У луцькій церкві зроблять кафе, басейн і фітнес-центр

Протестантську церкву поблизу луцького автовоклазу на Конякіна, 39а яку почали будувати ще у 2004 році, планують завершити восени наступного року.

Церква слугуватиме не лише для молитви. Тут має функціонувати медпункт, школа, гуртки, басейн, фітнес-центр. Коли добудують приміщення, у тому залі, де наразі проводять богослужіння, хочуть облаштувати кафе для прихожан або конференц-залу.

Про це заявив власник споруди, голова духовного управління християнських церков в Україні «Царство Боже», представник всесвітнього руху церков «Відкрита Біблія» Олександр Рудинець, пише Район.Луцьк

«АЛЕ ЯКОСЬ Я ПОЧУВ ГОЛОС…»

Ідеї побудувати церкву передувало створення нової релігійної громади та визнання Рудинця пастором.

«Ще при Горбачові на Волинському дротовому радіо вів програму. Багато отримував листів від людей. Став їх запрошувати і розповідати усе персонально. Так зібралося близько 40 людей, з якими ми почали працювати», - пригадує пастор.

«Пастором тоді ще не був. Ніколи себе ним не бачив, не знав, що таке пророцтво. Але якось почув голос. Бог мені сказав: «Ти маєш взяти цих людей. До цього я тебе готував ще від прабабці». Так прийшов задум побудувати церкву, яка об’єднала громаду», – зазначає Олександр Рудинець.

Отримали землю напередодні 2000 року, схоже, без проблем. Пастор запевняє: будь-яка релігійна громада має право на землю для власних потреб. Звернулися до міськради з клопотанням. І отримали ділянку для постійного користування.



«У постійне користування землю дають тільки на потреби армії, лікарням і церквам. Це не оренда, але і не власність, яку можна продати», - каже Олександр Рудинець.

ДЕ БЕРУТЬ ГРОШІ НА ХРАМ

Автор проекту будівлі – відомий архітектор Андрош Бідзіля. Він і зараз, каже пастор, веде за спорудженням авторський нагляд.
Будівництво планували завершити ще у 2007 році. Проте більше трьох років виготовляли проектну документацію. Та й з фінансуванням було нестабільно.

Адже церкву будують за пожертви – каже пастор. Й у часи загострення фінансової кризи грошей стало не вистачати.

«Багато питають: «Чому ви не будуєте церкву?». Я тоді кажу: «Знаєте, лежу на дивані і так мені не хочеться, обклався пачками доларів та й лінуюся», - іронізує власник споруди. А потім серйозно додає: «Ми працюємо на тому, що Бог дав, що люди нам жертвують».

Окрім цього, на будівництво використовують і прибуток, який отримують від користування церковною територією: «Ми людям автомобілі охороняємо. А вони нам в коробку гроші кладуть. Це не платна стоянка, а пожертви на побудову храму. Або на території сидить дядько, цемент продає і нам цементом дає на церкву за те, що ми йому надали приміщення… Це не бізнес, але ми мусимо вести господарську діяльність», – розповідає Олександр Рудинець.



Наразі на території будівництва функціонують митні склади, недільна школа, музичні, мовні гуртки, молодіжний клуб, книжковий магазин, офіс духовного управління та зал на 400 місць, де проходять богослужіння. А також два пункти видачі гуманітарної допомоги – для малозабезпечених сімей і для прихожан.

«ХОЧУ, ЩОБ ЯК У ВЕРХОВНІЙ РАДІ»

Наразі будівництво церкви пожвавилось. І пастор надіється, що встигнуть у строки. Адже вже й дату офіційного відкриття визначити: 20 вересня 2016 року.

За словами пастора, коли будівництво завершать, усі споруди, які не стосуються церкви, знесуть.

«Це має бути перлина, окраса міста, яку будуть вказувати на туристичних листівках», – каже Олександр Рудинець.

Церква слугуватиме не лише для молитви. Тут має функціонувати медпункт, школа, гуртки, басейн, фітнес-центр. Коли добудують приміщення, у тому залі, де наразі проводять богослужіння, хочуть облаштувати кафе для прихожан або конференц-залу.

Натомість службу вестимуть уже в новому залі, який планують зробити особливим, тому до оформлення підходять дуже ретельно.

«Розповів архітектору, який має бути зал. Хочу, щоб я був, як у Верховній Раді. Бо усі будують вагончики, де не видно ні очей, ні серця. А я хочу, стояти посередині, а прихожани будуть знаходитися навколо мене. Тоді є онлайн-зв'язок», – запевняє пастор.

Оксана ВЛАСЮК