З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО
29 червня, 2017, 12:55
17
17«Якось був у Варшаві і хотів напитися води з крану… А потім згадав, що у них воду подають із річки. А в Віслу впадає наш Західний Буг, куди зливають каналізаційні стоки у Нововолинську та Володимирі. І передумав…» – напівжартома зізнався один із працівників «Луцькводоканалу».
А як працює луцька каналізація? Куди дівається все те, що ми спускаємо в унітази? Чи не потрапляє назад в крани?
Друге літо поспіль лучан турбують неприємні запахи, що ширяться містом. Торік видання «Волинь24» розбиралося, як працюють каналізаційні мережі Луцька і чи не є саме вони причиною смороду? Пропонуємо переглянути матеріал, який, на жаль, не втратив актуальності і влітку 2017.
ПОЗА МЕРЕЖЕЮ
Під Луцьком прокладено близько трьохсот кілометрів каналізаційних труб. Усе, що лучани зливають в унітази та раковини, цими трубами тече від будинків до насосних станцій, а звідти – на очисні споруди, що в селі Липляни.
Підземних тунелів, де в фільмах часто переховуються злочинці чи живуть різні монстри, у Луцьку немає. Найбільша каналізаційна труба в діаметрі має 70 сантиметрів. У спокійний недощовий день труби десь на третину заповнені нечистотами. Тож, як не крути – чи повзком, чи по-пластунськи – а луцьку мережу каналізації навряд чи можна використати в цілях таємного пересування.
Перші каналізаційні труби з’явилися у Старому місті ще в передвоєнні роки разом із централізованим водопостачанням. Будували цю частину мережі таким чином, що сюди потрапляли і побутові нечистоти з будинків, і дощові стоки. Сьогодні це створює певні незручності, у тому числі пов’язані із поширенням неприємних запахів. Адже через отвори для збору опадів у міське повітря піднімаються «аромати» від усього, що в сусідніх будинках спускають в унітази.
«Не все місто під’єднане до централізованої зливової мережі. У приватних секторах часто зливають нечистоти у вигрібні ями, і таких ям – немало по всьому місту. Наприклад, вулиця Коперника в центрі Луцька – без каналізації. А сталося так, бо люди роками хитрили, намагалися прибрати все більше і більше землі. Добудовували гаражі, веранди, і в результаті із вулиць, які мали б бути шириною 8-12 метрів, лишилося по два метри. Є такі закоулки в місті, де один автомобіль з проблемою протискається. Відповідно, прокласти без порушення норм водопровід та каналізацію – нереально», – розповідає головний інженер «Луцькводоканалу» Сергій Строк.
Вигрібні ями називають однією із ймовірних причин поширення неприємних запахів. «У приватному секторі нечистоти не розводяться такою кількістю води, як в каналізації висотних будинків. Відповідно, в жарку погоду відбувається процес бродіння і виділяються запахи. Крім того, вигрібні ями часто є забруднювачами водоносного горизонту – верхнього шару ґрунтових вод», – каже інженер.
Проблемою є й те, що вигрібні ями контролюються лише на етапі будівництва, а як їх використовують, як відкачують і вивозять нечистоти із них – простежити неможливо. Здебільшого, ями розташовані на приватній території, куди потрапити можна лише з дозволу господарів.
![Каналізаційно-насосна станція №5 - найпотужніша у Луцьку]( "Каналізаційно-насосна станція №5 - найпотужніша у Луцьку")
![Грабельні відділення, де стоки проходять очистку, розташовані на рівні 8-10 метрів під землею]( "Грабельні відділення, де стоки проходять очистку, розташовані на рівні 8-10 метрів під землею")
![З одного боку стоки затікають в грабельне відділення]( "З одного боку стоки затікають в грабельне відділення")
![З іншого - витікають, проходячи через решітку]( "З іншого - витікають, проходячи через решітку")
![Решітку чистять двічі на добу]( "Решітку чистять двічі на добу")
![Інструмент - максимально простий]( "Інструмент - максимально простий")
СКАРБИ КАНАЛІЗАЦІЇ
Рідкі нечистоти рухаються каналізацією за рахунок нахилу труб та роботи насосів на спеціальних станціях. У Луцьку є 20 таких каналізаційно-насосних станцій (КНС). Більшість із них збудована ще в 70-80-ті. Дві останні – на Вересневому та Омелянику – здали в експлуатацію минулого року.
