«Повії», «шамани» і церква на замку. Як у Тростянці воюють за священика

Церква у селі Тростянець Ківерцівського району опинилася в епіцентрі скандалу. Один розчерк пера, звільнення священика – і село збунтувалося.

Ще недавно парафіяни радо зустріли звістку про відкриття у Тростянці жіночого монастиря. Тепер – сварки, крики, і - храм на замку! Священики ховають очі й не в силі вгамувати розбурхану громаду. А люди вимагають пояснень, чому звільнили настоятеля, за якого вони стоять горою, і чому без дозволу громади взялися хазяйнувати у місцевій церкві?



У ТРОСТЯНЦІ - ВІД «ШАМАНА» ДО ГОСПОДАРЯ

До тростянецького Свято-Троїцького храму давно витоптана стежка паломниками і вірянами. Йдуть, бо вірять у чудодійну силу молитви перед образом Тростянецької Божої Матері «Одигітрії». Відтак це робить храм особливим. Однак складається так, що час від часу тростянецька церква потопає у гучних скандалах.

Для прикладу, кілька років тому з неї фактично вигнали священика Володимир Петрів за …шаманство. Запам’ятайте це прізвище. Воно неочікувано з’явиться і в цій історії.

Новий настоятель храму Сергій Ледвовк прибув у Тростянець рівно вісім років тому. Він такий хороший організатор, кажуть люди, що зумів згуртувати громаду довкола храму і суттєво його оновити. Бо ще недавно, наголошують люди, цей храм був у дуже плачевному стані.



«Кожного року до прощі ми старалися зробити в церкві щось вагоме. У 2010-му відремонтували фасад. В 2011 - перекрили дах, це коштувало нам 110 тисяч без позолоти хрестів. Не кожна парафія собі таке дозволить. Того ж року повернули з реставрації чудотворну ікону, з 2004-го вона була на реставрації у музеї. У 2012 році відкрили музей під храмом. У 2013-му – підлогу, в 2014-му – дзвіницю звели. Відкрили капличку в будинку престарілих. У 2016-му зробили кам’яний паркан, бруківку і квітники. Торік – утеплили підлогу. Все – заслуга отця Сергія, бо він дуже добрий організатор», - розказує касир церкви Антоніна Голуб.

«Будує хату. Матушка працює в школі. Троє малих діток. Хороший. Нема шо казати. Править. Пєвчих своїх бере, як хто помре. І своєю машиною скрізь. І грошей не бере», - додає інша прихожанка.



БАТЮШКУ ПЕРЕВЕЛИ В НІКУДИ?

Однак і о. Сергієві напочатку лютого вказали на двері. Звістка про переведення їхнього батюшки в іншу парафію збурила село. Люди звернулися до митрополита Луцького і Волинського, керуючого Волинською єпархією УПЦ КП владики Михаїла з проханням пояснити причини кадрового рішення і повернути їм батюшку, запросили представника єпархії на збори. Ніхто не приїхав.

12 лютого на подвір’я тростянецького храму прийшло чимало селян. Громада вирішила провести збори і публічно прийняти звернення до владики Михаїла. Селяни зібрали уже понад півтисячі підписів, вимагають повернути їм священика і дати можливість були господарями у своїй церкві.



Про переведення настоятеля храму в іншу парафію прихожани дізналися під час недільної служби. Прибув отець Василь (священик із села Омельне) і зачитав документ про те, що він тимчасово призначений на парафію у Тростянець. Шокованій громаді повідомили, що о. Сергій правитиме віднині в сусідньому Домашеві.

На той час о. Сергій щойно повернувся із зони АТО. Це не перша поїздка священика з Тростянця в АТО (селяни це знають і не раз збирали допомогу для захисників, яку о. Сергій возив на фронт). А одразу після повернення у єпархії йому повідомили, що переведений в іншу парафію.

У Домашеві громада теж здивувалася такому рішенню. І нового батюшку в церкву не пустила. Тепер батюшка править, як каже, «перед хрестом». У невеличкому селі Яромель Тростянецької сільради, де нема церкви і всього 13 хат…



ЯК У КІНО: ПІДСТАВНІ «ПОВІЇ» І ПОЛІЦІЯ?

Люди вважають, що о. Сергія звільнили несправедливо і цинічно, використовуючи брудні методи.

