--> Оксана з кришталю, або 40 років у дитячій колясці. ОБЛИЧЧЯ МІСТА | Волинь 24 - новини Волині та Луцька

Оксана з кришталю, або 40 років у дитячій колясці. ОБЛИЧЧЯ МІСТА

11
16
Оксана з кришталю, або 40 років у дитячій колясці. ОБЛИЧЧЯ МІСТА
Знайомтеся: Оксана Капішевська. Усе життя у дитячому візку. Її вага – 19 кілограмів. З тілом маленької дитини лучанка прожила чотири десятки років, здобула вищу освіту, має роботу і друзів. Разом з тим їй за щастя… вийти з хати. А часто один необережний крок – рівнозначний смерті. При цьому Оксана не втратила здатність усміхатися людям.

Її історія - це історія про те, як сміятися крізь біль. Як жити попри все. Як вміти радіти простому.

Обличчя міста, яке часто не помічають. Голос міста, який часто не хочуть чути. Особливо ті, хто це робити мусить.




«Я ДОЗВОЛЯЮ СЕБЕ БРАТИ НА РУКИ ТІЛЬКИ МАМІ»

«Побитий життям» будинок при дорозі на Ковельській. Під’їзд, під яким часто можна помітити і саму Оксану. Великий металевий пандус на сходах веде просто під двері її квартири.

- Тільки наберіть мене, як підійдете. Я двері не відчиняю... - попередила вона.

- Це вам спеціально зробили? – запитаю за кілька хвилин.

- Це ми самі зробили, - почую у відповідь.

У коридорі невеличкої квартири лучанки Оксани Капішевської мовчазно тулиться щось схоже на радянський дитячий візок з чотирма колесами, дбайливо обшитий м’якенькою тканиною. У кімнаті - маленький столик і такий же стільчик. На ньому - ноутбук. З-під великого стола виглядає триколісний дитячий велосипед. Велосипедик, якщо точніше. Ще недавно саме на ньому Оксана могла пересуватися з кімнати в кімнату.

За величезним розкішним плюшевим ведмедем Оксани майже не видно. Але голос у неї - дзвінкий і привітний.

- Добрий день! Проходьте!

Усі свої більш як сорок років життя Оксана Капішевська живе з так званою кришталевою хворобою. Маленьке тіло, але неймовірна сила волі. Бо тільки вона знає, як перенести сотні переломів і - не зламатися. Духом.

У Оксани - рідкісне генетичне захворювання недосконалий остеогенез, що передбачає підвищену ламкість кісток. У народі цю недугу звуть кришталевою хворобою. Жити з нею неймовірно складно. Вилікуватися - неможливо. Іноді навіть необережний дотик призводить до перелому.

Скільки у неї було переломів, вона не пригадає. Але навіть сьогодні дозволяє себе брати на руки хіба ...мамі. І ще - найближчим подругам.

Більшість часу - на цьому дивані...
Більшість часу - на цьому дивані...


ПЕРЕЖИЛА СОТНІ ПЕРЕЛОМІВ, ПЕРШИМИ БУЛИ ЩЕ «ВНУТРІУТРОБНІ»

З порогу зізнаюся, що помітила її у світлини Фейсбуці. Ось вона на візочку в парку, ось поруч зі священиком Валентином Марчуком, ось за філіжанкою кави у “Львівській майстерні шоколаду». Те, що жінка у візку, яку частенько можна побачити під під’їздом на Ковельській, веде такий активний спосіб життя і вміє так щиро усміхатися людям, - дивує. Хоча не мало б, мабуть.

- То все тому, що характер у мене активний. А спосіб життя - самі бачите: не дуже, – говорить на це Оксана, а поміж тим припрошує пригощатися кавою.

Вмощуюся біля неї на дивані.

- Я тут останнім часом більшість часу і проводжу, - додає вона.

