Яким був Луцьк без Старого ринку?

У народі влучно прозвали ринок у центрі Луцька «старим». Саме тому багато хто думає, що був він під мурами Луцького замку споконвіку.

Однак те, що ми тепер називаємо ринком, – ніяка не древність, а набуток радянського періоду в історії міста.

Яким був Луцьк без так званого «колгоспного ринку»? Як і коли під замком Любарта постали торгові ряди й електропідстанція, яка теж не є корасою цього місця? Відповідь на ці питання – у спогадах, історико-архітектурних нарисах про місто часів СРСР, світлинах та малюнках.



ПЕРШИЙ КРИТИЙ ПАВІЛЬЙОН - НА МІСЦІ ШКОЛИ

До Другої світової війни на місці Центрального ринку в Луцьку було звичайнісіньке болото. Коли повінь – під мурами замку плавали човнами. Узимку там каталися на лижах. А поруч було дві річки. Глушець великий, що протікав уздовж проспекту Волі та вулиці Лесі Українки, та Глушець малий, який починався біля замку, протікав поза Хрестовоздвиженським храмом і впадав у Стир.

Як стверджувала краєзнавець Ірина Левчанівська, авторка багатьох світлин з локаціями давнього Луцька, перший великий критий павільйон для торгівлі поблизу замку поставили ще за польської влади. До цього торговим центром Луцька вважалася площа за мостом та церквою. Там були готель, аптека, майстерні місцевих ремісників, «будки» для торгівлі. Саме там тривали міські ярмарки.



«За Покровською церквою будинки знаходилися з лівого боку вулиці, а з правого (де тепер Лазня) був великий Майдан, на якому раз на тиждень (у четвер) був ярмарок. Привозили курей, гусей, свиней, збіжжя, картоплю, муку, приводили коней, корів на продаж. Де продавали молоко, сметану, сир – не пам’ятаю, а масло, цукро крупу – в малих крамничках», - пише Левчанівська.

У 1924-му в Луцьку врочисто відкрили великий критий ринок.
Павільйон стояв на місці нинішньої 8-ї школи (крім нього, у місті було ще два подібних ринки). Вхід до нього був з вулиці Лесі Українки – через невеличкий провулок. Згодом школу добудують і критий ринок «кане в Лету». Як зазначає Ірина Левчанівська, частина школи стоїть на засипаній річці. Очевидно, саме тоді павільйон і знесли.



ТОРГУВАТИ ПІД ЗАМКОМ – «РАДЯНСЬКА ІДЕЯ»

Ідея закатати болото попід замком в асфальт належить радянським будівничим. По війні влада взялася відбудовувати зруйнований Луцьк.

«У 1952 київський Діпроміст розробив генеральний план відбудови та реконструкції м. Луцька під назвою Генеральний проект планування (автор – архітектор Е. Теплицький), за яким протягом 20-25 років передбачалось, як значилося в пояснювальній записці, усунути недоліки в забудові міста», - йдеться у книзі Богдана Колоска та Ростислава Метельницького «Луцьк: архітектурно-історичний нарис».



Фахівці бачили чимало вад у плануванні міста.

«Надзвичайно бідна сітка спеціальних споруд для соціально-культурних і побутових закладів, майже повна відсутність зелених насаджень громадського користування, відсутність громадських площ і обхідних транзитних доріг, низька поверховість забудови є серйозними недоліками, котрі в умовах радянського соціалістичного ладу абсолютно нетерпимі і вимагають свого усунення», - писали архітектори у пояснювальній записці до нового генплану, яким передбачалося планування центральної частини міста.



НА «КОЛГОСПНОМУ» РИНКУ БУВ НАВІТЬ СКВЕР

У 1963-му архітектори розробили черговий генплан, який був розрахований до 1980 року і передбачав «концентричне розташування житлових районів довкола стародавнього історичного ядра, оточеного з трьох боків поймою р. Стир».

Тоді ж, у 60-х роках, в Луцьку взялися будувати вулицю Глушець. У 1962-му добудували приміщення школи №8. Болото засипали піском. Ірина Левчанівська лишила по собі кілька світлин з того часу, коли на місці нинішньої вулиці Глушець активно тривали будівельні роботи. Очевидно, саме в той період згодом на місці лугу під замком і постав ринок. А ще - електропідстанція.