Мовляв, в зону АТО його «відправили» навмисне. Пов’язують зі звільненням і два випадки, які трапилися нещодавно із о. Сергієм. Хоч, на перший погляд, вони здаються і дуже особистими.

Навесні минулого року, розповідає сам священик, йому на мобільний зателефонувала жінка, повідомила, що була з ним «в бані» і заговорила про інтимні стосунки. Той, з його слів, здивувався. Матушка – в сльози. Але за мобільним жінку знайшли. Вона лучанка, абсолютна незнайома священику. Мало того: написала розписку про те, що дзвінок зробила на прохання Володимира Петріва, колишнього священика із Тростянця. Того самого «шамана», кажуть люди.



У грудні цього року о. Сергію подзвонила мешканка Тростянця, жінка, яка трохи більше року тому переїхала в село з трьома дітьми і без чоловіка. Попросила про зустріч, бо треба поспілкуватися.

«Він під’їхав, вона сідає в машину, виймає з пакета пляшку вина і тут же пише комусь смс-ки. За секунду приїздить поліція з камерами, знімають те все і кажуть, що він у вечірній час з нею не тим, чим треба, займається. Ми ж знаємо свого батюшку. Ніхто й ніколи потім не бачив тих знімків, того відео. То підстава чистої води!» - переконувала під час зборів Людмила Дем'янович з Тростянця.

Жодних пояснень від поліції про те, що це було, священик так і не отримав. У селі знову ж таки кивають на «шамана». Кажуть, що той має зв’язки з правоохоронними структурами. Так чи ні, але вже на другий день після цієї історії о. Сергія викликали на розмову в єпархію.

«Наш батюшка три рази був в АТО. На всю Україну хочу сказати: владика стоїть в церкві і просить об’єднатися, бо зараз такий час складний, закликає до любові і прощати один одного. А тут так топтати людину безневинну? Повірте: все в нашому селі відбувається обманом. Вже дійшли до найсвятішого», - зазначає Валентина Костючик.

Дивує селян і ще один факт: на заміну о. Сергію призначили о. Василя. Теж кажуть – навмисне. Бо той тростянецькому священику …кум. Але чоловіки запевняють, що ворогами через це не стали. На зборах були обидва.

У МУЗЕЇ З ОСТАНКАМИ ЛЮДЕЙ – ЗАКРУТКИ, А НЕСУТЬ ПОКІЙНИКА, ТО НЕМА ЯК ДО ДЗВОНА ДІЙТИ

Причиною звільнення о. Сергія, переконують люди, можуть бути конфліктні ситуації з місцевим монастирем.

«Почалося все з того, що до нашого храму направили монахинь. Вони стали молитися. Але в них нема ніякого приміщення, то отець Сергій пошкодував їх і дав хатину. Тимчасово. Подивіться, що вони зробили! На території храму святого стоїть вольєр із собаками, бігають коти. Ну, куди це? Вже бачимо доходить до того, що скоро церкву хочуть забрати під монастир», - каже староста Михайло Карпюк.

Свято-Покровський жіночий монастир у Тростянці зареєстрували навесні 2017-го. Рішення заснувати тут таку святиню – зрозуміле і в принципі логічне. Тростянець того вартий. Тому громада радо сприйняла таку звістку. Черницям разом із ігуменею Марією дозволили тимчасово мешкати у хаті на подвір’ї храму. Ніхто й ніколи не заважав їм молитися у парафіяльній церкві.



Люди у селі обурені тим, як господарюють черниці у чужих стінах.

«У дзвіниці (а там дозволили тимчасово поставити кухонне начиння, - авт.)) таке робиться, що нема як дійти до дзвонів. Покійника несуть, то тепер в дзвін не дзвонять! Зайдіть у музей (ці підвали наш батюшка сам розкопав, сам облаштував) – там поруч із людськими останками банки стоять. Вони собі там льоха зробили», - бідкаються селяни.



Поруч із благенькою хатиною, де поки живуть три черниці, справді - вольєр з собакою. Попід стінами складені дрова, на підвіконні - табличка "Свято-Покровський Тростянецький монастир. Волинська єпархія УПЦ КП. Сестринський корпус. Під час молитви не заходити".

Видно, що умови - не найкращі, бо все в цій хаті - на ладан дихає. Поруч - нова дзвіниця. Там черниці облаштували чи то склад, чи то кухню. Пральна машина, плита, харчі, одяг, якесь кухонне начиння. Ікони. У центрі біля вікна - великий портрет владики Михаїла.

