Змерзлі ноги, іграшкові секрети і свої люди у столиці: що лишилося за кадром шоу на «1+1»

Багато цікавого зі зйомок третьої частини шоу “Громада на мільйон” лишилося за кадром – зізнається голова Княгининівської громади Олена Твердохліб. Автору іграшок, які у Києві викликали справжній фурор, довелося розсекретити таємницю їх виготовлення. А учасникам ярмарку – збирати “з миру по нитці”, аби потрапити у Київ і підтримати свою громаду.

Нагадаємо, у неділю, 11 лютого в ефір вийшов третій випуск шоу “Громада на мільйон”. У ньому п’ять громад з різних областей України виконують завдання інвесторів, змагаючись за головний приз – один мільйон гривень, який дістанеться на розвиток громаді-переможцю. Одна з учасниць проекту – Княгининівська громада, яка об’єднує села Княгининок (колишні Маяки), Змїїнець, Милуші, Милушин, Моташівка, Буків, Сирники, Рокині і Брище.

Олена Тверохліб розповіла про цікавинки зйомок програми, у якій їх громада виготовляла свій унікальний продукт і презентувала його у Києві на ярмарку. Цим продуктом стала народна дерев’яна іграшка, на виготовленні якої спеціалізується місцева сім’я Бондаруків.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Коники і брязкальця з Волині зробили фурор на шоу «1+1». ФОТО. ВІДЕО

* * *
“У Андрія Бондарука є авторські права на цю іграшку. Тому ми, коли підбирали йому помічників, зразу відкинули підприємців. Адже їм треба було передати креслення. І ми мусили бути впевнені, що вони потім самі не стануть таку іграшку робити і нею торгувати...”

* * *
“Валентин Вікторович Турек, вчитель праці з місцевої школи – мій давній опонент на сесіях сільради. Він – депутат не одного скликання і дуже часто зі мною сперечається з різних питань. Тому я трохи з острахом його просила про допомогу – боялася, що відмовить. А він мав дуже серйозний ресурс – станки у школі, і учнів, які могли працювати над виготовленням іграшок. Валентин Вікторович погодився, хоча у той час хворів, мав температуру. І за допомогу і я, і ціла громада йому дуже вдячні. Думаю, тепер і на сесіях ми будемо набагато конструктивніше спілкуватися...”

* * *
“У нас була група у Вайбері – ми додали туди кілька сотень мешканців громади, ще як тільки почався проект. Списувалися, як отримували чергове завдання – це дуже допомагало оперативно згуртувати людей, знайти тих, хто може чимось конкретним допомогти...”

* * *
“Дошки на іграшки я знайшла у мешканця Рокинь Ігоря Кантерука. Дзвоню йому, кажу: “Знаю, що ти на хату купував дошки. Можеш нам на іграшки дати? То він навіть їх сам привіз!..”

* * *
“Їхали на Київ о першій годині ночі. Заїхали у музей Княгининка, бачимо, Ірина Бондарук ще дорозмальовує останні іграшки...”

* * *
“У бус, в якому везли іграшки у Київ, ми могли взяти тільки 5 чоловік. То наші дівчата-сирничанки у вайбері оголосили, що хочуть поїхати з нами, підтримати на ярмарок. І попросили усіх, хто може, скинутися їм на дорогу. Скинулися за кілька годин...”

* * *
“Коли почався ярмарок у Києві – до нас купувати іграшки стали йти і студенти з нашої громади, які вчаться у Києві, і колишні мешканці, які переїхали жити у столицю. Цілими сім’ями приходили. Виявилося, мешканці нашої громади передавали один одному інформацію, що нас треба підтримати. Це не було заборонено правилами. Та й я про це дізналася вже пізніше...”

* * *
“Першим нашим покупцем була дівчинка-киянка, яка гуляла там з бабусею. Побачила іграшки – і купили конка. Коників, до речі, купували найохочіше...”

* * *
“Один чоловік стояв біля нашого намету години зо дві. Кожну іграшку обдивлявся, обмацував. Захоплювався. Врешті купив іграшок десь на півтори тисячі гривень...”

* * *
“Було холодно, йшов мокрий сніг. Ярмарок вже закінчився, а нас організатори змусили чекати Дмитра Огньова години зо дві. Це той “інвестор під прикриттям”, якого представили у кінці програми. Мої дівчата бігали у бус по черзі – грілися. А жінки з Печеніжина взагалі були у вишиванках і у туфлях на босу ногу...”

* * *
“На дітей, які купували у нас дерев’яні тріщалки і торохкотіли ними на всю площу, дуже сварилися звукооператори “1+1” – через той тріскіт їх камери не ловили більш ніяких звуків...”

* * *
“Учасники інших громад під кінець, коли зрозуміли, що наших іграшок їм може не дістатися, стали міняти їх на свій товар – і на воду, і на крейду... Адже купити ніхто не міг – гаманці у всіх повідбирали...”

* * *
“Зібрані гроші ми віддали на розвиток Княгининівського історичного музею, яким керує Андрій Бондарук...”

* * *
“Наш мешканець Княгининка Саша Джус взявся виконати завдання інвестора Дмитра Огньова – за тиждень спорудити нову кошару для овець. Якраз про це буде наступний випуск шоу, який знімали на фермі Огньова під Трускацем...”.

* * *
“Не раз хотіла відмовитися від участі в програмі. Бо і несправедливості траплялися, і реально багато зусиль це відбирало. Але реально стримувало те, що я розуміла: громаду побачать інвестори. І зараз це дає свої результати. В мене на минулому тижні були представники Укргазбанку і компанії Автоінтерпрайс. Хочуть АЗС у нас на території громади відкрити...”