«Сліпі котята», «попандопуло» і легенда за трибуною. Репортаж із сесії Волиньради

У сесійній залі хоч кіно знімай: головний герой, роль другого плану, кращий монолог і традиційне «за сприяння у зйомках дякуємо»…

Подякувати було кому. «Під куполом» Білого дому людей - по вінця. Воно й не дивно, бо якось так уже склалося, що сесія Волиньради переросла у надто очікуване «шоу». І прем’єру часто раз-по-раз переносять. І допрем’єрний показ буває. І вхід для декого «платний».

***

Ще підвечір 22 листопада у порядку денному 16 чергової сесії – 40 питань і «Різне». Ближче до ночі ситуація змінюється – 49… А на ранок публічною нарешті стане навіть пропозиція розподілу бюджетних 40 мільйонів… Ще один улюблений «спецефект» режисерів самоврядування по-волинськи. Уже потім депутат Святослав Кравчук («Наш край»), традиційно гарний спікер, означить це явище гарним терміном: «сліпі котята».

Тому в сценарії наступного фільму вже можна впевнено прописувати: у ролі «сліпих котят» - і півсотні прізвищ…



ЙОГО ЗУСТРІЧАЛИ СТОЯЧИ

Троянди на столі. Хлопці у навушниках у закутках. Сходами до сесійної зали енергійно піднімається нардеп Ігор Гузь. У нього цього дня почесна місія: підтримати морально потенційного нового обранця Волиньради Валентина Кошельника. Заодно підкреслити на камеру, чия людина відтепер голосуватиме і працюватиме у фракції затятого опонента Гузя Володимира Гунчика. Ще недавно Валентин Кошельник (нині зосереджений, поважний і в гарному настрої) був у строю помічників нардепа.

- Поки твоє місце тут, - депутат Валерій Діброва(БПП) згодом візьметься знайомити Кошельника з фракцією.



Той найперше з піднесеним «Добрий день!» потисне руку Олегові Куху(БПП). Бо саме на його місце «заступає» на депутатську службу.

…А тим часом біля президії вишиковується уже теж традиційна черга потиснути руку Ігореві Палиці. Віталій Кварцяний. Костянтин Зінкевич. Роман Карпюк. Борис Бабійчук. Та інші.

Усі, хто прийшов на чергову сесійну прем’єру, розуміли: кульмінація «сюжету» цього дня – десь посередині порядку денного. Питання 15-те: зміни до бюджету. Та інтригу бережуть свято. Найперше обранцям дають можливість виговоритися. Кому – виговоритися. Кому – сказати заплановане. Кожній фракції – законних 5 хвилин.

- Слава Україні! – розпочне натхненно від імені фракції «Свободи» перший заступник голови облради Олександр Пирожик.

Він висловить обурення позицією Східноєвропейського університету імені Лесі Українки: напередодні у Конституційному суді заявили, що вчені волинського вишу засудили закон про …декомунізацію.



Підхоплює естафету Любов Ліпич (депутат від фракції УКРОП і ...декан інституту економіки та менеджменту СНУ):

- Учора була прикро враження інформацією Конституційного суду. Ці науковці фактично знищили напрацювання цілого колективу. Стає зрозуміло, чому Ігор Палиця відмовився бути головою наглядової ради СНУ.

Голова облради не мовчить, тут же радить …СБУ розібратися з ректором, мимоволі згадуючи, що той зачастив до Польщі.

З цього приводу значно згодом відомий у волинському ФБ-середовищі «бот» Ivan Shtokalo напише: «Ігор Палиця звинуватив Ігоря Коцана у частих поїздках за кордон. Вбивча самоіронія…».

Слова просить Святослав Кравчук і задає тон майбутнім «бюджетним баталіям». Мовляв, скільки можна працювати з порушенням регламенту:

- Буває, що коли депутат Слабенко піднімає питання про порушення регламенту, ми не звертаємо на це уваги, думаючи: «А якось воно буде. Продавимо…». Регламент чітко визначає термін отримання документів, щоб ми не були «сліпими котятами», а голосували вдумано. Хочу повідомити: рішення про зміни до бюджету станом на 22 годину 22 листопада ще не було на сайті облради і подане воно було адміністрації у невизначені терміни. Тому, приймаючи його сьогодні, ми грубо порушимо регламент. І тут велика вина, на вас, Володимире Петровичу, (до Володимира Гунчика, - авт.), бо «гра в темну» з обласною радою ні до чого доброго не приведе.



