Які податкові схеми не дають Україні заробляти на 100 мільярдів більше

Через найбільші схеми з ухиляння від сплати податків, у яких задіяний великий бізнес, держава недоотримує щороку 100 мільярдів гривень.

З податками "грішать" майже всі. "Скрутки", офшори, маніпуляції з податковим кредитом ПДВ чи заниження прибутку – всі ці схеми увійшли в життя вітчизняного бізнесу і вже не викликають особливого подиву, – пише Економічна правда.

Чесний бізнес – це швидше виняток, ніж правило, та й вижити у конкурентній боротьбі такому бізнесу значно складніше.

Ніби підтверджуючи таке "правило", міністри, депутати і навіть деякі міжнародні радники стверджують, що боротьба з ухиленням від оподаткування повинна початися саме з малого бізнесу. Мовляв, спрощена система оподаткування (далі ССО) – це своєрідний внутрішній офшор, через який можна приховувати та виводити кошти.

Проте є дещо, про що не говорить жоден урядовець чи радник МВФ. Те, що не вписується у загальну логіку віри в "хибний менталітет". Це факти і цифри, які докорінно змінюють уявлення про українську практику ухилення від сплати податків.

Напередодні Інститут соціально-економічної трансформації виявив найбільші схеми з ухиляння від сплати податків в Україні, через які, за розрахунками дослідників, держава щороку недоотримує 100 млрд грн. Йдеться про офшорні схеми, зловживання на митниці, діяльність конвертаційних центрів.



Звичайно, це не скасовує та не виправдовує податкових злочинів, вчинених представниками малого та середнього бізнесу, але змушує задуматися про правильність пріоритетів влади.

Відповідно до дослідження, загальні втрати бюджету від застосування схем з використанням ССО становлять до 10 млрд грн на рік.

Зокрема, йдеться про виведення прибутку з підприємств за допомогою фіктивних ФОП, оформлення працівників підприємства ФОП, ухилення від сплати ЄСВ та ПДФО, заниження малими підприємствами обсягу отриманої виручки. Усі ці схеми також проаналізовані та надані рекомендації щодо зменшення зловживань.

Радикально інша ситуація — у сегменті великого бізнесу, зокрема, щодо ухилення від сплати податків за допомогою спрощеної системи оподаткування.

Хоча частка великих компаній у загальній кількості підприємств в Україні мала, саме на них припадає більша частина недоотриманих бюджетом коштів.

Великі підприємства для ухилення від оподаткування найчастіше використовують офшори. За розрахунками міжнародної організації Global Financial Integrity, протягом 2004-2013 років з України без сплати податків було виведено близько 116 млрд дол, що становить в середньому 9,4% від ВВП щорічно

Якщо припустити, що ця тенденція триває, то йдеться про 9 млрд дол щорічно або про 240-250 млрд грн. Відповідні втрати бюджету від несплати податку на прибуток становлять близько 50 млрд грн на рік.

Також великого поширення набули схеми з ухилення від сплати ПДВ, у тому числі через створення фіктивного податкового кредиту. Хоча в останні роки боротьбі з цим явищем було надано особливої уваги, шахраї все одно знаходять можливості зменшити податкові зобов'язання, використовуючи так звані скрутки.

Система електронного адміністрування ПДВ, яка стала причиною закриття більшості схем з ПДВ за останні кілька років, також ускладнює роботу бізнесу, забираючи у нього багато часу на адміністрування, а в деяких випадках — ще й обігові кошти.

Розмір порушень за останні роки скоротився, але махінації з ПДВ відбирають у бюджету 10-12 млрд грн на рік.

Вражаючі масштаби зловживань великими підприємствами можна спостерігати і на митниці. За даними Global Financial Integrity, заниження вартості імпорту, контрабанда, схеми з ввезення товарів фізичними особами протягом 2004-2013 років коштували бюджету в середньому 13 млрд дол на рік.

Іншими словами, вартість імпорту занижувалася на 20%, і з урахуванням скорочення імпорту в останні роки відповідна цифра у 2016 році мала б становити близько 9,6 млрд дол.

За час після Революції гідності відбулися певні зміни, які дозволяють обережно говорити про зменшення обсягів зловживань. Складно точно оцінити втрати бюджету від різних видів зловживань на митниці, але різні методології підрахунку дають вражаючий діапазон: щорічні втрати бюджету від ухилення від сплати податків на митниці оцінються 25-70 млрд грн.

Загалом великий бізнес олігархічних кланів за допомогою різних схем недоплачує державі 100-160 млрд грн на рік.

Такі цифри в умовах війни з Росією вражають. Ці кошти, навіть зважаючи на низьку інституційну здатність державних органів, могли б сприяти зміцненню обороноздатності країни, поліпшити якість освіти та медицини.

Проведене дослідження кардинально змінює погляд на сферу ухилення від оподаткування в Україні. Зокрема, стосовно пріоритетів боротьби з цим явищем.

Володіючи цією інформацією, урядовцям для отримання фіскального ефекту достатньо здійснити низку законодавчих та інституційних змін щодо боротьби із схемами, які побудували лише кілька сотень великих підприємств, та поліпшувати якість українських інститутів, наближаючи їх до прозорих європейських стандартів.

Звичайно, для цього потрібна політична воля.

Таким чином, усупереч словам деяких політиків та окремих закордонних радників, справжню боротьбу з податковими злочинами необхідно починати саме з великих заплутаних схем, які не побачиш неозброєним оком. На те існує кілька причин.

Перша — прагматична, адже саме так можливо в найкоротші терміни максимально збільшити податкові надходження до бюджету.

Друга — моральна, адже боротьба із схемами на найвищому рівні стала б сигналом про рівність усіх перед законом, коли за порушення карають усіх, незважаючи на прізвище власника підприємства.

Третя — підтримка з боку населення, яке схвально поставиться до мінімізації зловживань з боку великого бізнесу.

Маючи ці знання, можна перемогти навіть найзатятіших песимістів. Проте найголовніше — переконати тих, від чиїх рішень залежить курс держави. Перемогти їхнє свідоме або навіяне уявлення про українців як націю ухилянтів.