Ким стали «кавеенщики», які у 2000-х випустилися з луцького вишу

Восени 2016 року історичний факультет СНУ імені Лесі Українки святкував своє 70-річчя, у зв’язку з тим цей навчальний рік був насичений цікавими зустрічами із випускниками факультету.

Тетяна Гаврилюк, яка спілкувалась з випускниками, попросила їх згадати роки навчання, пригадати яскраві і веселі моменти, а також, розказати молодому поколінню як їхнє навчання на історичному факультеті вплинуло на подальше життя.



Випускники 2000-х років, які були активними учасниками команд КВК на історичному факультеті, з радістю відгукнулися на пропозицію і розповіли безліч цікавих моментів. Вдалось поспілкуватись із Юрієм Чайкою, Ігорем Швецем, Владом Кадирою та Андрієм Костенко.

Чому вирішили вступати на історичний?

Влад Кадира: Я зі школи мріяв стати істориком. Вдома у батьків завжди багато було різноманітної як художньої так і науково-популярної літератури, якою я зачитувався.

Саме тому я вирішив поступити на історичний факультет в 1996 році. І ні хвилини не пошкодував про свій вибір. Тому що історичний факультет тоді ще Волинського державного університету, а нині Східноєвропейського національного університету - це єдина дружня сім'я.

Андрій Костенко: Саме через те, що в школі дуже любив предмет історії, став студентом історичного факультету. Читав багато історичних книжок. Мій хороший товариш Андрій Якушик також мав вплив на мій вибір, адже сам був студентом історичного, постійно розповідав про студентське життя, про КВН-команду «Привокзальна дітвора». Самостійно обрав спеціальність «Політологія», бо на той час вважав її перспективною.

Юрій Чайка: Просто подобалась історія і за компанію (на історичний поступило багато моїх однокласників).

Ігор Швець: Сумнівів куди поступати в мене не було, завжди подобалась історія, любив читати про історію рідного краю, різноманітні військові дії.



Яку найвеселішу ситуацію зі студентського життя можете пригадати?

Юрій Чайка: Смішних ситуацій багато, але розкажу про ту, яка викликає почуття гордості. На одній грі нас відверто засудили, про це знали всі, ми були розчаровані і на другий день на дошці оголошень повідомлення від деканату, що нас (команду «Істфак -1») підтримують, що ми найкращі, що історики з нами. Євген Франчук надав нам вільне відвідування і конференц-зал для репетицій. Оце рівень підтримки після поразки. Це надало натхнення і азарту.

Влад Кадира: Я був учасником команди КВК «Привокзальна дітвора» на протязі всіх п’яти років навчання в університеті. Наші репетиції проходили в актовому залі. І коли ми не встигали підготуватись до гри, сценарій дописувався в останній момент, тобто в останню ніч. І приходилось ночувати саме там. В актовому залі. І ми навіть там умудрялися варити картоплю. Ось такі ми були безпечні. Це не смішно, але це було. А так як ми були жартівниками то веселих і комічних історій у нас вистачало майже щодня.

Андрій Костенко: Різні кумедні ситуації траплялись протягом всього навчання, так як я теж долучився до команди КВК, та постійні репетиції, виступи команди на факультеті, так і в інших містах України постійно супроводжувалися різними жартами та розіграшами, тому весело було завжди. А от найдраматичніша ситуація – це здача державного екзамену і захист дипломної роботи разом з 4-им курсом. Моя група це зробила раніше, а я здавав останнім. Так би мовити заскочив у «останній вагон» і все ж таки отримав диплом.

Ігор Швець: Спогадів маса, всі роки були дуже насиченні подіями. Мені повезло, я грав в команді КВК, тому цікавих ситуацій дуже багато. На історичному я познайомився з своєю дружиною, тому ці роки найприємніші у нас обох.

Чим займаєтесь зараз?

Ігор Швець: Зараз займаюсь будівельним бізнесом.

Андрій Костенко: Зараз працюю майже по спеціальності, менеджером у соціальній сфері.

Влад Кадира: На даний час я заступник декана історичного факультету Білоруського державного педагогічного університету імені Максима Танка. Кандидат історичних наук, доцент, докторант кафедри історії Білорусі і слов’янських народів.

Юрій Чайка: Я художник, дизайнер, керівник дизайн-студії «the Room» в місті Луцьку .



Яким повинен бути справжній студент і щоб хотіли побажати сучасним студентам?

Андрій Костенко: На мою думку, сучасний студент повинен бути універсальним, «йти в ногу з часом», бути «в курсі» всіх подій, цікавитись різними прогресивними ідеями, займатись громадською роботою і по можливості працювати, набиратись нового досвіду протягом всього навчання – це все в майбутньому дасть хороші результати для досягнення успіху. Рідному факультету хочу побажати тільки успіхів та хороших студентів, якими можна було б пишатися і які б прославляли і розвивали нашу Україну.

Ігор Швець: Студентам бажаю ,не марнувати свій час, намагатись розвиватись у всіх сферах, тому що невідомо куди приведе їх життєва стежина. Люблю історичний всією душею!

Юрій Чайка: Сучасний студент, як і минулий, як і майбутній повинен бути живим, енергійним, цікавим, компанійським, веселим, розумним. Це період, коли формуються основні життєві позиції, це початок творення Себе. Бажаю студентам наснаги, віри в себе, романтики, адреналіну, правильних пріоритетів. Викладачам- здоров'я, я, великих зарплат, любити та поважати студентів, не забувати ким вони були вчора, а також «готувати дітей до життя, а не до екзаменів».

Влад Кадира: Студентський вік – період романтики, життєвого оптимізму, активної соціальної позиції, хоча кожна історична віха має свій вектор її спрямованості. А ідеальний студент, мабуть, той, хто з гумором, відповідальністю, людяністю, винахідливістю виходить з будь-яких ситуацій, які підготувало
йому студентське життя.