У підземних шахтах-кімнатах таких станцій перекачуються стоки. Якщо каналізаційні труби розташовані на глибині близько восьми метрів під землею, то шахти на деяких станціях бувають і глибшими – до 10 метрів.
Подивитися, що саме відбувається на каналізаційних станціях, працівники водоканалу запропонували на КНС №5. Вона є найбільшою, сюди надходять стоки з трьох колекторів: з вул. Космодем'янської, Набережної та зі старого міста.
Уже за метрів 30 від приміщення станції починає відчуватися специфічний запах. До слова, дуже схожий на той, що турбує лучан ранкової та вечірньої пори.
Для того, щоб спуститися у шахту, треба натрохи ввімкнути вентиляцію. При роботі вентилятори «піднімають» усі аромати каналізації нагору і запах стає ще більш відчутним. Але без цієї процедури спуститися вниз стане немалою проблемою для нюхових рецепторів.
А от після кількох хвилин роботи вентиляції, треба віддати належне - очікування були набагато гіршими.
На «КНС-ках» не просто перекачуються стоки, тут вони проходять першу очистку. У так званому грабельному відділенні усе, що надходить із каналізаційних труб, проходить через спеціальні решітки, фільтрується і витікає назад в мережу.
«КНС-ки» у Луцьку є двох типів: механічні та напівавтоматичні. Різниця у тому, що на механічних працівники чистять решітки від сміття простими дерев’яними граблями. А на сучасних напівавтоматичних станціях таку роботу виконує спеціальна техніка, працівник лише вмикає її.
КНС №5 - механічна, тут працівники самі виловлюють зі стоків сміття.
«Найчастіше виловлюємо гроші. Великих знахідок не буває, але по гривні-дві, по десять – постійно «плавають». Із найцікавіших знахідок якось виловив паспорт. Особисто мені на дорогоцінності не щастило, але колеги золото теж витягували. З менш приємних знахідок – це, звісно, мертві тварини: пацюки, собаки», – поділився механік Павло Бойко.
Один із його колег додав, що якось навіть «припливло» мертве порося. Очевидно, здохло від якоїсь хвороби, а господарі не придумали нічого іншого, як викинути тушку у каналізаційний люк.
Сміття, яке припливає разом зі стоками, є немалою проблемою для каналізації. Забиваються насоси і їх постійно доводиться ремонтувати. Тож працівники наголошують і навіть просять: для твердого сміття – лушпиння, залишків їжі, інших предметів – використовувати смітники, а каналізацією користуватися за її призначенням: тобто окрім рідини спускати лише результати природних потреб і туалетний папір, які розчиняються у воді.
![У цьому відділенні - насоси, за допомогою яких перекачуються стоки]( "У цьому відділенні - насоси, за допомогою яких перекачуються стоки")
![Машиністи визначають навантаження і вмикають насоси]( "Машиністи визначають навантаження і вмикають насоси")
![Кажуть, на станціях двічі на рік все підфарбовують, проте фарбу ''роз'їдає'']( "Кажуть, на станціях двічі на рік все підфарбовують, проте фарбу ''роз'їдає''")
ТО СУШИТЬ, ТО ЗАЛИВАЄ
У «Луцькводоканалі» розповідають, що за останні десятиліття у Луцьку почали використовувати в рази менше води. У першу чергу через те, що закрилося багато заводів та фабрик. Наприкінці 80-х років мешканці використовували лише 20% води, тоді як промисловість – 80%. А тепер ситуація змінилася: для приватних потреб використовується 83% луцької води, і при цьому лучани теж навчилися економити.
«В радянські часи норма споживання води населенням була 300 літрів на добу, а сьогодні середня цифра – 100 літрів. Колись зливний бачок містив 15 літрів, а зараз – 5. Чим дорожча стає вода, тим більше її економлять», – розповів начальник цеху насосно-очисних станцій «Луцькводоканалу» Ігор Боярчук.
Для каналізації економія води – справа не надто позитивна. Адже чим менше рідини потрапляє у стоки, тим більш концентрованими вони є і мають більш неприємний запах.
З іншого боку, надлишок води – теж проблема для каналізації.
«Чим більший дощ – тим більший аврал. На станціях є резервні насоси, які вмикаємо при зливах. Та все-одно буває, що вони не справляються перекачувати стоки, затоплює грабельні відділення. Найбільше, пам’ятаю, бувало, що затоплювало шахту десь на два метри», – розповів Ігор Боярчук.
Якщо в суху погоду за добу через міську каналізацію протікає 45 тисяч кубічних метрів стоків, то при середніх опадах така цифра може зрости і до 80 тисяч.
![Каналізаційно-насосну станцію №19 збудували минулого року]( "Каналізаційно-насосну станцію №19 збудували минулого року")
![Вона працює в напівавтоматичному режимі]( "Вона працює в напівавтоматичному режимі")
![Умови суттєво відрізняються від КНС, збудованих ще в радянський період]( "Умови суттєво відрізняються від КНС, збудованих ще в радянський період")
![Станція обслуговує приватний сектор і поки ще до мережі приєдналося небагато користувачів. Відповідно стоки - не надто забруднені]( "Станція обслуговує приватний сектор і поки ще до мережі приєдналося небагато користувачів. Відповідно стоки - не надто забруднені")
![''Граблі'' чистять сміття автоматично]( "''Граблі'' чистять сміття автоматично")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
П’ЯТЬ КІЛ ОЧИЩЕННЯ
Нечистоти з усього міста сходяться у дві труби, що ведуть до очисних споруд у Липлянах. Знайомство з об'єктом розпочалося із огляду плану-макету.
На мініатюрних версіях різних басейників, трубопроводів та будиночків інженер-технолог Тетяна Коновалець розповіла про магію перетворення смердючих нечистот на прозору водичку.
Очищення відбувається в кілька етапів. Затікають стоки із двох величезних труб, діаметром 1 і 1,2 метри, і проходять через три черги решіток.
Наступний етап – так звані «пісколовки». Назва говорить сама за себе: тут відкачують пісок, що осідає.
Тоді рідина потрапляє у первинні відстійники. Це – величезні круглі басейни зі спеціальними «скребками» і насосами, які зверху збирають жир, а знизу – відкачують решту піску.
Далі рідина проходить етап органічного очищення в аеротенках. Це спеціальні басейни із великою кількістю труб, через які циркулює повітря, а також - спеціальні бактерії-мінералізатори і за їхньою допомогою рідина продувається та очищується від шкідливих мікроорганізмів.
Затим стоки потрапляють на вторинні відстійники, де рідину відділяють від мулу. Мул відправляють на додаткове очищення, а воду – фактично уже чисту – у біоставки. Вода відстоюється і звідти попадає в Стир (до слова, вода у крани лучан потрапляє не зі Стиру, а з підземних джерел п’яти водозаборів).
Потрапивши на самі очисні споруди, найяскравішим враженням знову стає запах. Розумієш: недаремно працівникам цієї галузі щодня видають молоко "за шкідливість". Хоча, правду кажучи, за шкідливість тут треба видавати набагато цінніші речі: далеко не кожна людина може працювати в таких умовах. Та працівники кажуть, що з часом звикається і жодного стороннього аромату навіть не чують.
Для непідготовлених носів екскурсія очисними спорудами перестає бути нестерпною вже на етапі «аеротенок». Цікаво, що не відчувався запах і від відібраного мулу, хоча саме на ці відходи найбільше скаржаться мешканці сусіднього села.
Відібраний мул сушать на спеціальних «картах», і сусіди кажуть, що у вітряну погоду запах розноситься не на одну сотню метрів. Чи то погода виявилася "не тою", чи за час блукання каналізаціями рецептори звикли до "ароматичних" тортур, та мул на запах видався абсолютно нейтральним...