Безлад справді вражає і дійти до східців, які ведуть до дзвонів непросто.



Музей, який знаходиться у підвалах церкви, схоже дійсно виконує функцію льоху. Ще недавно, восени, під час відрядження до Тростянця, о. Сергій демонтрував нам тут знайдені під храмом останки і раритети. Було чисто. Тепер же поруч із експонатами - банки із закрутками та варенням.

Це не може не дивувати... місце ж бо сакральне. Саме тут священик свого часу знайшов останки жінок і дітей. Прострілені черепи. Як вони загинули у цих підвалах, досі не досліджено.



«НАМ ЦЕРКВИ НІКОМУ НЕ ШКОДА ДЛЯ МОЛИТВИ»

«Всі їм так кинулися помагати: несли і вареники, і що мали. Ми повелися з ними, як люди. Нам церкви не шкода нікому на щиру молитву. Хай приходять. Але церква належить громаді, земля біля церкви – громаді, хатина – громаді. Не знаю, хто підписав дозвіл на синод, рішенням якого тут створено монастир. Нам казали, що без дозволу, без підпису представника громади синод не розглядав би це питання. А батюшка не перечив цьому ніколи, він йшов по вірі. Він був за ними до послєднього», - заявляє Валентина Костючик, яка давно співає у місцевому храмі.

Насправді громада у Тростянці аж ніяк не проти появи у селі монастиря. Як пояснила землевпорядник Лідія Демчук, монастир уже має у власності два будинки, які перейшли їм у власність за договором дарування. Один – недалеко від Свято-Троїцької церкви, інший – на колгоспному дворі.



«Я обраний людьми, як більшість скаже, так я зроблю. У нас ніхто не проти монастиря. Але люди вважають, що він має бути не на території церкви. Вони звернулися до нас з проханням виділити земельну ділянку, 50 соток. Ми внесли зміни у детальний план, буде виділено цю землю. Церква наша старовинна, ми її всі підняли з руїн, люди всією громадою і зі спонсорами скидалися, привели її в порядок. Зі сторони сільради – жодних заперечень щодо монастиря, як і в депутатів. Неправильна ситуація - щодо батюшки. Я думаю, якщо єпархія поверне священика в село, це питання якось вирішиться, все стане у своє русло. Його перевели в Домашів, там люди теж проти. Це недобре, що на такому ґрунті виник конфлікт між двома сільрадами, які в майбутньому будуть об’єднані», - каже Тростянецький сільський голова Олександр Ковальчук.



«ІНАКШЕ – ПЕРЕЙДЕМО В ІНШУ ЄПАРХІЮ!»

В епіцентрі людського гніву під час зборів у Тростянці опинилася й настоятелька монастиря, ігуменя Марія.

«Ніхто не прагне ворожнечі. В нас у кожного є люди на Сході. Те, що відбувається, думаю, швидше – непорозуміння. У нас нема претензій до священика. Нам немає значення, який священик служить. Ми тут для того, аби в цьому місці постійно лунала молитва за воїнів АТО, аж до перемоги. Розумієте? Тут нема нічого нашого. Отам, за парканом, ми з весни починаємо будівництво корпусу, де будемо жити», - розказує вона.

Люди ж у Тростянці налаштовані рішуче, кажуть «наша церква – не перевалочна база для священиків» і вимагають повернути їм о. Сергія. Інакше – «перейдемо у Володимир-Волинську єпархію»…

Натомість у Волинській єпархії УПЦ КП вважають це внутрішньоцерковним конфліктом. Владика Михаїл переконаний, що питання вирішиться у робочому режимі й з громадою порозуміються.

«Все буде добре. Нам треба готуватися до праці над своєю душею у дні Великого Посту», - зауважив з цього приводу речник єпархії Костянтин Марченко.

Хочеться вірити, що громаді й Волинській єпархії УПЦ КП вдасться дійти згоди і щодо кадрових рішень, і щодо храму та майна. Чвари усередині церкви аж ніяк її не красять. Тим часом у неділю, 11 лютого, вперше за багато років у цій церкві не служилося. А біля чудотворної «Одигітрії» не звучала молитва…

Олена ЛІВІЦЬКА. Фото автора.