Що читає засновниця нового луцького видавництва Елла Яцута? РОЗМОВА У КНИГАРНІ

23-річна засновниця луцького видавництва «Синя папка», ідейна натхненниця мистецького об’єднання «стендаЛь» і піарниця Макса Кідрука – своя в усіх топових луцьких книгарнях. Зізнається, одразу бачить: варто йти щось тут шукати чи ні. Як? З того, як розставлені книжки.

Поміж полиць із художніми книгами вона – як гурман у добрій ресторації. Говорити з нею про книжки – наче посмакувати чізкейком і запити це все смачною кавою. Не без гірчинки.

Лучанка Елла Яцута ще недавно була студенткою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і сумлінно студіювала видавничу справу та редагування. Спільно з товаришками затіяла творче об’єднання «стендаЛь» і взялася організовувати в Луцьку презентації та зустрічі з відомими письменниками та митцями.

…Хто там каже, що молодь не читає? Ця юнка – доказ того, що все навпаки. Мало того: вона пробує робити бізнес на книжках. А знаєте, яка книжка у неї «під подушкою»?..



(У книгарні Волинської обласної друкарні, що на пр-ті Волі, 27 у Луцьку якраз пахне кавою. Вона з посмішкою переступає поріг. Де там переступає… Влітає. Серед полиць з новинками "Форуму видавців" (а книгарня має чимало цікавого з топової книжкової події 2017-го в Україні) ловить поглядом черговий томик Макса Кідрука і найперше запитує продавчиню: «А де-то у вас стоїть «Айхо»?..»).



***

… «Я пам’ятаю, коли вперше побачила «живого» письменника. Це був Іван Малкович. Найкрутіший видавець України. І - зустріч в актовій залі університету. Нас туди привели добровільно-примусово.... Потім купила збірку поезій Івана Малковича і на ній поклаляся, що я стану видавцем. Так-так, поклялася. Десь вона вдома з автографом. Шість років з тих пір минуло і зараз я є видавцем»».


***

… «Я з маленького міста Рівненської області Дубровиця (у відповідь на прохання розповісти про себе). Знала, що хочу працювати у сфері, яка точно пов’язана з книжками. Це – дитяча мрія, яка стала роботою».


***

… «У нас в Дубровиці й книгарні не було. Не те, що нормальної – ніякої. Та й зараз нема».


***

… «Бабуся Надія Михайлівна – економіст за фахом, працювала начальником цеху і дуже любила читати. Це вона мене привчила до книжки, бо перші роки виховувала, поки тато з мамою були постійно на роботі. Хоча книжки тоді були трохи дорогим задоволенням».


***

… «Єдині книжки, які до нас доходили, це «Клуб сімейного дозвілля». Мені щоразу приходив новий каталог. Отримувала величезне задоволення, коли його переглядала. І потім видавала величезний список книжок, які я хочу замовити. Мама сварилася. Я з дідусем ходила їх отримувати, а бабуся мене прикривала. Бо всій сім’ї ми зізнавалися, що купили дві книжки, а насправді - і п’ять, і шість. У нас досі ці книжки вдома. Їх, певне, кілька тисяч».



***

… «Так склалося, що коли я працювала у «стендаЛі», ми познайомилися з Романом Бондаруком, який спочатку долучився до ідеї з фестивалем «Meridian Lutsk». А потім я йому якось в розмові розповіла про Оресту Осійчук, письменницю з Луцька, яка написала роман про хлопчика Айхо. Розповіла, що вже рік шукаю їй видавництво, звертаюся і до «Старого Лева», і до «Чорних вівць» із Чернівців… Але вони всі боялися братися за молодого автора. Моя ідея плюс його інвестиції – і якраз до цьогорічного форуму книга є. Ось вона (миттю знаходить «Айхо» на одній із полиць книгарні, в якій розмовляємо). Так ми спільно з Романом Бондаруком відкрили видавництво «Синя папка». Тобто можна сказати, що мрія почала збуватися».


***

… «Я дивлюся на книжки, як вони поставлені, в якому порядку, - і можу зрозуміти, чи продавці у цій крамниці розуміються в тому, над чим працюють".


***

… «Хотіла б колись зробити сполучення якогось пабу і книгарні (сміється). Щоб можна було випити кальвадос і почитати …Ремарка».


***

… «От ми під час фестивалю «Meridian Lutsk» говоримо, що це фестиваль поезії і вина. Люди, читаючи, повинні розслаблятися. Літературу завжди треба з чимось смакувати. З музикою. З вином. З коханою людиною. З розмовою. Тоді вона і сприймається і розуміється набагато легше і глибше».



***

… «Мені ніхто не казав, що я дивачка, бо читаю книжки. Насправді серед моїх знайомих дуже багато таких «диваків».

***

… «Часто не розумію, коли є люди, які не читають або вірять в якісь там промови політиків, тому що серед мого оточення таких нема. Серед мого оточення всі читають книги, всі знають, що таке форум видавців, що таке «Meridian Lutsk», всі знають новинки книг. І мені здається, що іншого типу людей (задумалася) …не існує. Це, непевне, моя проблема, тому що я живу в такому собі ілюзорному світі, де молодь читає поголовно. Якщо в Луцьку 200 тисяч осіб, то мені здається, що я знаю про дві тисячі найкращих. Це одночасно і погано, і добре. Бо я не вважаю, що треба якось виходити за межі цього. Треба якось наставляти оці 198 тисяч «непутьових» на істинний шлях».


***

… «Є дитяча казка російського письменника Олександра Волкова про Країну Оз. "Чарівник смарагдового міста" та інші. Я її перечитала не менше десяти разів. Досі пам’ятаю, як свої п’ять пальців».


***

... «Попса? Однозначно це – мотиваційна література. Коли я читаю таку книжку, розумію, що там нема для мене нічого нового. Будь-яка порада типу «подумайте про свій графік», «працюйте три години замість дванадцяти»… Я до цього і сама можу дійти своїм 23-літнім мозком. І книжка не змінить мою думку. Ну й що, коли людина прочитає про «10 кроків до успіху» чи «як створити свою Apple», але далі буде ходити на роботу і нічого не змінить?! Якщо мені покажуть людину, яка змінилася після того, як прочитала книжку «Rework» (автори - успішний підприємець Джейсон Фрайд та Девід Ханссон), я, можливо, думатиму інакше. Але ви мені не покажете такої людини!».



***

… «З мотиваційної літератури я можу читати хіба біографії відомих людей».


***

(Я прошу її пошукати поміж полиць щось цікаве тільки Еллі Яцуті. Вона навіть не краєчком ока не дивиться на кулінарні книги, словники, альбоми.... Майже пробігає повз книги волинських авторів, у більшості - краєзнавчі).

… «Цьогоріч під форум вийшла збірка оповідань Оксани Забужко «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється» (згодом спиняє погляд на книгах відомої української авторки, яка народилася в Луцьку). Як на мене, Оксана Забужко - це якраз та людина, яка є криницею знань. У неї кожне речення треба осмислити, продумати. Можна читати одну її книжку рік, але всотуючи кожне слово. За її текстами треба вчити історію України.


***

… «Я знайома з Оксаною Забужко. Ми робили презентацію її книжки років два тому. Вона має приїхати на фестиваль «Meridian Lutsk» 8-го жовтня. Тут буде презентація якраз цієї збірки».


***

… «А це - мій автор. Я його піарю (виймає з-поміж новинок книжкового форуму свіженький томик Макса Кідрука «Не озирайся і мовчи»)».



***

… «Коли ми всі говоримо, що книжки не купляються, що в когось є Стівен Кінг, а в нас такого нема… Макс Кідрук – це автор, який упевнено завойовує свою аудиторію. Який переконує всіх, що жанрова література - далеко не для обмеженого кола читачів. Вона підходить для підлітків, які після Кідрука перечитають усі його тексти, а після цього будуть читати ще і ще».


***

… «Якщо раніше у Макса був «Бот» – такий жахастик, від якого волосся ставало дибом, то «Не озирайся і мовчи» – то триллер, який буде цікавий і шістнадцятилітнім, і дорослим. Це про двох підлітків, яким 14-ть років, які зазнають серйозної травлі в школі. А це серйозна проблема, з якою часто стикаються зараз діти. І вони хочуть втекти від цих проблем. Хочуть утекти в якесь таке місце, де їх не дістануть батьки, де їх перестануть травити. І коли вони це місце знаходять, народжується трилерна історія».


***

… «Помітила на форумі й негативну тенденцію. Це те, що було порівняно мало людей. І зараз не можу оцінити, які причини цього».