Як розповіли у «Волиньобленерго», підстанцію (а її офіційна назва - ПС-110/10кВт «Луцьк-101») почали будувати 1959-го. Тоді це був знаковий об’єкт, бо вирішував проблему енергопостачання центральної частини міста. Власне, й дотепер це так. Подібних підстанцій у Луцьку – п’ять, але позаяк саме ця відповідає за центральну частину Луцька, той роль у неї – особлива.

У 2007-2008-му підстанцію модернізували. Цікаво, що за новим генпланом обласного центру, який міськрада затверджувала у 2009-му, пропонувалося її перенести.

У книзі «Луцьк - пам’ятка архітектури та містобудування» (2012) її автор Богдан Колосок, аналізуючи новий документ, зазначає: «Позитивом генплану міста є пропозиція перенести трансформаторну підстанцію «Луцьк- 101»від стін Верхнього замку за межі ринку в паркову зону». Однак до цих планів поки справа не дійшла.



ДЕРЖАВА ВІДДАЛА ЙОГО ОБЛСПОЖИВСПІЛЦІ ТІЛЬКИ У 1987-МУ

Точної дати будівництва Центрального ринку не пригадують навіть його нинішні власники. Не зафіксована вона в історико-архітектурних нарисах про Луцьк. Однак світлини з радянських альбомів та особистих архівів лучан дають змогу бачити, яким був цей об’єкт після будівництва і як він вписувався в краєвиди історичної частини Луцька.

Власне, ринок вже тоді називався Центральним. Про це свідчать старі фото. Однак він абсолютно не схожий на той, який бачимо нині.



Чи не єдина споруда, яка «дожила» з того часу дотепер – це великий торговий павільйон, де нині продають овочі, рибу та м’ясо. Територія довкола павільйону була майже вільною від забудови. Там, де тепер торговельні ряди, - сквер. Поруч - невеликі крамниці. А площа, на якій нині торгують гуманітаркою, - вільна від торгових кіосків чи магазинів. Величезна заасфальтована територія слугувала, очевидно, стоянкою для автомобілів.

Перший заступник голови правління Волинської облспоживспілки (якій належить левова частка ринку) Володимир Горгут з історії ринку знає хіба те, що той постав на місці болота.

За його словами, споруди Центрального ринку передали на баланс облспоживспілки лише у 1987-му. А до того, каже, ринок був на утриманні управління торгівлі Волинського облвиконкому.

Саме у 87-му десь у кабінетах ЦК КПРС визріло рішення передати всі ринки спілкам споживчої кооперації. Державі бракувало коштів на їх утримання. У Луцьку, наприклад, довгий час був недобудованим Завокзальний ринок, добудова вимагала інвестицій… Тому одним розчерком пера з балансу управління всі ринки перекочували до облспоживспілок.

На той момент приміщення Центрального ринку, основні його павільйони вже були зведені й працювали. Добудовували, зазначає Володимир Горгут, тільки нинішній м’ясний павільйон, який колись був рибним. Він постав після 1987-го. А все інше – у 1960-х.



ЧИТАТИ ТАКОЖ: Що чекає луцьких базарників у полі на ЛПЗ, або Екскурсія Новим ринком

***

Сьогодні доля ринку, що по війні «завдяки» чиємусь недалекоглядному рішенню був зведений в історичній частині міста, зріє у кабінетах можновладців. Лучани, і працівники ринку зокрема, чекають грудня, коли спливе час, відведений на роботу спеціально створеної комісії, що має запропонувати вихід із ситуації, коли місто «не хоче» бачити «курники» під древніми мурами, а підприємці чинять опір.



"Старим" цей ринок стали називати наприкінці 80-х. Коли в іншій частині міста стали зводити Завокзальний ринок (який швидко в народі став Варшавським). А як він зватиметься після чергової реконструкції (якщо на таку в Луцьку осміляться), покаже час.

Можна припустити, що народ свою назву вже теж десь рихтує. Тільки в тому випадку для назви вже буде стратегічно – не який, а …чий.

Олена ЛІВІЦЬКА.
У публікації використані фото та ілюстрації з книг Ірини Левчанівської "Мій кольоровий Луцьк", "Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанівської", Віктора Літевчука "Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії: альбом-каталог", фотоальбомів "Волинь" 1971 та 1986 року та з відкритих джерел.