«Раніше стояла черга за мулом, розбирали на добриво. Зараз теж люди, які мають господарства, приїжджають, але забирають не в таких обсягах. Тому ми були змушені виділити територію, куди складаємо залишки», – розповів Олександр Власюк, заступник начальника насосно-очисних станцій «Луцькводоканалу».
На завершення цікавимося якістю очищеної води, яку зливають у Стир.
«Звісно, ця вода не є питною. Вона - технічна, але відповідає усім вимогам, які встановлюють екологи та санепідемстанція», – зауважила інженер-технолог Тетяна Коновалець.
Тим не менше, від різних спеціалістів довелося неодноразово почути про те, що хімічний склад стоків суттєво змінився, а збудовані більше сорока років тому очисні споруди не зовсім до цього готові.
«Люди почали використовувати надзвичайно багато різноманітних миючих засобів. Раніше було мило, сода і – все. Тепер стоки мають зовсім інший хімічний склад, а очисні споруди не розраховані на це», – зазначила інженер-технолог.
На території очисних споруд, які збудували ще в 70-х, є кілька об’єктів, які зовсім не використовуються: так звані метантенки та газгольдери. Тут могли б із нечистот отримувати природний газ метан. Та для роботи збудованих в радянські часи установок треба надзвичайно багато електроенергії, тому витягувати максимум користі від продуктів життєдіяльності лучан поки немає можливості.
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Працівникам каналізаційних систем і очисних споруд щодня видають по півлітри молока ''за шкідливість'']( "Працівникам каналізаційних систем і очисних споруд щодня видають по півлітри молока ''за шкідливість''")
![Макет очисних споруд]( "Макет очисних споруд")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![На очисних спорудах кажуть, що цистерни не привозять нечистоти для зливу. Проте один автомобіль все ж підловили...]( "На очисних спорудах кажуть, що цистерни не привозять нечистоти для зливу. Проте один автомобіль все ж підловили...")
![Із цих двох колекторів стікають нечистоти з усього міста]( "Із цих двох колекторів стікають нечистоти з усього міста")
![Через решітки фільтрується сміття]( "Через решітки фільтрується сміття")
![Працівники кажуть, чого тут тільки не виловлювали: і гроші, і навіть тушку поросяти]( "Працівники кажуть, чого тут тільки не виловлювали: і гроші, і навіть тушку поросяти")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Так виглядає відстійник]( "Так виглядає відстійник")
![На первинному відстійнику спеціальний скрібок знімає зверху жир]( "На первинному відстійнику спеціальний скрібок знімає зверху жир")
![У колодязь скидають зібране сміття. Саме тут - епіцентр ''ароматів'']( "У колодязь скидають зібране сміття. Саме тут - епіцентр ''ароматів''")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Із дна збирають пісок]( "Із дна збирають пісок")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Аеротенка - басейн, де за допомогою бактерій та продування повітрям відбувається органічне очищення води]( "Аеротенка - басейн, де за допомогою бактерій та продування повітрям відбувається органічне очищення води")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![На вторинних відстійниках від рідини відділяють мул]( "На вторинних відстійниках від рідини відділяють мул")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Вода тут вже очищена і не має неприємного запаху]( "Вода тут вже очищена і не має неприємного запаху")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![На так званих ''мулових картах'' сушать відібраний мул]( "На так званих ''мулових картах'' сушать відібраний мул")
![З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО]( "З унітазу – в Стир: Репортаж з каналізації Луцька. ФОТО")
![Після очищення воду зливають в біоставки, а звідти вона витікає в Стир]( "Після очищення воду зливають в біоставки, а звідти вона витікає в Стир")
![На очисних спорудах були збудовані спеціальні цехи для перетворення нечистот в метан, проте вони так і не запрацювали]( "На очисних спорудах були збудовані спеціальні цехи для перетворення нечистот в метан, проте вони так і не запрацювали")
![Раніше колгоспи розбирали мул на добриво, тепер залишки мусять складати на території очисних споруд]( "Раніше колгоспи розбирали мул на добриво, тепер залишки мусять складати на території очисних споруд")
***
Повертаючись до теми неприємних запахів у Луцьку. Знайомство з роботою міської каналізаційної мережі дозволяє зробити кілька припущень стосовно причин забрудненого повітря.