Те, що у її Оксани “кришталеве тіло”, рідні дізналися, коли донька була немовлям. На ту пору вони ще жили в Одесі, звідки родом батько моєї співрозмовниці. Такою маленькою Оксана приїхала до Луцька. Оселилася у квартирі поруч із бабусею. У тому ж будинку родина мешкає дотепер. Одеса і досі нагадує їй про себе благенькими уривками з дитячих спогадів і нестримним потягом до моря.

Оксана Капішевська у дитинстві
Оксана Капішевська у дитинстві


Що таке кришталева хвороба і звідки це береться, сама Оксана детально довідалася лише кілька років тому. Коли до хати провели інтернет.

– У пологовому мені сказали, що все нормально. І це вже потім виявили у неї переломи, навіть «внутріутробні». Ну, і так почалося, - тихо каже мама Оксани Тамара Сергіївна.

Саме завдяки їй, а ще бабусі, каже жінка, вона навчилася переборювати свою хворобу, точніше ставлення до неї. І мама, й бабуся працювали в торгівлі, часто брали малу Оксану з собою на роботу, у них вдома часто були гості, дівчинка мала широке коло спілкування і ніколи не відчувала себе самотньою. Вона вчилася, багато читала (досі має чималу бібліотеку вдома) і готувалася до непростого дорослого життя. Де брала силу волі? Каже, «сильною народилася».

Донедавна тут було її робоче місце
Донедавна тут було її робоче місце


ВСТУПИЛА В УНІВЕРСИТЕТ, МАЄ РОБОТУ І …З КИМ ПІТИ НА КАВУ

У 29 років Оксана раптом вирішила… вступити на юридичний факультет ВНУ імені Лесі Українки. Підштовхнула до цього подруга. Мовляв, такі неуки вчаться, що їй і сам Бог велів. Мама сказала: «Вчися» і погодилася возити і забирати дочку з навчання.

- Якось дуже так обережно комісія до мене віднеслася. З недовірою. Просто я збиралася серйозно сидіти на парах, бути на всіх заняттях. А раптом мені погано стане? А раптом я не справлюся? Мало що може трапитися. Так мені й натякали. Ну, а потім пішли назустріч – і я стала вчитися, - згадує.

Не раз і не два вона хотіла кинути це все і сидіти вдома. На першому курсі не встигала писати. Треба було все «ловити на слух», а в той час саме стала гірше чути. Через відсутність ліфта хтось мусив завше переносити її з поверху на поверх у візку до тієї чи іншої аудиторії.

Оксана має чимало гарних друзів. Серед таких - і священик Валентин Марчук
Оксана має чимало гарних друзів. Серед таких - і священик Валентин Марчук


- Одного дня я сиділа сама в університетському коридорі й думала: буду вчитися чи не буду? Аж тут до мене підійшла одногрупниця Таня Дарчич. Познайомилися ближче, розговорилися… Таня першою почала мене возити в аудиторії. А за нею стали помагати всі, - каже Оксана.

«Ми з друзями». Це саме ті слова, які Оксана Капішевська говорить дуже часто. Походи на каву. Прогулянки. Участь у майстер-класах і тренінгах. Навіть фотосесії… Друзі допомагають не падати духом. Навіть до храму вона ходить не з мамою, а з ними.

Сили волі у жінки стільки, що вона встигає навіть …працювати. Роботу знайшла в інтернеті: трудиться консультантом у одному кол-центрі. Не проти, до речі, знайти ще одну.

У під'їзді. Пандус, який родина Оксани збудувала своїми силами.
У під'їзді. Пандус, який родина Оксани збудувала своїми силами.


УСЕ ЖИТТЯ ПРОЇЗДИЛА У РАДЯНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ КОЛЯСЦІ


Останнім часом зі здоров’ям - гірше. Оксана перенесла операцію у
Німеччині. Зі свого дивана вона з сумом поглядає на стіл з ноутбуком та маленький велосипед. Довго працювати за столом і їздити кімнатами зараз не ризикує.

Старій дитячій колясці (хоча це те, що від неї лишилося), у якій вона «виїжджає на білий світ», років 30. І «обшивку» не раз змінювали, і колеса. Жартують, що вона ще «Радянський союз пам’ятає», але не готові замінити на сучасніший варіант дитячого візка, в якій можна було б возити Оксану.

