«Ще довго совок будуть видавати за культурне надбання», - волинський композитор Сергій Шишкін

Відомий волинський музикант Сергій Шишкін розповів, як з’явилася на світ його перша пісня і чому вона - російською.

Йдеться про композицію “Осенняя песня”, яку згодом виконував легендарний ВІА “Світязь”.

“Осінню пісню” я написав у 1977 році. Тоді зі скрученою в чергове ногою мав трохи часу і бажання і за місяць написав чотири пісні. Вижила одна. Відразу восени ми заграли її у Володимирі на танцях щойно створеною групою. Є живі свідки і вони все пам`ятають. А вже у 1980-му я почув її у виконанні "Світязя". Це була трохи інша версія. І модуляція у приспіві і т.д. А тут вже третя версія. тепер вже канонічна. 

Навіщо такий довгий вступ? Я - Шишкін. І я російськомовний. Був. Дуже довго. Звичайно, мову я знав. Але прізвище говорить саме за себе. І офіційна дата - 40 років творчої діяльності прив`язана саме до цієї пісні. Хоч була вона не перша”, - пояснює музикант в недавньому дописі на своїй сторінці у "Фейсбуці".

За словами композитора, з 80-х він почав робити висновки: почалися демократичні процеси в Україні.

“А інформація надходила і надходила. І про Голодомор, і про розстріли по тюрмах. І про знищення української еліти, котра зробила прорив під час українцізації у 20-30-х. Розумієте? Радості воно не додавало, але стимулювало щось робити. Тому пишаюсь фестивалем у своєму містечку, що організував у 1994-му, і який витримав 20 чисел. Та протягом всього цього часу надивився стільки зради, що краще не починати загинати пальці. Не вистачить”, - каже він.

За словами відомого культурного діяча, система управління культурою в Україні все ще не ефективна.

“Мали поміняти. І ніби пробують. Але доки дійде до низів, тут ще довго совок будуть видавати за культурне надбання нації. ...Імперія нищила національну еліту довго і послідовно. Тому міста російськомовні. Панаєхалі, але раніше. І сам з такої ж родини. І всім, хто цікавиться, це давно зрозуміло.

Так от таким, як я, з "панаєхавших", треба усвідомити ці речі. І зробити висновки. А якщо не роблять, переходять в агресію - ну тоді не треба нічому дивуватись. Звинувачувати у відсталості (рагулізмі і т.д. ) тих, хто вижив після голодоморів, агресії, експансії, багатоетапного винищення національних еліт - саме це ознака високої культури язика Пушкіна і Достоєвського? І головне - кому звинувачувати?!..”, - переконує Сергій Шишкін.

“Одним постсовковим лубком молодь не втримаєш”, тому на думку Шигкіна, окультурюватися треба масово і глобально” і “вивчати власну історію, яку досі писали за нас”.

“Останні російські пісні написав ще в першій половині 90-х з думкою про російський ринок. Так і не продав”, - не без гумору зауважив насамкінець відомий бард та композитор.