По-перше, "аромати" можуть поширюватися від вигрібних ям, яких у Луцьку набагато більше, ніж могло б здатися.
По-друге, запахи від нечистот можуть "виходити" із "ливнівок", адже в центрі Луцька система побутової каналізації збудована разом із зливовою.
По-третє, "поширювачами" запахів можуть бути і каналізаційно-насосні станції: коли тут включають вентиляцію, сморід піднімається вгору.
І, по-четверте. Лучани використовують все менше і менше води, через тарифи - економлять (хоча нужду справляють, зрозуміло, у тих самих обсягах). Суттєвий внесок роблять і місцеві виробники (у тому числі ковбасних виробів, яких нещодавно зловили муніципали), які навпаки - виливають все більше і більше нечистот у міську каналізацію, перевищуючи домовлені норми. Тому те, що колись було розбавлене тисячами кубометрів дешевої води, сьогодні - має зовсім іншу концентрацію. І, відповідно - запах.
Людмила ЯВОРСЬКА, Павло БЕРЕЗЮК («Волинь24»)
Повний або частковий передрук заборонено.
А як працює луцька каналізація? Куди дівається все те, що ми спускаємо в унітази? Чи не потрапляє назад в крани?
Друге літо поспіль лучан турбують неприємні запахи, що ширяться містом. Торік видання «Волинь24» розбиралося, як працюють каналізаційні мережі Луцька і чи не є саме вони причиною смороду? Пропонуємо переглянути матеріал, який, на жаль, не втратив актуальності і влітку 2017.
ПОЗА МЕРЕЖЕЮ
Під Луцьком прокладено близько трьохсот кілометрів каналізаційних труб. Усе, що лучани зливають в унітази та раковини, цими трубами тече від будинків до насосних станцій, а звідти – на очисні споруди, що в селі Липляни.
Підземних тунелів, де в фільмах часто переховуються злочинці чи живуть різні монстри, у Луцьку немає. Найбільша каналізаційна труба в діаметрі має 70 сантиметрів. У спокійний недощовий день труби десь на третину заповнені нечистотами. Тож, як не крути – чи повзком, чи по-пластунськи – а луцьку мережу каналізації навряд чи можна використати в цілях таємного пересування.
Перші каналізаційні труби з’явилися у Старому місті ще в передвоєнні роки разом із централізованим водопостачанням. Будували цю частину мережі таким чином, що сюди потрапляли і побутові нечистоти з будинків, і дощові стоки. Сьогодні це створює певні незручності, у тому числі пов’язані із поширенням неприємних запахів. Адже через отвори для збору опадів у міське повітря піднімаються «аромати» від усього, що в сусідніх будинках спускають в унітази.
«Не все місто під’єднане до централізованої зливової мережі. У приватних секторах часто зливають нечистоти у вигрібні ями, і таких ям – немало по всьому місту. Наприклад, вулиця Коперника в центрі Луцька – без каналізації. А сталося так, бо люди роками хитрили, намагалися прибрати все більше і більше землі. Добудовували гаражі, веранди, і в результаті із вулиць, які мали б бути шириною 8-12 метрів, лишилося по два метри. Є такі закоулки в місті, де один автомобіль з проблемою протискається. Відповідно, прокласти без порушення норм водопровід та каналізацію – нереально», – розповідає головний інженер «Луцькводоканалу» Сергій Строк.
Вигрібні ями називають однією із ймовірних причин поширення неприємних запахів. «У приватному секторі нечистоти не розводяться такою кількістю води, як в каналізації висотних будинків. Відповідно, в жарку погоду відбувається процес бродіння і виділяються запахи. Крім того, вигрібні ями часто є забруднювачами водоносного горизонту – верхнього шару ґрунтових вод», – каже інженер.