Ще донедавна мріяти про щось достойніше, вона собі просто не дозволяла. Бо чомусь була впевнена, що не зможе самостійно керувати електричним візком.

– Але літом поїхала в реабілітаційний центр «Агапе», що під Луцьком. Чули? Перед цим я півроку не виходила на вулицю. Хворіла. Лежала на дивані, бо мала травми. Саме там мені запропонували електровізок. Я спробувала – і, виявляється, можу! Він безпечний, стійкий, ним легко керувати. Як я розгулялася... Але потім повернулася додому, а тут все ж інакше, - розповідає жінка.

А тут подібний візок коштує понад 50 тисяч гривень. Тут у відповідь на звернення з проханням посприяти у купівлі у департаменті соцполітики Луцької міської ради найперше сказали: «А ви в черзі на машину не стоїте?».

- Стоїмо, - каже мама Оксани Капішевської, ховаючи від мене мокрі очі. – Років 30… Хіба хто ті машини зараз дає? Ви коли чули таке? Поставили колись, бо всіх ставили. А за років 30 тільки раз подзвонили. Перепитали, чи то дійсно ми стоїмо в черзі і чи маю я водійські права. Кажу їм: «Не маю. Буде машина, то буду мати». А вони: «А, то ви перше зробіть». Ну, от раз ми стоїмо, то вже коляска «не положена».

...Поки лишається тільки розглядати рекламні буклети з дорогущими візками
...Поки лишається тільки розглядати рекламні буклети з дорогущими візками


НА СВІТІ Є ТІ, ХТО МРІЄ ПРО …ІНВАЛІДНИЙ ВІЗОК

– От він…

Оксана Капішевська гортає рекламний буклет із візками для людей з обмеженими можливостями.

Пояснює: дали у департаменті соцполітики, сказали найперше вибрати, зателефонувати виробнику, домовитися з ним, а тоді буде видно. Хоча ще треба пройти медичну комісію.

Вона проходить, але чомусь в «буде видно» від держави не вірить.

Десь на дні сумління віриться, що даремно.

…А поки у неї нема ні візка, ні машини.

Зате є пандус у темному під’їзді одного з найстаріших луцьких будинків. Є вікно, з якого видно, як метушиться вулиця. Є ноутбук на маленькому столику, біля якого можна працювати. Планшет під рукою – як коридор у світ без обмежень. Друзі, які іноді влаштовують кавові посиденьки. Мама, яка завше поруч. І усмішка. Попри все.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.

P.S. Видання "Волинь24" поцікавилося у департаменті соцполітики Луцької міської ради, чи має Оксана Капішевська перспективи отримати візок з електричним приводом за кошти бюджету. Як пояснила начальник відділу обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці Ольга Васильчук, можливість є. Усе залежить від висновків медичної комісії. Якщо лікарі підтвердять, що Оксані потрібен такий візок, то його можна буде замовити у виробника. Наразі Оксана Капішевська проходить медичну комісію.

На прохання читачів, які мають бажання допомогти Оксані здійнити мрію і придбати електровізок, публікуємо реквізити: номер картки у ПриватБанку 5168 7573 3770 9739 Капiшевська Оксана Валерiīвна.

Будинок, у якому вже чимало років живе родина Оксана Капішевської
Будинок, у якому вже чимало років живе родина Оксана Капішевської
У дитинстві - з найріднішою людиною на світі
У дитинстві - з найріднішою людиною на світі
Оксана - комунікабельна і весела. У неї можна повчитися оптимізму
Оксана - комунікабельна і весела. У неї можна повчитися оптимізму
Помагає триматися віра в Бога і віра в себе, а ще - хороші друзі
Помагає триматися віра в Бога і віра в себе, а ще - хороші друзі
Оксана любить читати: удома чимала бібліотека
Оксана любить читати: удома чимала бібліотека
Ось такий візок - її мрія...
Ось такий візок - її мрія...
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
16