***

… «Одна з найсильніших книжок, форуму - «Бабин Яр» Маріанни Кіяновської. Збірка поезій, яку вона писала рік і дуже важко її переживала. На жаль, мало де на фестивалях її жалують. Тому що тема настільки складна, що організатори бояться братися за її презентацію. Це не те, що поговорили і розійшлися, а це те, що треба послухати і пережити».



***

… «Десь я тут бачила «Розстріляний календар». Цю книжку я теж дуже раджу. Проект, який вела Ольга Герасим'юк зі своєю командою. Тут велика кількість документальної інформації про українців, які зазнали політичних утисків за свою позицію».

***

… «Я її привезла з форуму. Подібна література набирає великої популярності у Європі (помічає у крамниці роман-антиутопію «Оповідь служниці» канадської письменниці Маргарет Етвуд). Про жінок вигаданої тоталітарної держави, яких видавали заміж силою і тільки для того, щоб вони надавали статусу своєму чоловікові й народжувати дітей».

***

… «Для тих, які читають мотиваційну літературу. То хай краще читають оце (про трилогію «Атлант розправив плечі» Айн Ренд). В Америці взагалі входить у двадцятку книг, які рекомендовані для прочитання кожному американцеві. Цікавий погляд на таких осіб, як підприємці. Насправді підприємці – то люди, які тримають цей світ. У нас живий ще оцей такий закоренілий погляд , що підприємець – це той, хто знущається над своїми працівниками, хто щось обов’язково порушує, обов’язково обманює державу і всіх. Але держслужба – це і гідно, і престижно».




***

… «Сфера» - прекрасний ілюстратор того, до чого нас веде соціальна мережа. Як люди перетворюються із соціальних істот в істот, які підвласні лайкам і коментарям. Як активність в інтернеті відображає, хто ти є в житті, але насправді це не так. Людина помилково думає, що чим вищий її статус в інтернеті, тим вищий він у житті. Автор Дейв Еггерс гарно демонструє те, до чого ми можемо прийти».


***

… «Я тримаю її півроку вдома (про видану в рамках соціального арт-проекту Parasol збірку оповідань та ессеїв), знаю про все, але знайти хвилинки, щоб почитати, не можу. Бо розумію, що така тяжка тема підніме у мені багато запитань. Ця книжка у квітні була новинкою «Книжкового арсеналу», але вона пройшла якось повз читачів, тому що складна. Вона про людей і про паліативну допомогу. Про тих, хто на межі життя і смерті. І про сім’ї, в яких є невиліковний хворий. Кілька українських авторів написали оповідання про те, як вони бачать цю допомогу. Є один автор, який описав свою історію: він на собі відчув, як це – рахувати останні дні. Хоча, на щастя, вижив».


***

… «Читала «Інтернат» (новий роман Сергія Жадана). Жадан знову ж таки йде проти всіх. Коли всі пишуть про війну, вони пишуть зі сторони українських солдатів або сімей, які чекають українських солдатів додому. А Жадан пише про людину, яка опинилася на кордоні з окупантами, дім якої на окупованій території. І цій людині треба обирати».



***

… «О, тут є ще щось цікаве (Елла береться за палітурку і з-поміж світових бестселерів витягує «на світ» еротичний роман Девіда Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» у перекладі Соломії Павличко). Це класичний роман. Я вважаю, що його прочитати мали б усі. Напевне, я мало бачила книжок, в яких так описані відчуття між чоловіком і жінкою. Саме відчуття, а не почуття. Розкішне видання «Старого Лева» з неймовірними ілюстраціями».




***

… «Днями я побила свій рекорд і за день прочитала книжку на 700 сторінок. Детектив. Це була неділя. Я приїхала з форуму, зрозуміла, що я дуже виснажена і треба з цим щось робити. Дуже багато людей її ігнорує, бо книжку на 700 сторінок не кожен «здравомислящій» візьме до рук».


***

… «Ким я себе бачу в майбутньому? Найкращим видавцем України всього-на-всього».


***

… «Середня ціна на книгу зараз 130 гривень. Одну-дві в місяць можна собі дозволити. Або… подарувати друзям, а потім взяти у них почитати».


***

... "Зараз? Зараз я читаю "Український палімпсест" (книга-інтерв'ю польської журналістки Ізи Хруслінської з українською письменницею Оксани Забужко)

***

… "Я ж надаю перевагу хорошому вину, і хорошим книжкам ... за відповідну ціну».

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Ірини КАБАНОВОЇ.