Проблемою є й те, що вигрібні ями контролюються лише на етапі будівництва, а як їх використовують, як відкачують і вивозять нечистоти із них – простежити неможливо. Здебільшого, ями розташовані на приватній території, куди потрапити можна лише з дозволу господарів.
Каналізаційно-насосна станція №5 - найпотужніша у Луцьку
Грабельні відділення, де стоки проходять очистку, розташовані на рівні 8-10 метрів під землею
З одного боку стоки затікають в грабельне відділення
З іншого - витікають, проходячи через решітку
Решітку чистять двічі на добу
Інструмент - максимально простий
СКАРБИ КАНАЛІЗАЦІЇ
Рідкі нечистоти рухаються каналізацією за рахунок нахилу труб та роботи насосів на спеціальних станціях. У Луцьку є 20 таких каналізаційно-насосних станцій (КНС). Більшість із них збудована ще в 70-80-ті. Дві останні – на Вересневому та Омелянику – здали в експлуатацію минулого року.
У підземних шахтах-кімнатах таких станцій перекачуються стоки. Якщо каналізаційні труби розташовані на глибині близько восьми метрів під землею, то шахти на деяких станціях бувають і глибшими – до 10 метрів.
Подивитися, що саме відбувається на каналізаційних станціях, працівники водоканалу запропонували на КНС №5. Вона є найбільшою, сюди надходять стоки з трьох колекторів: з вул. Космодем'янської, Набережної та зі старого міста.
Уже за метрів 30 від приміщення станції починає відчуватися специфічний запах. До слова, дуже схожий на той, що турбує лучан ранкової та вечірньої пори.
Для того, щоб спуститися у шахту, треба натрохи ввімкнути вентиляцію. При роботі вентилятори «піднімають» усі аромати каналізації нагору і запах стає ще більш відчутним. Але без цієї процедури спуститися вниз стане немалою проблемою для нюхових рецепторів.
А от після кількох хвилин роботи вентиляції, треба віддати належне - очікування були набагато гіршими.
На «КНС-ках» не просто перекачуються стоки, тут вони проходять першу очистку. У так званому грабельному відділенні усе, що надходить із каналізаційних труб, проходить через спеціальні решітки, фільтрується і витікає назад в мережу.
«КНС-ки» у Луцьку є двох типів: механічні та напівавтоматичні. Різниця у тому, що на механічних працівники чистять решітки від сміття простими дерев’яними граблями. А на сучасних напівавтоматичних станціях таку роботу виконує спеціальна техніка, працівник лише вмикає її.
КНС №5 - механічна, тут працівники самі виловлюють зі стоків сміття.
«Найчастіше виловлюємо гроші. Великих знахідок не буває, але по гривні-дві, по десять – постійно «плавають». Із найцікавіших знахідок якось виловив паспорт. Особисто мені на дорогоцінності не щастило, але колеги золото теж витягували. З менш приємних знахідок – це, звісно, мертві тварини: пацюки, собаки», – поділився механік Павло Бойко.
Один із його колег додав, що якось навіть «припливло» мертве порося. Очевидно, здохло від якоїсь хвороби, а господарі не придумали нічого іншого, як викинути тушку у каналізаційний люк.
Сміття, яке припливає разом зі стоками, є немалою проблемою для каналізації. Забиваються насоси і їх постійно доводиться ремонтувати. Тож працівники наголошують і навіть просять: для твердого сміття – лушпиння, залишків їжі, інших предметів – використовувати смітники, а каналізацією користуватися за її призначенням: тобто окрім рідини спускати лише результати природних потреб і туалетний папір, які розчиняються у воді.
У цьому відділенні - насоси, за допомогою яких перекачуються стоки
Машиністи визначають навантаження і вмикають насоси
Кажуть, на станціях двічі на рік все підфарбовують, проте фарбу ''роз'їдає''
ТО СУШИТЬ, ТО ЗАЛИВАЄ
У «Луцькводоканалі» розповідають, що за останні десятиліття у Луцьку почали використовувати в рази менше води. У першу чергу через те, що закрилося багато заводів та фабрик. Наприкінці 80-х років мешканці використовували лише 20% води, тоді як промисловість – 80%. А тепер ситуація змінилася: для приватних потреб використовується 83% луцької води, і при цьому лучани теж навчилися економити.
