Скандальний луцький бар «У Тараса»: підпільний ресторан чи Клуб інтелігентів?

Сантиметровий шар пилу, обсипана штукатурка і суцільна темрява – таким зустрічає сьогодні нечастих відвідувачів підвал, в якому кілька років тому працював «підпільний» бар «У Тараса».

Названий вочевидь на честь тогочасного директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Тараса Рабана заклад працював у Будинку Косачів, що на Драгоманова, 23. Там же розміщена адміністрація заповідника.

За свідченням очевидців, заклад був місцем відпочинку мало не усіх міських та обласних чиновників.

Усе змінилося у 2012 році. Тараса Рабана зі скандалом звільнили з посади директора заповідника. А обласна прокуратура визнала діяльність бару «У Тараса» такою, що «несумісна з культурно-просвітним призначенням музею».

Нині тут – пустка.

КЛУБ ЛУЦЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

«Якось я побував в Таллінні у колег з спілки архітекторів і вони мене завели в кафе, яке знаходилось в підвалі будівлі спілки архітекторів. Приїхавши до Луцька, я поставив собі за мету зробити щось схоже» - розповідає в інтерв’ю «Волинь24» Тарас Рабан.

«Тоді ми створили Клуб луцької інтелігенції та відкрили у підвалі, я вважаю, хороший заклад», - пригадує колишній директор заповідника «Старий Луцьк».

«Там збирались студенти, архітектори, художники, вчителі, медики, тобто усі ті, хто не мав можливості відвідати дорогий ресторан. У 1994 році ми зробили один з найкращих в Україні інтер’єрів», - додає екс-посадовець.

Тарас Рабан пригадує візит тодішнього віце-прем’єра Миколи Жулинського. «Коли він побачив цей клуб, вийшов і сказав: «Тарасе Веніаміновичу, я сюди привезу головного архітектора Києва, аби він подивився, що можна зробити із старого підвалу» - пригадує він.





«Я вважаю, що ми робили цікаві заходи, жодне засідання не проходило без виставки, програми, а кава і тістечка були другорядними. У нас є книга відгуків і там суцільний позитив», - стверджує Рабан.

ПИЛ, ВОЛОГА, СТАРІ МЕБЛІ

Чинний заступник директора державного історико-культурного заповідника Віктор Баюк відкриває двері до підвалу, в якому за останні чотири роки не часто ступала нога людини. Попереду – непроглядна темрява та вкриті товстим шаром пилу меблі, що залишились від попереднього господаря.

Віктор Баюк каже, що після звільнення з посади Тараса Рабана у 2012 році це приміщення не використовувалось. «Сам я тут був від сили кілька разів» - зізнається заступник директора.




З його слів, цей підвал постійно затоплює, тому кожні кілька днів з нього доводиться відкачувати воду. Через це приміщення не можна використовувати в якості виставкового залу чи галереї.

Відтак, єдиний можливий варіант використання немалого підвалу – зберігання у ньому фондів заповідника, які не потребують особливих умов і не псуватимуться від підвищеної вологості.

«Подальша доля приміщення невідома, але у ньому точно не буде розважального закладу», - каже Віктор Баюк. Він додає, що підвал підтримують в доброму стані, аби до нього не дісталась пліснява.

Посадовець каже, що майбутнє підвалу в історичній пам’ятці керівництво заповідника визначить спільно з міською та обласною владою.

Водночас чоловік відмовляється коментувати «специфічне» використання площі попереднім директором заповідника.

«Я не буду цього обговорювати. Це було його рішення і наскільки я знаю, він за нього відповів», - підкреслив «зам» очільника заповідника «Старий Луцьк».