«Котята» мовчки ковтають почуте. Мовчить і Володимир Гунчик. Святослав Кравчук згортає блокнот, у якому акуратно виписав промову. Ручкою із написом «Луцьк».

- Стаю перед вами на коліна! Люди добрі, допоможіть, я не знаю куди йти. Чи кредити брати… Якщо треба, то я буду платити до скону віку. Спасіть сина! – неочікувано пронизане болем материнське прохання поверне присутніх в більш конкретну реальність.

Це радикал Юрій Ройко поступився трибуною жінці із Шацька Світлані Федчишин. Та благає за сина, яка вмирає від ендокринної пухлини. І, може, сесійна зала – й не зовсім те місце, де треба вирішувати такі проблеми. Але ця посивіла мама в розпачі – і аудиторія німіє.



…Троянди чекали своїх героїв. Є можливість перевести дух і подивитися у вічі справжнім. У Волиньраді вручили звання Почесного громадянина Волині. Їх два. Посмертно – айдарівець Олег Твердохліб, відзнаку якого прийшла забрати дружина. І – легендарна особистість, шістдесятник Валентин Мороз. Його зустрічали стоячи.

Останній немічний, ледве йде, але з кременем у голосі. Політв’язень. Дисидент. Історик. Той, хто знає ціну політичних стратегій.

- Це реально велика честь, що ви мене назвали Почесним громадянином Волині. Я відсидів у сталінській тюрмі 13-ть літ. Живу у Львові. Почесний професор. Ви всі бачите мій стан, але я найкраще себе почуваю тут, на рідній волинській землі, - наголошує Мороз.

«НАШИХ Б’ЮТЬ!», А В ХОСПІСІ ЗАМЕРЗАЮТЬ

На такій піднесеній ноті депутати перейшли до запитів. У ковельському хоспісі замерзають від холоду немічні люди, каже лікар Михайло Бегаль, він же депутат від БПП. Ми можемо втратити озеро Пісочне у Шацькому районі, якщо гектари біля нього і далі роздаватимуть, каже інший лікар Володимир Дибель, депутат від «Нашого краю». Людмила Кирда (позафракційна) б'є на сполох: у Маневицькому районі між селами Годомичі та Четвертня – війна. Молодь постійно влаштовує бійки, а поліція покриває винних.

Головний поліціянт Петро Шпига у залі. Мовчки слухає. Поруч із ним колоритна активістка Оксана Марищук. Плакатом із написом «Шпига–Вовченко–Лапін (бурштин)» прикриває норкову шубу.



Укропівець і директор «Волиньторфу» Іван Киричик просить слова для своїх підлеглих. Справа із виділенням землі для видобутку торфу – ні на крок не рушила. Колектив звинувачує у тому, що процес гальмує Володимир Гунчик.

- Або хтось хоче вкрасти підприємство, або це диверсія!.

Знову ж традиційно на чолі з депутатом Маневицької райради від «Самопомочі» Аліною Базарновою (керівник профспілки підприємства) люди йдуть до трибуни. Заявляють: губернатор бездіє, тому просять оголосити йому недовіру і залишають за собою право на акції непокори.

Хтось пропонує оголосити недовіру губернатору із зали. Але голова облради Ігор Палиця, який має вплив на більшість у волинському парламенті і ще хвилину тому закликав очільника СБУ області донести комусь у столиці про «диверсанта» Гунчика, неочікувано пасує.

- Ну, це вертикаль Президента. А дзвонив в Адміністрацію Президента, казав, що ця людина підставляє його, - каже Ігор Петрович. Та все ж не пояснює, що заважає проголосувати за недовіру Володимиру Гунчику.



40 МІЛЬЙОНІВ І ХТО НАСПРАВДІ – «ПОПАНДОПУЛО»

Помалу через заяви та «диверсії» добиралися до бюджету. Волинським обранцям належало розділити 40 мільйонів гривень. І знову ж уже традиційно – дві версії. Одна – погоджена облдержадміністрацією і та, за яку готові голосувати депутати від БПП й інші, ті що «в орбіті» Володимира Петровича. Інша – пропозиція бюджетної комісії: бачення розподілу від тих, хто « в орбіті» Ігоря Палиці.

За великим рахунком, і там, і там йдеться про волинську громаду і «латання» якихось «дірок» у волинських буднях. Питання – в тому, на яких округах.



