В гостях у сусідів: з ким живуть «майбутні голови» Княгининка

Уже цієї неділі 11 грудня в новоутвореній Княгининівській громаді – вибори.

Подія викликала чималий інтерес не лише у мешканців округу, куди входить дев’ять населених пунктів, а й в сусідньому Луцьку. Отримати вплив на найбільшу волинську громаду, що розкинулася на 70 квадратних кілометрах під самим містом, було б не зайвим для кожного з політичних осередків Волині. Це – і сам Княгининок, і «царський» Зміїнець, де проживають найзаможніші і найвпливовіші волиняни, і Брище із стратегічним об’єктом – сміттєзвалищем…

Тож кандидатів стати частиною княгининівського самоуправління – не бракує. На кожному з округів, де лише по 150-300 виборців, зареєструвалося від чотирьох до 11 кандидатів, що обіцяє палкий підрахунок голосів: кожна «галочка» буде вирішувати долю.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Вибори у Княгининку: несподівані імена, «рецидивісти» і гастролери

Стати головою княгининівської громади висловило бажання п’ять претендентів, але лише четверо із них вели відносно активну виборчу кампанію: діюча голова Княгининка, висуванка «УКРОПу» Олена Твердохліб, громадський активіст, керівник виконкому волинського «Народного контролю» Михайло Шелеп, головний еколог Волині, мешканець Зміїнця Олександр Ткачук, помічник одного із нардепів від «Самопомочі», а також атовець з Луцька Сергій Синько.

Озброївшись традиційним переконанням, що так як розкажуть сусіди – ніхто навіть не вигадає, вирішили прогулятися до домівок кандидатів.

ТВЕРДОХЛІБ: БАТЬКІВСЬКА ХАТА БЕЗ ЛІХТАРЯ

Олена Твердохліб – корінна мешканка Маяків-Княгининка. Останній рік жінка працювала на посаді голови села, а перед цим встигла зробити доволі успішну кар’єру бізнес-леді. Попрацювавши десять років на виробництвах в Європі, повернулася додому і відкрила власне підприємство із пошиття дитячого одягу.

Знайти будинок Твердохліб у Княгининку взагалі не склало жодних труднощів. Вийшовши з автобуса, перепинила першого зустрічного, і той за секунду чітко «здав» координати: наліво, направо, четверта хата зліва…

«А як вам нова голова?» – користуючись нагодою, розпитую.

Чоловік розповідає, що недавно повернувся з АТО, а їхав іще з Маяків, якими багато років керував попередник Твердохліб – Ігор Ярмольський.

«Чесно кажучи, зміни за цей час, що мене не було – відчутні. Дороги, світло, дитячі майданчики…» – каже співрозмовник.

Прямую вказаною дорогою. Вона, до слова, щедро заметена снігом і лише злегка – притоптана. Думається: як добре, що в селі на що-на що, а на неприбрані від снігу дороги не нарікають.


Будинок сільської голови з першого погляду не вражає ні розміром, ні вичурним фасадом. Помітно, що будувався багато років тому, хоча так само помітно, що живуть тут хороші господарі: вставлені сучасні вікна, на даху – сучасне покриття, поруч із будинком – акуратно підстрижені кущі.

«За той бруд, що тут виливають на Оленку – і стидно, і обідно», – каже сусідка, що живе через паркан від Твердохлібів – Олени та її батьків.

«Розкидають тут газети, але я вам скажу: це писала людина тупа, яка абсолютно нічого не знає про цю жінку. Гляньте на нашу вулицю: встановили ліхтарі, люди не надякуються. Але зверніть увагу, де вони розташовані: між першою і другою хатами, далі – за моєю, а біля Олени немає. Якби вона була така, як розказують – біля своєї хати в першу чергу б поставила. Я жартувала з її мами, кажу: тьоть Нін, що ж ви одні без ліхтаря лишилися? А вона теж жартує: нічо-нічо, ми біля себе відразу смітник поставимо, щоб людям люстрацію легше проводити було», – розповідає жінка.


Каже, яскраво характеризує Твердохліб той факт, що коли збиралася відкривати підприємство – просила дозволу в кожного сусіда. Коли встановлювала на приміщенні цеху кондиціонер – теж обходила сусідів.

СИНЬКО: КВАРТИРА ПІД ДАХОМ

Адресу кандидата Сергія Синька «здали» без всяких у його ж штабі. Мовляв, кандидату немає що приховувати: з сім’єю живе у квартирі, яку винаймає в одній із багатоповерхівок на просп. Волі.