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Напишіть будь ласка номер картки, куди можна скинути гроші на електровізок для Оксани?
Відповісти
Реквізити: номер картки у ПриватБанку 5168 7573 3770 9739 Капiшевська Оксана Валерiīвна
Відповісти
Напишіть будь ласка номер картки, куди можна скинути гроші на електровізок для Оксани?
Відповісти
Реквізити: номер картки у ПриватБанку 5168 7573 3770 9739 Капiшевська Оксана Валерiīвна
Відповісти
Знаю Оксану... Чудова людина. Розумна та доброзичлива,завжди усміхнена. Терпіння і здоров'я їй побільше і добрих людей по житті.
Відповісти
Оксанка - надзвичайна людина! Щира, привітна, добра, позитивна... Попри все.. Добра їй, щасливих моментів у житті!
Відповісти
Рубрика видання «Обличчя міста» в корені невірна. Це, швидше, нікому не відомі люди міста. Обличчя міста – це щось (або хтось) всім відоме (відомий) своїми досягненнями, оригінальністю, самобутністю. Це - бренд міста. Мені доводилось побувати у Львові на святі пива. Там власнику одного з пивзаводів міста вручали гран-прі «Обличчя міста - 2014» - бронзового лева (символ міста). Напередодні такого заходу проходить інтерактивне голосування, враховуються пропозиції мешканців міста і якась знакова, відома усім компанія отримує таку нагороду. Здебільшого – це хлібопекарні, кондитери, екскурсійні бюро тощо. А хто знає цих людей, про яких розповідаєте ви? Кому була відома героїня вашого останнього нарису? Чи той чоловік, який на вулиці всім вручає рекламні листівки? Що вони зробили для міста? А в місті є відомі митці, народні умільці, які зберегли і продовжують славні традиції волинян. Самобутні люди є в будь-якій сфері діяльності. Чому ви про них не розповідаєте? Це і буде обличчям міста.
Відповісти
Саме такі,звичайні містяни і є обличчям нашого міста.А не власники пивзаводів і тому подібні. Рубрика дуже цікава і змістовна. Якщо її заповнити тим,чим ви пропонуєте, то вона перетвориться в пусту рекламу "заїзджених" та переївших облич.
Відповісти
От якраз і ні. Це совдепівське бачення рубрики обличчя міста. Коли це ті, кого "вішали" на дошки пошани. Я навмисне взяла цю назву, аби підкреслити: обличчям міста можуть бути навіть ...бомжі. Це ті, кого ми бачимо. це ті, хто пише історію цього міста. А вона не тільки визначна. Вона всяка. Саме тому серед обличь міста були: сліпий музикант, Зося, продавець газет, колишній наркоман Муха, промоутер, Маренич і інші. Але дякую за думку)
Відповісти
Пані Олено, дякую. У кожного - своя думка. Але обличчя міста - це, безперечно, те, що найбільш характерне для міста, найбільше на виду. І, звичайно, позитив. З цим ніхто не посперечається. Тому не варто кидатись в крайнощі. Зокрема, в совдеп, яким так дошкуляють молодші старшим. Дошкуляють тим, чого не знають. Виходить, як у того академіка сталінських часів: "Пастернака нє чітал, но осуждаю". "Совдеп" починається тоді, коли закінчуються аргументи. Епох для життя ще ніхто не зміг вибрати. А назва рубрики відповідала б дійсності, якби називалась: "Ті, кого не знає місто", або щось в такому тоні. Бо якщо зіставити назву рубрики і її героїв (нехай їм буде Щастя!), то назва звучить як оксюморон ("гарячий сніг", ""дорослі діти" тощо). Дякую за полеміку. Можна не відповідати.
Відповісти
Луцьк складається з тисячі облич. І не тільки політики, митці та інші відомі особистості є його важливими частинками. Іноді пересічні громадяни, про яких ніхто і нічого не знає роблять для міста і світу набагато більше, ніж пропІарені обличчя. Вони просто роблять цей світ кращим...
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні