Долари і «Фанта»: що давали за колядки волинським співакам у дитинстві

«Коляд-коляд, колядниця»… або Як волинські співаки «заробляли» колядками у дитинстві.

Інтернет-видання «Волинь24» зібрало найцікавіші різдвяні історії від волинських виконавців.

ГАЛИНА КОНАХ

Колядувати ходили, адже у селах, де чи не в кожній хаті мешкають родичі, можна було зібрати чималий гонорар! Жартую. Якщо серйозно, розучування й співання різдвяних пісень - це наша міцна "нитка", котрою зв'язані різні покоління моєї родини.

Колись прадід за піснеспіви "заплатив"... 8 доларів. Десь в глибині душі розуміли, що то щось круто і багато, але в сільському магазині нічого не вийшло за них купити, що не могло не зіпсувати дитячий настрій. Пішли назад до прадіда, аби дав "нормальних" грошей. Ех, знали б ми тоді, з якою арифметичною прогресією буде рости курс...

Щодо різдвяних традицій - то це, звісно, святкування Різдва Христового у колі родини. Чи не єдине свято, яке збирає нас під одним дахом!

ТЕТЯНА ВЛАСОВА, "АССА"

Коли була зовсім маленька, звісно, колядувала в гостях, у родичів.

У першому чи другому класі пробували колядувати з подругою Мар'яною. Але я була сором'язлива дівчинка, ходити до незнайомих людей боялась, тому своїм співом ми тішили тільки сусідів, із якими приятелювали батьки. Та й, чесно кажучи, мені більше подобалось слухати колядки, тому я завжди раділа, коли до нас заходили колядники. Шкода, що зараз із кожним роком вони заходять все рідше.

Здебільшого за колядки давали, звичайно, гроші і солодощі. Один сусід якось винагородив нас пляшкою "Фанти". На той час це було справді круто. А ще пам'ятаю, як колись я ледь не загубила всі гроші, які отримала за колядки - вони випали з кишені. Я, звісно, засмутилась, але коли з мамою вийшли їх шукати - знайшли просто біля під'їзду.

Я вже багато років не живу в Луцьку, але на Різдво завжди приїжджаю сюди до батьків. Це більш сімейне свято, ніж Новий рік, і для мене воно дуже символічне. 6 січня у нас традиційна пісна вечеря, тато завжди стежить за тим, щоб на столі було 12 страв, а мама - за тим, щоб вони були смачні. Звісно, на столі у нас завжди є кутя, в моєї мами вона дуже смачна. А ще 7 січня - гарний день для того, щоб побачитися з родичами, яких у мене в Луцьку дуже багато.

АЛЛА ОПЕЙДА

Колядувала лише для рідних і вдома. Якщо давали гроші, то колишній металевий "радянський карбованець" був за винагороду, а взагалі збирались родиною і колядували, пам`ятаю улюблену... "Рождество Христове, ангел прилетів".

До сьогодні Різдва без куті не буває та 12 страв, пироги-завиванці з маком сімейне та родинне коло і колядки - обов`язково.

Колись кутю не робили з горіхами, родзинками, маком тощо. Моя бабця Олена казали, що було по-простому:варили пшеницю та заправляли переварену воду цукром або медом! Це в Рожищенському районі, в селі Крижівка.

СЕРГІЙ МАРТИНЮК, "Фіолет"

Колядувати, звісно, ходив. Сам, з братами, сестрою, з "вертепом" і без... з одною колядкою в запасі і трьома. В селі моїх покійних дідуся та бабусі, і в рідному Дубно.

За колядування розраховувалися переважно грошима, що особисто мене влаштовувало якнайкраще. Від цукерок псувалися зуби. За гроші ж можна було купити нові касети та книжки, котрі важко було відшукати в шкільній чи міській бібліотеці.

Щодо традицій, то ми якоюсь мірою консерватори. І кутя, і дідух, і кількість ритуальних страв відповідають святковим обрядам. Найголовніша традиція Різдва для мене це те, що, де б я не був перед тим, але на Святвечір я завжди вдома з батьками.

ВАСИЛЬ ЧЕПЕЛЮК

З Різдвом пов’язані найсвітліші дитячі спогади. Я добре співав, тому мою маму завжди знайомі просили, щоб я прийшов і заколядував. Часом ходили і вертепом з хлопцями – на сусідні села, де ніхто нас не знав. Та й костюми доводилося виготовляти на хуторі, бо ж у 1960-ті, роки мого дитинства, це все було заборонено.

Пам’ятаю, як зранку бабуся будила, то була 5-6 година, тільки худобу починали порати.

Найбажаніший «заробіток» був у грошовому еквіваленті. Іноді мені навіть рубля давали, на той час то були великі гроші. А деколи й пироги давали – з квасолею, чорницями…

Свята вечеря, 12 страв – це ж святе завжди. Коли дітки мої були маленькі, то я дотримувався традицій – шукав сіно, клав під стіл. Зараз дуже святкуємо Новий рік, Василя, бо ж це моє свято. Завжди ходжу сповідатися. Дітки мої вже приходять до мене, посівають.

АНДРІЙ ТИМЧУК, Флайzzzа

Ніколи не ходив колядувати... Завжди соромився. Хіба вдома для рідних, та й то не пам'ятаю.

За різдвяними традиціями стежать і дотримуються мама з татом. Зазвичай приїжджаю до них на ці свята, а вони вже про все турбуються. Я хіба трішки допомагаю в підготовці.

Підготувала Іванна САЦИК