Квартира виявилася на верхньому п’ятому поверсі, а сусіди – не тісно знайомими з кандидатом.

«Паспорт мені ніхто не показував, як кого звати – не знаю, тут у двох квартирах – квартиранти. В обличчя знаю, але не більше», – запевнив один із сусідів.


Власниця іншої квартири теж не пригадала багато цікавого. Мовляв, живуть не більше півроку, хороші люди – чоловік, дружина, двоє діток. Сусідка-квартирантка також розповіла, що знайомі «на рівні сусідів», і не більше: вітаються при зустрічі, от і все спілкування.

ШЕЛЕП: ПРИЙМАК-АКТИВІСТ

Кандидат Михайло Шелеп також без зайвих запитань поділився своєю адресою, уточнивши: «живу в тещі».

Квартира активіста-народоконтролівця виявилася на першому поверсі однієї з дев’ятиповерхівок 33-го мікрорайону. Луцьк знає Михайла як ініціативного та «двіжового» чоловіка, тож було цікаво, що ж такого корисного він «надвіжував» у власному будинку.


«Як сусід – хороша, вихована, неконфліктна людина. Розказати про якусь аж надто бурхливу діяльність не можу, бо тут такого немає. Але якщо є якісь господарські питання – завжди приходить на загальнобудинкові збори, активний, допомагає», – каже сусідка.

«Мало спілкуємося, але бачу, що досить активний. Ініціював, щоб тут у нас зробили під’їзну дорогу», – інша сусідка – відверто вищої думки про активність сусіда-Шелепа.


У квартирі Михайло мешкає з дружиною, двома доньками і тещею.

ТКАЧУК: БУДИНОК, БУДИНОЧОК І СТАВОК

Завершилося спілкування з сусідами кандидатів справжнім квестом, в який перетворився пошук оселі головного еколога Волині Олександра Ткачука. Хто був у «царській» частині Зміїнця, той знає, як легко тут знайти живу душу. Автомобілі шмигають раз за разом, ніби то і не сільська дорога, а за парканами в людський ріст заховані будь-які шанси для комунікації.

Та відсутність порадників в кінцевому результаті дала подвійний результат: вдалося знайти два будинки Ткачука, а ще – ставок, який він орендує.

За півгодини блукання Зміїнцем, пощастило натрапити на відкриту територію – шиномонтаж. Тут хлопці були б і раді допомогти, та хто такий Олександр Ткачук поняття не мали. На підказку про те, що «еколог» відправили до місцевого ставка. Мовляв, начальник управління екології його орендує, а навпроти – його будинок.


Невеличкий ставочок знайшовся за кілька хвилин, а от будинок навіть розчарував. У порівнянні з усіма палацами «а-ля Дім молитви адептів життя «па багатому», цей будиночок вирізнявся скромністю. На воротах – великий замок. За воротами – жодних ознак присутності людини. Та з ситуації виручила… платіжка за електроенергію, що валялася під парканом. Точніше – попередження про відключення від мережі за неоплачений борг, роздруковане на червоному папері та адресоване господині помешкання – Ткачук Ії Олександрівні.

(Як пізніше підтвердили спільні фото у соцмережах Ія Ткачук – донька Олександра).


Скромний будинок лишив сумнів, чи ж все-таки тут мешкає головний еколог області. Тож вирішую перестрахуватися і продовжити пошуки недалеко від оселі голови луцької райдержадміністрації Ігоря Ярмольського, якого називають близьким товаришем Ткачука. Розкішний маєток цього пана дисонує з хатинкою біля ставка: за парканом – солідний будинок, альтанки, немало території. На дзвінок у ворота ніхто не реагує.


Пробую поспілкуватись з сусідами, у відповідь на дзвінок – те саме: мовчок. Поки стою біля одного з сусідніх будинків, на дорозі з’являється перехожий. «Не підкажете, де живе Олександр Ткачук?» – питаю.

«Так от в цьому будинку і живе, – приємно дивує чоловік. – Але їх зараз вдома немає. Вони постійно на роботі, раніше шести не бувають».

Чоловік виявився садівником одного із сусідів. Розповів, що Олександр Ткачук першим у цьому кутку збудував будинок, навіть назву їхньої вулиці сам вигадував.


Про чиновника співрозмовник відгукнувся як про «во такого дядька!», додавши до слів відповідний жест із піднятим догори великим пальцем. На жаль, з іншими сусідами чиновника-кандидата поспілкуватися не вдалося.

Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)

Передрук заборонений.