що має відбутися 14 липня, з ініціативи Ігоря Палиці на розгляд депутатам запропонували до керівництва держави з приводу необхідності створення робочої групи для ревізії роботи демаркаційної комісії. На рівні облради теж буде створено робочу групу, яка займеться збором документів та свідчень, що довели б: територія між Жирівським каналом та так званим Безіменним каналом (як і він сам) належить українцям. От тільки навіщо для цього було проводити нараду у Ветлах?

Довідково

Процес делімітації (визначення загального положення і напрямів держкордону між суміжними державами) кордону між Україною і Білоруссю завершився давно, ще у 1997 р. Він затверджений відповідною міжурядовою угодою. Поки не почалася демаркація, кордон був умовним. І проходив посередині Жирівського каналу, який живить водою Дніпро-Бузький водний канал. По обидва боки було викопано два рови, які слугували меліорації. Сьогодні білоруси стверджують, що їм належить і Жирівський канал, і меліоративний рів з українського боку (а відтак і територія між ними), який нарекли Безіменним.

До 2015 р. ветлівська громада не чула про демаркацію кордону. Доки в січні 2016-го білоруси почали очищати ділянку біля умовного кордону між країнами. Громада почала вимагати документи і наполягати, що роботи проводяться незаконно. Фактично білоруси визнали лише те, що незаконно забрали 139 дубів і 109 вільх в українців, а тому дерево повернули. Демаркаційні роботи тривають досі. І мають завершитися у серпні цього року.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.