«Війна, як фільм, закінчиться тільки перемогою»: у Луцьку презентували «Червоного»

У четвер, 17 серпня, у кінотеатрі «Прем’єр-сіті» в Луцьку відбувся допрем’єрний показ нового українського художнього фільму «Червоний».

У широкий прокат ця стрічка вийде 24 серпня. Без сумніву, це стане хорошим подарунком любителям кіно до Дня Незалежності України. Та й не лише кіноманам.

Луцьк став восьмим містом України, де вже показали новий фільм. На його презентацію в торгівельно-розважальний комплекс «Порт-сіті» прибули режисер картини Заза Буадзе і виконавець головної ролі Микола Береза.

«Червоний» створено продюсерською компанією «Інсайт Медіа» спільно з Одеською кіностудією. Бюджет фільму – 20 мільйонів гривень. Половину коштів виділило Держкіно, іншу половину – народний депутат України Степан Івахів.

«Червоний» створено за мотивами третьої частини однойменного роману Андрія Кокотюхи, удостоєного у 2016 році спеціальної відзнаки за історико-патріотичний твір Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Цей роман уже витримав вісім видань, у книжковому форматі в Україні він навіть обійшов за накладом Стівена Кінга. Тож зрозумілий інтерес до фільму, який дещо відрізняється від книги.

В основі кінострічки – історія, що відбувається в 1947 році в одному зі сталінських таборів ГУЛАГу («Главное управление лагерей» – С.Л.), коли туди потрапили колишні вояки УПА. Разом із «Лісовими братами» з Литви українські повстанці не збираються коритися диким законам зони, де, спираючись на стукачів і потураючи кримінальним елементам, чинить свавілля табірне начальство. Політичні в’язні з України й тут демонструють свою нескореність, продовжують боротьбу, яка увінчується повстанням.

Історичний факт: до 1946 року, допоки в ГУЛАГ не були вислані українські повстанці, в’язні не чинили опору в таборах. Навіть політичні. Основним своїм завданням вони вважали вижити. І часто гинули без боротьби. Або до їхнього незначного терміну ув’язнення під різними приводами додавали нові. Такий тип боягузливих роботяг описано в романі російського письменника-шовініста Олександра Солженіцина «Один день Івана Денисовича». Є такий тип і в романі Кокотюхи. Український. Що керується правилом: «Моя хата скраю». Це – своєрідний антипод колишнього хорунжого УПА Данила Червоного. Але навіть такий трудяга, спостерігаючи за мужньою боротьбою відчайдушних повстанців, долає свій страх і наважується на мужній вчинок.

Фільм, як і книга, базується на реальних подіях. Саме українські політичні в’язні піднімали Норильське і Кенгірське повстання в ГУЛАГу. Сила кінострічки в тому, що її створено за класичними законами вестерну. Вона захоплює від першого до останнього кадру.

Навіть любовна лінія, якої немає в Кокотюхи і яку придумав Буадзе, здається цілком правдивою і не випадає із загальної канви.



Фільм «Червоний» – це не плакат і не документальне відтворення подій тих часів. Переживаючи разом із героями перипетії боротьби, їхні моральні пошуки, мимоволі відчуваєш силу, яку несли в собі справжні патріоти України. Навіть коли начальник табору сказав Червоному: «І за що ти боровся? Немає на карті самостійної України», розумієш: хорунжий УПА уже переміг, бо він – вище сталінського посіпаки, для якого найбільшою цінністю в житті є трофейний німецький «Мерседес», в якому той їздив лише три рази.

Кульмінаційною сценою у фільмі стало святкування українцями в таборі Великодня. Коли вони запалили свічку у зліпленій з окрайців чорного хліба пасці, перехрестилися над вирізьбленим з коріння дерева образом Ісуса й заспівали «Червону калину», мимоволі подумалося про незнищенність нашої нації, боротьба за яку триває й досі. Власне, це і є гаслом фільму: «Боротьба, яка триває досі».

На зустрічі з любителями кіно й журналістами Заза Буадзе розповів: «Червоний» знімали протягом трьох весняних місяців поблизу Кривого Рогу. Спеціально для цього протягом чотирьох місяців збудували схожий на справжній концентраційний табір. Тепер туди вже водять туристів на екскурсії.



У головний ролях знялися близько 30 акторів театрів із семи міст України. Буадзе називає їх новою плеядою видатних українських кінозірок. У масових сценах, враховуючи ротацію, було задіяно до 800 людей. Цікаво, що серед них були й особи з кримінальним минулим (до 300 чоловік), які часто-густо щось підказували, допомагали відтворювати реальну картину тюремного життя. За словами Буадзе, фільм змінив у кращий бік і цих людей.

Приємно було спостерігати, як вони приходили на зйомки у вишиванках або в футболках із синьо-жовтими кольорами. До речі, кримінальники завжди поважали людей зі стійкими політичними переконаннями. І ця деталь – ще одне цьому підтвердження.

Роль героя-переможця у фільмі зіграв львівський актор Микола Береза. До речі, режисер одразу зупинив на ньому свій вибір, щойно переглянув його фото й одне коротке відео з його акторською роботою. «Кожен актор мріє, щоб у його кар’єрі була бодай одна така роль», – зазначив на презентації фільму в Луцьку Микола Береза.



Сьогодні він уже відійшов від цього образу. Тому значно важче буде перевтілитися Данила Червоного, коли зніматимуть вже заплановану кінострічку за мотивами перших двох розділів роману Андрія Кокотюхи.

«Це кіно про те, що війна не закінчилася, – каже Заза Буадзе. – І війна, як фільм, закінчиться тільки перемогою». Приємного перегляду.

Святослав ЛЕСЮК