Кому - рай, кому - край: наметове життя на «Бандерштаті»

Зрештою, все дуже індивідуально. Свиня - вона й на "Бандерштаті" свиня...

Шукала гріхи "Бандерштату", неадекватів, переступала через купи бруду та гілляччя, через чиїсь ноги і брудні тарілки, а сама думала одне: "І де мої шістнадцять?.. Таке життя, хай і на три дні, було б тоді раєм".

Якщо хто вважає, що серце "Бандерштату" - то сцена, помиляється. Серце "Бандерштату" - наметове містечко. І думаю, далеко не лише за гутірки, і навіть не за концерти оця шістнадцятирічна молодь готова викласти 600 гривень за три дні. За що ж тоді?

ДИВИТИСЯ ФОТОДОБІРКУ ПРО ДРУГИЙ ДЕНЬ "БАНДЕРШТАТУ"

Поки Володимир Парасюк розпинається на гутірці, пояснюючи, чому ж не віддав свого годинника "на АТО", йду поміж намети.

ЗАЙЦІ ТА СВИНІ

Обідня пора. Заходжу в наметове містечко "з тилу". Ага, це мені - обід. Бандерштатівцям - то дуже навіть і ранок. Під ногами - мокрі рушники, пакети, газети, стрічки туалетного паперу, якими відгороджують межі "поселень", купи пластикових пляшок з-під води і навіть олії, немиті миски, кружки, казанки. Часто господарі цього всього - додивляються сни у палатці.

Ніхто особливо, вочевидь, про порядок не дбає. Зрештою, все дуже індивідуально: свиня - вона й на "Бандерштаті" свиня... І якщо першого дня містечко навіть усередині виглядало пристойно, то на другий день частина його мешканців таки проявила свою "суть". Дехто просто посеред бруду намагається ще й їсти...

Крайня межа тимчасового поселення - уздовж канави, яку від дороги на вул. Глушець відділяє лише "смужка" чагарників. Це тільки на перший погляд зарослі виглядають неприступними. Насправді і через рів, і через хащі можна легко пройти. Посадка поснована стежками, які й слугують ходами для зайців.

Подейкують, що після торішніх журналістських експериментів, які довели, що такою стежкою легко втрапити на територію фестивалю і пронести будь-що, цьогоріч над ровом виставили охорону.

Як розповіли мені згодом представники "Самооборони Волині", а ця структура допомагає тримати лад на "Бандерштаті", зайці - найбільша проблема фесту. "Пару штук" таки зловили. Ввечері.

АЛКОГОЛЬ - НІ, КАЛЬЯН - ТАК?

"Хлопці, а пляшку сюди пронести можна?" - запитую парубків, які чавкають помідорами поміж наметами.

"Можна. Але нашо? Нам воно не треба," - відповідають ті.

Хоч як ретельно не нюхають охоронці на вході пакети з соком і пляшки з газировкою, у наметовому містечку ходять легенди, як пронести сюди спиртне. І в кишені, і в жіночій сумочці... Словом, "голь на видумку хітрА". Але слідів вечірніх чи ранкових чаркувань я не помітила.

Хіба, що підпухлі баньки у деяких парубків. Ну, не виспалися...

Фішка фесту - три дні без алкоголю. Ті, хто сюди їдуть, правила знають. Як виявилося, для двох з половиною тисяч людей (!) - це аж ніяк не проблема. Круто.

Пити не п'ють, але курять. Парубки і дівчата "доганяються", як можуть. Цигарковий дим тут - як добрий день. Ознака "хорошого" смаку - кальян...

Воно то ніби й нічого. Але дивишся, скільки у наметах малечі (а чимало мешканців живуть просто неба навіть з дітьми) і якось таки серце тьохкає. Патріотичне виховання, кажете?..

А НАМЕТ ГОРИТЬ 30 СЕКУНД...

Якби поміж наметами провести пожежника, питань у нього, переконана, виникло б тьма... Охоронці запевняють: мешканці групуються, багаття обкопують, все - під контролем.

Якщо смітити довкола заборонено правилами фестивалю, то розводити багаття - ні. Таким чином бандерштатівці готують їжу. І це, власне, і є неодмінним атрибутом наметового містечка.

Але тіснота (намети один на одному), відсутність достатньої кількості проходів на території, відсутність поблизу елементарних засобів пожежогасіння (хоч піску)... спонукає на певні роздуми та запитання.

Та й далеко не скрізь багаття обкопані. Спека. Серпень. Наразі - найвищий рівень пожежної небезпеки. При легкому вітрі достатньо жаринки, щоби намет спалахнув. Легкозаймиста тканина горітиме 30 секунд... Навряд чи варто бути аж такими спокійними і вневненими у безпечності близького сусідства вогню і людей. Тим паче - вночі.

ДУШ ІЗ ПЕРЕБОЯМИ. ТУАЛЕТИ З АРОМАТОМ. АЛЕ - "ЦЕ КЛАСНО"

Душ. За 10 літ фестиваль доріс і до такого. Щастя помитися на "Бандерштаті" коштує 15 грн.

Дівчатка справно беруть плату від бажаючих змити пилюку і втому. Кажуть, бувають перебої. Але систему водопостачання тут же налагоджують. Тож, великих проблем із цим нема.

"Система мОя, вода - не мОя", - пояснює молодий чоловік. Він ретельно стежить за тим, як бандерштатівці набирають воду із КамАЗа" з бочкою і як працюють душові.

Наголос на "мОя" видає парубка: "Це з "Файного міста," - показує рукою на систему водозабезпечення. Тернопіль. Фетиваль фестивалеві друг.

Попід піддонами, викладеними біля душових невеличке болітце. Правда, хлопці й дівчата в душ не дуже то й поспішають. Миються просто під кранами, де вода - безплатна. Набирають її у пляшки, обливаються. І навіть миють так голови... За один день, пояснили мені, "КамАЗ", у бочку якого вміщається кубів 4-5 води, чотири рази спорожнювали.

Зо два десятка душових кабінок. І стільки ж біотуалетів. Останніх не бракувало. Хоча черги під кінець дня в найбільш "неароматному" місці "Бандерштату" таки були. Се ля ві.

Але побут бандерштатівців влаштовує самих бандерштатівців. Кого не намагалася розпитати, як їм тут живеться, всі відповідають одне: "Класно". І ні на що не скаржаться.

ДИВИТИСЯ ФОТОДОБІРКУ "ДІВЧАТА "БАНДЕРШТАТУ"

***
Якби мене у мої 16-ть мама благословила на "Бандерштат", я б теж ні на що скаржилася. Це ж - рай. Музика. Намет. Вогонь. Ніч.

Мрія 16-річних...

Загалом на луцькому іподромі, в наметовому містечку, станом на обідню пору другого дня фестивалю зареєструвалося 2 тисячі 300 мешканців.

Наївно думати, що всіх їх спонукало приїхати до Луцька величезне бажання до патріотичних дискусій, знайомств із відомими людьми чи навіть можливість покайфувати на концерті. Чи не так? Навіть на найкрутішій гутірці з Савченко до 2 тисяч слухачів не дотягувало...

Що робили всі інші? Ага, читали книжки, прибирали в наметах і перевдягали вишиванки)))

Навіть у такому форматі життя в "Бандерштаті" має право на існування. І у відповідь деяким занудам, які розпинають фестиваль за те, що "у центрі міста таке робиться", скажу: "А ви були на міському пляжі?" Там в центрі міста ще й не таке робиться...

Олена ЛІВІЦЬКА



* * *
Передрук цього матеріалу без письмового дозволу редакції заборонений.