От яскравий приклад: депутат Василь Столяр («Батьківщина») пропонує із 40 мільйонів 100 тисяч «вкроїти» на білощебеневу дорогу в селі Жиричі Ратнівського району. А депутат Юрій Гупало (БПП) наполягає, що коштами обласного бюджету можна підтримати волейбольний клуб «Олютранс». Саме біля села Жиричі директор «Волиньприродресурс» Василь Столяр планує видобувати мідь. А волейбольний клуб створений Юрієм Гупалом. Зрештою, це був той нетиповий випадок, коли Жиричами поступилися, бо все одно не встигли б освоїти коштів і висипати дорогу.

Для годиться, Володимир Гунчик все ж вносить пропозицію прийняти до розподілу версію облдержадміністрації. Ігор Палиця наголошує:

- Депутати більше «скандачка» бюджет приймати не будуть!

А крайніми цього разу є сільські ветлікарі. Хоч уряд перекинув обов’язок фінансувати службу на обласну раду, з бюджету грошей навіть на зарплату цим трудягам вперто не виділяють. І це – позиція керівництва облради.



- Немає тут політики! – апелюватиме до фракції «Солідарність» голова облради. – Не обласна адміністрація має тут вирішувати: це моє, це моє, а це… Як Попандопуло! (легендарний герой комедії «Весілля в Малинівці», - авт.).

За пропозицію Володимира Гунчика проголосувало тільки 17 обранців. У таких умовах говорити про співпрацю гілок влади на користь громади, що не кажіть, трудно.

СТАРА ФРАКЦІЯ. НОВИЙ ДЕПУТАТ І СЕЛО БЕЗ «ШВИДКОЇ»

А після бюджету все пішло як по маслу. «Прошу голосувати». «Рішення прийнято»…

Рада сказала «до побачення» головному лікареві обласної інфекційної лікарні Петрові Гайдучику, щоправда, так і не пояснивши – чому. Розпрощалася із головним лікарем онкодиспансеру Людмилою Бубеновою, яку ще торік «благословляли на посаду усією більшістю, бо «провалена реформа». Прийняла низку майнових рішень. Внесла зміни до перспективного плану формування громад.



Під завісу відбулася офіційна «посвята» у депутати Валентина Кошельника (до речі, депутата облради попереднього скликання від «Народного фронту»). Олегові Куху подякували за роботу (у нього тепер виборна посада голови Любешівської ОТГ). А бізнесмен із Володимира-Волинського, який у списки БПП на виборах втрапив як безпартійний, зайняв нове місце.

Є тепер чимало причин вважати, що в команді Володимира Гунчика у сесійній залі «мінус один». Варто згадати, і стару-нову фракцію «Самопоміч», яку створили цього дня. Тільки тепер вже без її колишнього лідера Михайла Імберовського. Тільки в чиїй вона команді, ще треба подумати.



…Фінальний яскравий кадр. Начальник відділу майна Мирослава Якимчук до трибуни доповідати про проекти рішень, які готує, виходить рідко. І цього разу їх чимало. Але одне, видно, «цікаве». Дійшли до рішення «Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області транспортного засобу». Центру екстреної медичної допомоги передають у власність автомобіль FORD TRANSIT, 2003 року випуску. Голова облради просить пояснити детальніше. Мирослава Якимчук йде до трибуни.

- Це хтось передає автомобіль?

- Зараз, зараз… Там якийсь благодійний фонд, - пані Мирослава зосереджено гортає папери. – Здається …«Патріоти Волині».

- «Патріоти Волині»? Це таку розвалюху передавати 2003 року? Ми більше грошей на її ремонт будемо витрачати, ніж вона коштує! - удавано дивується Ігор Палиця.

Всі розуміють, що «сценарій» працює, але він грає до кінця. Анатолій Грицюк (РПЛ) мало не псує сцену. Каже «треба брати», бо в селах їздять і набагато гіршими швидкими. Мовляв, не така вже древня. Рада голосує. За – всього 18-ть.

Мирослава Якимчук іде. Вже в порозі її спиняє Ігор Палиця.

- Мирославо, щодо автомобіля. Можливо, Івахів (а народний депутат Степан Івахів – засновник фонду «Патріоти Волині», - авт.) не знає, що його фонд подарував автомобіль 2003 року, то підготуйте від мене звернення. Я підпишу. Щоб він поміняв на новішу «швидку». Добре?

От вона. Крапка у сценарії. Заради того, щоби мати змогу сказати цю фразу, якесь село, куди, очевидно, мала їхати ця машина, лишили …без «швидкої».

***

До останнього слова слухала обранців мама з Шацька, яка готова була ставати на коліна, щоб хтось у цій залі виділив допомогу на рятівну операцію сина. Підперла голову. В очах - туга така... Як гадаєте, про що вона ці кілька годин поспіль думала?

Олена ЛІВІЦЬКА.