«Вдруге цих депутатів лучани не виберуть, бо побачили їх продажність», - Ігор Рицко

Ігор Рицко став відомий загалу під час парламентських виборів 2014 року. Тоді він був кандидатом у нардепи.

АТОшник, боєць «Айдару», навіть на фотографіях він виглядав якимось похмурим і трохи навіть сердитим. У публічних виступах заявляв по військовому прямо: «Політика – не моє, але що робити, якщо дістало!?»

І хоч тоді лучан не переконав, але публічної діяльності не покинув. Була ще одна виборча «проба пера»: на позачергових виборах нардепа у 23 окрузі. Хоч і після того як мінімум двічі волинська громада мала нагоду не забути про Ігоря Рицка.

Влітку 2016-го Рицко виступив з цілою низкою публічних і серйозних звинувачень свого колишнього «товариша по зброї» - нардепа Ігоря Лапіна.

Іншим разом Рицко навіть став героєм сюжетів у російських медіа. Ті заявили: спецслужби «ДНР» розсекретили групу підлітків, яких «український каратель» Рицко завербував з метою диверсійної діяльності.

Хто ж він – Ігор Рицко? Військовий, який волею долі опинився в політиці? Підприємець, якому «захотілося слави»? «Дон Кіхот наших днів», який воює з вітряками? Чи все ж щирий патріот, який хоче змінити «правила гри»?..

- То хто ви?

- Я перш за все українець, патріот своєї держави. Хочу, аби я мав можливість свої знання, вміння і можливості використовувати на благо країни.

- Кажете так, як кажуть політики… З цього роблю висновок, що готуєтеся знову йти на вибори. Які – неважко здогадатися: ви ж лучанин. А тут будуть як мінімум обирати мера, як максимум – переобирати раду.

- Так, планую брати участь як кандидат у міську раду. І як кандидат на мера. Ще не знаю, яка це буде політична сила, але 100 % – не «УКРОП». Я не підтримую їхні дії у міській раді.

- Але ні для кого не секрет, що ви співпрацювали з ними…

- Я працював із Фондом «Новий Луцьк». Зараз все змінилось: люди залишились ті ж самі, але «замашки» змінились. Раніше вони працювали заради людей, а зараз працюють заради власних інтересів. Адже ви подивіться, що робиться в міській раді»! Це ж вакханалія!

- Ви про зняття Юлії Вусенко з посади секретаря?

- Так, і про це теж.

- Але ж ви не будете заперечувати, що її зняла більшість…

- Не можна робити такі зміни таємним голосуванням. Не можна зривати сесій. Не можна вести себе настільки нахабно: приходити на сесію – і не реєструватися. Це – відверта зневага виборців.
Плюс мені гидко від «перебіжчиків»: ті спочатку підтримували Миколу Романюка, а після його смерті - зрадили йому. Знаю, що дехто активно вів переговори вже під час похорону Миколи Ярославовича.

- Добре, якщо ви не з УКРОПом, то тоді з ким?

- Скажімо так: з політичною силою, яка повністю відповідає моїм ідейним поглядам і внутрішнім переконанням. Більше поки що не буду говорити, адже все ще «ведуться переговори».

Хоча водночас наголошу: я ніколи не був членом жодної політичної партії. Не хочу залежати від прямої партійної дисципліни і коритися волі «вождя» чи партійної більшості.



- На вашу думку, в чому причина колотнечі у міській раді? Правова колізія? Безвідповідальність депутатів?

- Бізнес-інтереси! Місто і область підконтрольні УКРОПУ. І більшість депутатів виконують волю кількох людей, реалізовують чийсь бізнес-план.

- Ви вірите, що перевибори міської ради щось змінять?

- Люди вже побачили, що собою являють депутати міської ради. І, думаю, не допустять, щоб вони знов робили піар-шоу замість того, щоб займатись розвитком міста (я кажу за всіх, не тільки за УКРОП). Тому я вірю, що наступного разу виберуть кращих. Бо я впевнений: не тільки я, а й всі лучани хочуть, аби їх діти жили в чистому місті, де порядок, спокій, комфорт. Це ж очевидно: аби так було, депутати міської ради повинні працювати, а не зациклюватися на боротьбі за посади.

- Вибори будуть брудними?

- Вибори будуть дуже брудними. Це було видно і на попередніх виборах – у 2015-му. Адже гравці будуть ті ж.

- Як можна цьому протистояти?

- Буду казати про те, на що готовий я. Буду йти до людей. Розказувати їм усю правду. Пояснювати, які реальні мотиви керують політиками. Вказувати, де брехня, де маніпуляція. Під час виборів до Верховної Ради у 2014 році я набрав більше 5%. А це немало, якщо згадати, що я не мав підтримки партійного бренду, як Ігор Лапін. Але люди мені повірили.

- До речі, про Лапіна. Чим закінчилися ваші гучні звинувачення на його адресу?

А чим вони мали закінчитися? Я розповів правду, її дізналися люди. Впевнений, Лапін втратив будь-які шанси стати нардепом ще раз: за нього більше не проголосують.
Зрештою, виборці розберуться і без мене. Їм достатньо подивитися, чим займається нардеп Лапін. То приїздить в Краматорськ і обзиває блокадників «мародерами», то стає біля трибуни Верховної Ради в один ряд з колишнім сепаратистом Юрієм Голубаном, якого Аваков нагородив за розгін блокадників… І це тільки з останнього.
А щодо моїх звинувачень проти Лапіна, то, звісно, він тоді захотів помститися, і навіть підговорив кількох людей написати на мене заяву у прокуратуру. І писав про мене у підконтрольних йому сайтах. Звинувачували мене, озвучуючи відверту брехню, яку не хочу і переповідати. Що це брехня, можна переконатися просто: жодних звинувачень прокуратура проти мене не висунула.

- Знаю, що у вас близькі стосунки з нардепом Надією Савченко. Чи можна припустити, що ваші плани найближчого політичного майбутнього пов’язані з її заявами про створення нової політичної сили?

- Про політичні плани Надії Савченко треба питати у неї, а не в мене. Так, я, як і ви, знаю про її заяви. Але не більше. Я справді товаришую з Надею, і вважаю її однією з найчесніших політиків.

- Навіть попри неоднозначність багатьох її висловлювань і заяв?

- Я не люблю коментувати чужі дії, але з приводу вашого питання скажу ось що. Пораджу усім: перед тим, як будете давати оцінку «однозначним» чи «неоднозначним» заявам Надії Савченко, візьміть до уваги кілька моментів.
По-перше, Савченко давно неугодна владі. Вони на неї розраховували, хотіли зробити з неї ще одного прохача. Вона не погодилася – і тоді почалося її цькування. Зверніть увагу, хто критикує Савченко, які журналісти, які блогери, які видання. І вам стане усе набагато зрозуміліше.

По-друге, Савченко – новий політик. Вона не пройшла купи тренінгів з піару. Гуру політтехнологій не вчили її, як поводитися перед камерами, як складати руки і які фрази використовувати. Вона не навчилася красномовно і блудослівно замилювати виборцям очі, як інші політики. Вона говорить прямо і просто. А прямота багатьом з нас не завжди довподоби, правда? Бо ж правда очі коле…

По-третє, спілкування Надії Савченко з сепаратистами було пов’язане зі звільненням і обміном полонених. Кажу вам як військовий АТО, який теж займався визволенням наших хлопців. Якщо мова йде про те, аби ворог віддав наших солдат – навіть якщо вони в трунах – з ворогом треба розмовляти. Такі закони війни. Кричати «зрада!!!» кожного разу, коли бачиш свого поряд з ворогом – недалекоглядно і нерозумно. Розберіться спочатку, про що вони говорять.

- Чим закінчилася історія з завербованими підлітками, у чому вас звинуватили сепаратисти у вересні 2016 року? Взагалі: це правда чи чергова фантазія путінських журналістів?

- Як не дивно – загалом правда. Я справді контактував з цими хлопцями. Але не спонукав їх ні до яких диверсій. Хлопці виступали інформаторами. Даруйте, але це війна – і я діяв в інтересах країни. Загалом не можу розповідати усіх деталей цієї справи, адже цю ситуацію розслідують не лише сепаратисти, а й українська прокуратура.

- Чим реально ця ситуація вам загрожує?

- Щодо розслідування української сторони – то сподіваюся на об’єктивність. А суд на території ДНР заочно може мене до чого хоч засудити – тут прогнозувати важко. Я вже став нев’їздний на територію Білорусі і Росії.

- На Волині діє аж 26 спілок воїнів АТО. Чому так? Чому не одна – потужна і впливова?

- Амбіції. Хтось захотів бути «сам собі господар», когось підкупили, аби під приводом захисту прав атошників відстоювати чиїсь бізнес-інтереси… З цих 26-ти спілок не більше трьох займаються тим, що і мають робити: допомагати сім’ям загиблих і поранених, працювати з волонтерами, дбати про адаптацію демобілізованих тощо.

- А наскільки гостро стоїть проблема адаптації атошників до мирного життя?

- Дуже гостро. Ніхто на рівні влади не дбає про це. Люди – сам на сам зі своїми проблемами. А тому і пиячать, влаштовують суїциди – бо вони не знають, як «вийти» з війни. Чиновники їх футболять, і людина розуміє, що вона нікому не потрібна.

- Де вихід? Я про війну на Сході. Вона коли-небудь закінчиться?

- Не треба чекати Месію, ми самі маємо це зробити. «Формула» перемоги однозначна: українці повинні вибрати собі чесну владу, яка розумітиме свою відповідальність перед країною – і на дипломатичному, міжнародному, військовому і інших рівнях зробить злагоджені і продумані кроки для того, щоб виграти війну. Бо поки що в Україні при владі бізнесмени. І всі їхні дії спрямовані на заробляння грошей.

- Хіба в українському політикумі є люди, які здатні так робити?..

- Є. Це Надія Савченко. Це Володимир Парасюк. Зрештою, це Міхеіл Саакашвілі, який змінив Грузію саме тому, що дбав про країну, а не про власні бізнес-інтереси.

Розмовляв Юрій Ричук