Де у Теремно комуністи катували повстанців. МАЙНО СОВДЕПУ

На пошуки споруди, у якій у 40-50-х роках знаходився відділ НКДБ (а згодом МГБ) тоді цілісінького Теремнівського району пішло чимало часу. Як виявилося, у вчорашньому селі не так просто знайти охочих розповісти правду. А той, хто її знає, аж надто обережний, бо досі вірує у червоні міфи.

Не раз, і не два від людей, які у роки Другої світової та одразу після неї опинилися під радянським прицілом за проукраїнську позицію доводилося чути про жахіття у стінах Теремнівського НКДБ. І що там убили чимало патріотів... І що трупів "служителі Берії" скидали просто в ставок... І що слідчі були особливо жорстокими та з неабияким "рвєнієм" викорінювали антисовєтщину з території Теремнівського району, на теренах якого активно діяло українське підпілля...



РАЙцентр: ЧЕХІВ ВИГНАЛИ, А ХАТИ - ПІД КАБІНЕТИ...

Кажуть, саме від слова "терем" хтось колись і охрестив село Теремно. Які то були тереми, сьогодні важко сказати. Вчорашнє село – з понад півсотні літ як новий мікрорайон Луцька на одній із його околиць. Та й тереми там – інші...

Двоповерхові віли за пишними парканами будуть розказувати про життя колишнього села у період Незалежності. А що розкажуть німі свідки радянського життєпису колишнього райцентру?

Одразу після приходу совєтів на Волинь влада взялася "впорядковувати" устрій. І замість шести повітів створила 30 районів! Дослідники кажуть, що такої кількості районів в межах однієї області не було більше ніде в Україні. Чому тодішній владі знадобилося так дробити території області, можна хіба тільки здогадуватися: чим менша структура, тим легше нею управляти.

Відтак у січні 1940 року був створений Теремнівський район. А райцентром слугувало село Теремне, якого вже нема на карті. Район проіснував більше 10-ти років. Що це був за період в історії, можна не розказувати: війна, розкуркулення, переслідування українців-патріотів, виселення в сибіри інтелігенції...

"Із 1957-го почалося укрупнення районів. Фактично воно тривало до 1959-го. У результаті Теремнівський район ліквідували", - пише професор та дослідник історії місцевого самоврядування Волині Валентин Малиновський.



...Центр колишнього села знайти легко: він і досі вгадується за інфраструктурою: починається одразу за спорудою старого ресторану "Каштан" і зосереджений довкола Теремнівського ставка.

Складніше розпізнати у теперішніх спорудах на Теремнівській та Мисливській старі приміщення органів влади. Бо насправді, кажуть місцеві, тут уже майже не залишилося таких старожилів, які пам'ятали б події повоєння.

Більшість установ у райцентрі розмістили у добротних чеських хатах. Адже в Теремному була одна з найбільших чеських колоній на Волині. Чехи були хорошими господарями, будували на славу. Ще до війни більшість власників цих осель обставини змусили виїхати за межі Волині. У порожні хати прийшли інші хазяї.

СУД, РАЙКОМ, МІЛІЦІЯ...

У одній із таких хат, що на розі нинішньої Теремнівської та Мисливської у Луцьку, був районний суд.

Цегляна споруда вціліла дотепер і поділена на дві квартири. У старезних вікнах, що виглядають на центральну дорогу, здається можна побачити кадри з минувшини: у стінах цього суду в ті роки вершилося чимало людських доль. За деякими свідченнями, секретар суду була вбита упівцями.



Після ліквідації району приміщення віддали під квартири. Живуть тут люди і донині.

Навпроти суду - Теремнівський будинок культури, відкритий ще у 1945 році. По-сусідству - райком партії. Це - теж колишній чеський будинок. Після Компартії у ньому давно вже інші господарі: звичайні мешканці Теремнівського мікрорайону.

Колишня цегляна хата змінилася невпізнанно: споруду поділили на кілька помешкань та прибудували до неї чимало різних додаткових споруд. Однак самі жителі, запевнили: ні сном ні духом про те, що під їхнім дахом колись вершилися партійні діла. І якось символічно на подвір'ї бувшого райкому КПУ тепер дивиться криниця, пофарбована у синьо-жовті кольори.



З іншого боку ставка одна із найдавніших вулиць Теремного - Мисливська. Чимало колись сільських хатів набули нового вигляду, але зосталися й "старожили". З приміщень, що зведені у період, коли Теремне було райцентром, так званий будинок вчителя: двоповерхова стара споруда, де і нині - квартири.

Трохи далі, де Мисливська "впирається" у ставок, - тодішнє відділення міліції. Дивно, та за роки установа не змінила власника, а й дотепер належить ГУНП: тут так званий спецприймальник, де тримають порушників. Хоч усередині блимає світло, на стук в двері ніхто не відповідає: небажаних гостей тут не ждуть.

"Що тут було раніше?" - цікавлюся у перехожого, старшого віку чоловіка (хоч в засніжений день таких - негусто).

"КГБ", - відповідає.

Грати на вікнах, і ставок поруч (а за спогадами, нагадаю, тіла закатованих бандерівців чекісти "ховали" у водоймі) натякають на причетність будівлі до темних справ. Але перехожий таки помиляється.



ХЛІВ, ДЕ КАТУВАЛИ БАНДЕРІВЦІВ, ДОСІ "ЖИВИЙ", А НА ГОРОДІ ПІД ВИШНЯМИ - МОРЕ ГІЛЬЗ

Відомості про адресу колишнього відділку НКДБ досі - під сімома замками.

Історик Микола Кучерепа - один із співавторів книги про історію органів держбезпеки Волині, але й він на запитання, що йому відомо про Теремнівський відділ НКДБ, відповідає: чув, читав у справах репресованих, але де саме ця установа, дотепер не відає.

"Адреси ж засекречені. Єдині, хто може знати, то місцеві. Мені не раз доводилося читати у свідченнях про вбивства, про те, що там загинуло багато людей. Були спогади й про яр поблизу будівлі, у який ніби викидали тіла закатованих. Тому там може бути велике поховання... Але де саме те місце, ніхто не знає", - зазначає Микола Кучерепа.



...На подвір'ї ще однієї із осель у центрі села застаю господиню.

Жінка побачила цю споруду малою, коли у 59-му разом із батьками переселялася у цю хату. Їхній родині дали тут квартиру. Дотепер вони ділять хату ще з одними мешканцями.

Оселя дуже змінилася зовні. І лише шматок коричневої цегли під дахом видає її схожість із тією чеською хатою, де знаходився суд. Із 40-50-х до сьогодні дожив льох і шматок дерев'яного хліва.

Розповідали, що саме в цьому хліві енкаведисти і тримали бандерівців. Коли люди сюди вселялися, то на вікнах цієї хати ще були грати. А місцеві, як проходили повз будівлю - хрестилися.



Поле за хлівом часто "родить" гільзами. Земля віддає нинішнім господарям обійстя докази злочинів минулого. Особливо їх багато в одному місті: де колись росло три старих вишні.

Скільки людей впало на теремнівську землю там, під трьома вишнями? Злочинців чи таврованих совєтами патріотів?

Які ще таємниці береже в собі обійстя колишнього районного осередку чекістської служби, хто зна. Кажуть, одразу по війні до свого порогу приїздив і чех, який ще до 40-го змушений був залишити хату напризволяще. Походив, поспілкувався з новими господарями і більше ніколи сюди не повертався.



***

На фоні білого снігу та чорних від часу дошок старого хліва на повідр'ї колишнього райвідділку НКДБ у Теремному багряніє калина.

Не дає забути.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.