«В радянські часи норма споживання води населенням була 300 літрів на добу, а сьогодні середня цифра – 100 літрів. Колись зливний бачок містив 15 літрів, а зараз – 5. Чим дорожча стає вода, тим більше її економлять», – розповів начальник цеху насосно-очисних станцій «Луцькводоканалу» Ігор Боярчук.
Для каналізації економія води – справа не надто позитивна. Адже чим менше рідини потрапляє у стоки, тим більш концентрованими вони є і мають більш неприємний запах.
З іншого боку, надлишок води – теж проблема для каналізації.
«Чим більший дощ – тим більший аврал. На станціях є резервні насоси, які вмикаємо при зливах. Та все-одно буває, що вони не справляються перекачувати стоки, затоплює грабельні відділення. Найбільше, пам’ятаю, бувало, що затоплювало шахту десь на два метри», – розповів Ігор Боярчук.
Якщо в суху погоду за добу через міську каналізацію протікає 45 тисяч кубічних метрів стоків, то при середніх опадах така цифра може зрости і до 80 тисяч.
Каналізаційно-насосну станцію №19 збудували минулого року
Вона працює в напівавтоматичному режимі
Умови суттєво відрізняються від КНС, збудованих ще в радянський період
Станція обслуговує приватний сектор і поки ще до мережі приєдналося небагато користувачів. Відповідно стоки - не надто забруднені
''Граблі'' чистять сміття автоматично
П’ЯТЬ КІЛ ОЧИЩЕННЯ
Нечистоти з усього міста сходяться у дві труби, що ведуть до очисних споруд у Липлянах. Знайомство з об'єктом розпочалося із огляду плану-макету.
На мініатюрних версіях різних басейників, трубопроводів та будиночків інженер-технолог Тетяна Коновалець розповіла про магію перетворення смердючих нечистот на прозору водичку.
Очищення відбувається в кілька етапів. Затікають стоки із двох величезних труб, діаметром 1 і 1,2 метри, і проходять через три черги решіток.
Наступний етап – так звані «пісколовки». Назва говорить сама за себе: тут відкачують пісок, що осідає.
Тоді рідина потрапляє у первинні відстійники. Це – величезні круглі басейни зі спеціальними «скребками» і насосами, які зверху збирають жир, а знизу – відкачують решту піску.
Далі рідина проходить етап органічного очищення в аеротенках. Це спеціальні басейни із великою кількістю труб, через які циркулює повітря, а також - спеціальні бактерії-мінералізатори і за їхньою допомогою рідина продувається та очищується від шкідливих мікроорганізмів.
Затим стоки потрапляють на вторинні відстійники, де рідину відділяють від мулу. Мул відправляють на додаткове очищення, а воду – фактично уже чисту – у біоставки. Вода відстоюється і звідти попадає в Стир (до слова, вода у крани лучан потрапляє не зі Стиру, а з підземних джерел п’яти водозаборів).
Потрапивши на самі очисні споруди, найяскравішим враженням знову стає запах. Розумієш: недаремно працівникам цієї галузі щодня видають молоко "за шкідливість". Хоча, правду кажучи, за шкідливість тут треба видавати набагато цінніші речі: далеко не кожна людина може працювати в таких умовах. Та працівники кажуть, що з часом звикається і жодного стороннього аромату навіть не чують.
Для непідготовлених носів екскурсія очисними спорудами перестає бути нестерпною вже на етапі «аеротенок». Цікаво, що не відчувався запах і від відібраного мулу, хоча саме на ці відходи найбільше скаржаться мешканці сусіднього села.
Відібраний мул сушать на спеціальних «картах», і сусіди кажуть, що у вітряну погоду запах розноситься не на одну сотню метрів. Чи то погода виявилася "не тою", чи за час блукання каналізаціями рецептори звикли до "ароматичних" тортур, та мул на запах видався абсолютно нейтральним...
«Раніше стояла черга за мулом, розбирали на добриво. Зараз теж люди, які мають господарства, приїжджають, але забирають не в таких обсягах. Тому ми були змушені виділити територію, куди складаємо залишки», – розповів Олександр Власюк, заступник начальника насосно-очисних станцій «Луцькводоканалу».
На завершення цікавимося якістю очищеної води, яку зливають у Стир.
«Звісно, ця вода не є питною. Вона - технічна, але відповідає усім вимогам, які встановлюють екологи та санепідемстанція», – зауважила інженер-технолог Тетяна Коновалець.
Тим не менше, від різних спеціалістів довелося неодноразово почути про те, що хімічний склад стоків суттєво змінився, а збудовані більше сорока років тому очисні споруди не зовсім до цього готові.
«Люди почали використовувати надзвичайно багато різноманітних миючих засобів. Раніше було мило, сода і – все. Тепер стоки мають зовсім інший хімічний склад, а очисні споруди не розраховані на це», – зазначила інженер-технолог.
На території очисних споруд, які збудували ще в 70-х, є кілька об’єктів, які зовсім не використовуються: так звані метантенки та газгольдери. Тут могли б із нечистот отримувати природний газ метан. Та для роботи збудованих в радянські часи установок треба надзвичайно багато електроенергії, тому витягувати максимум користі від продуктів життєдіяльності лучан поки немає можливості.
Працівникам каналізаційних систем і очисних споруд щодня видають по півлітри молока ''за шкідливість''
Макет очисних споруд
На очисних спорудах кажуть, що цистерни не привозять нечистоти для зливу. Проте один автомобіль все ж підловили...
Із цих двох колекторів стікають нечистоти з усього міста
Через решітки фільтрується сміття
Працівники кажуть, чого тут тільки не виловлювали: і гроші, і навіть тушку поросяти
Так виглядає відстійник
На первинному відстійнику спеціальний скрібок знімає зверху жир
У колодязь скидають зібране сміття. Саме тут - епіцентр ''ароматів''
Із дна збирають пісок
Аеротенка - басейн, де за допомогою бактерій та продування повітрям відбувається органічне очищення води
На вторинних відстійниках від рідини відділяють мул
Вода тут вже очищена і не має неприємного запаху
На так званих ''мулових картах'' сушать відібраний мул
Після очищення воду зливають в біоставки, а звідти вона витікає в Стир
На очисних спорудах були збудовані спеціальні цехи для перетворення нечистот в метан, проте вони так і не запрацювали
Раніше колгоспи розбирали мул на добриво, тепер залишки мусять складати на території очисних споруд
***
Повертаючись до теми неприємних запахів у Луцьку. Знайомство з роботою міської каналізаційної мережі дозволяє зробити кілька припущень стосовно причин забрудненого повітря.
По-перше, "аромати" можуть поширюватися від вигрібних ям, яких у Луцьку набагато більше, ніж могло б здатися.
По-друге, запахи від нечистот можуть "виходити" із "ливнівок", адже в центрі Луцька система побутової каналізації збудована разом із зливовою.
По-третє, "поширювачами" запахів можуть бути і каналізаційно-насосні станції: коли тут включають вентиляцію, сморід піднімається вгору.
І, по-четверте. Лучани використовують все менше і менше води, через тарифи - економлять (хоча нужду справляють, зрозуміло, у тих самих обсягах). Суттєвий внесок роблять і місцеві виробники (у тому числі ковбасних виробів, яких нещодавно зловили муніципали), які навпаки - виливають все більше і більше нечистот у міську каналізацію, перевищуючи домовлені норми. Тому те, що колись було розбавлене тисячами кубометрів дешевої води, сьогодні - має зовсім іншу концентрацію. І, відповідно - запах.
Людмила ЯВОРСЬКА, Павло БЕРЕЗЮК («Волинь24»)
Повний або частковий передрук заборонено.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Коментарі:
- прочитал пару абзацев
- инфу начали разбавлять "водой"
- решил дальше сканировать текст
- при скролинге видел шо были какието заголовки, но фотки говна перебили внимание
Учитесь подавать инфу! Сегодня 2. Через месяц приду проверю, может...