Луцьк, війна та алкоголь: спогади військового, який воював у Першу світову війну

Спогади, як історичне джерело, передають такі відомості про аспекти життя міста, які не знайшли належного відображення ні в документах, ні в історичних дослідженнях. Вони містять унікальну інформацію про громадсько-політичне, економічне та культурне життя міста, менталітет, побут і звичаї мешканців міста.

Вдалось натрапити на цікаві спогади прапорщика Бакуліна, учасника Брусиловського прориву про події, які відбувались в Луцьку та поблизу міста в роки Першої світової війни, а саме в 1916 році.

Ось кілька цитат зі щоденника прапорщика Бакуліна:

«14 червня. Один із наших полків 50-ї дивізії відбив в Луцьку двадцять бочок рому. Взагалі австро-угорською армією було залишено багато вина. Проте, коли з’явився інтендант (посада в польовому штабі російської армії, яка відповідала за продовольче, фінансове, медичне, ветеринарне та речове забезпечення), то солдат весь алкоголь було конфісковано. Пізніше інтендант продавав усім бажаючим коньяк та ром по ціні 5 рублів за пляшку. Виснажені солдати, настільки скучили за добрим алкоголем, що створили шалений попит на нього. Тому інтенданту прийшлось навіть підвищити ціну за пляшку в два рази – до 10 рублів. Пізніше продажі були взагалі припинені. Виручені за вино гроші нібито пішли в державний бюджет. Проте навряд чи всі, скоріше це був незначний відсоток від усього вирученого за австрійський алкоголь».

Наступний запис, який стосується Луцька датується кількома місяцями пізніше, а саме 23 листопадом 1916 року. Він описує критичну ситуацію в армії і напевно свідчить про прояви алкоголізму серед солдат.

Так в мемуарах прапорщика читаємо вже таке:

«23 листопада. В Луцьку одеколон можна купувати лише з дозволу коменданта. Наш корпусний лікар, великий спеціаліст по спирту, вкрай обурений тим, що тепер спирт доставляється у військові лазарети із домішками ефіру (етеру). Лікар постійно вигукує «Чорт, знає, що це! Самі п’ють, а щоб погасити ріст алкоголізму в армії, підливають нам ефір, пити це не можливо».

До слова, знаючи залежність російських військових до алкоголю, німці часто використовували це проти них. Нерідко, під час відступу вони залишали отруєний алкоголь, знаючи, що солдати не зможуть собі відмовити, щоб не скуштувати його.

Спогади прапорщика Бакуліна опублікувала дослідниця Е. Сенявська в монографії «Історична психологія та соціологія історії».

Такі спогади можна зустріти ще, адже до наших часів дійшло достатньо військових щоденників, в яких описані події війни.

На останок - спогади військового лікаря Войтоловського про події на Поліссі.

«У повітрі пахне сивушним маслом і спиртом. Кругом гуральні. Мільйонами відер горілку випускають у ставки і канави. Проте солдати черпають навіть із канав цю брудну рідину і фільтрують її через протигази. Або, ще гірше припадають до брудної калюжі, п’ють до озвіріння, а ще гірше до смерті. Земля тут вся просякнута спиртом. У багатьох місцях досить зробити ямку, копнути каблуком в піску, щоб вона наповнилася спиртом. П’яні полки і дивізії перетворюються в банди мародерів і на всьому шляху влаштовують грабежі і погроми».

Ось така історія, колись відбувалась на наших землях сто років тому і маємо надію ніколи не повториться. Стан і залежність військових можна зрозуміти, адже війна була страшним стресом для психіки, тому з допомогою алкоголю військові хотіли стерти з пам’яті жахи війни. Військова адміністрація в свою чергу придумувала різні заходи для того, щоб зменшити залежність своїх солдат та якось підтримувати дисципліну та порядок.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО